Чинні та колишні посадовці Міністерства оборони США висловлюють занепокоєння через те, що конфлікт із Тегераном надає стратегічну перевагу Китаю. Тривалий військовий конфлікт у регіоні Близького Сходу відкриває критичні слабкості Сполучених Штатів, одночасно створюючи можливість для Пекіна здійснювати ґрунтовний аналіз військових дій й тактики головного конкурента. Про це повідомляє видання «Главком» із посиланням на Politico.
Адміністрація Дональда Трампа намагається завершити непопулярну війну, одночасно прагнучи відновити контроль над Ормузькою протокою, що є важливим водним шляхом. У цей самий час світові ціни на енергоресурси зростають, а оборонні ресурси Пентагону переорієнтовуються з Тихоокеанського регіону на Близький Схід. Така ситуація фактично призводить до того, що стримування потенціалу Китаю перестає бути пріоритетом для Вашингтона, надаючи лідеру КНР Сі Цзіньпіну додаткові важелі впливу перед запланованою зустріччю з американським президентом.
Китайські військові експерти детально відслідковують кожен крок Сполучених Штатів, аналізуючи:
– темпи застосування ракетних ударів;
– методологію збору розвідувальних даних;
– логістичну залежність американських військ від баз та танкерів-заправників.
Особливу увагу привертає той факт, що Штати змушені застосовувати дорогі ракети «Томагавк» та системи протиповітряної оборони «Патріот», щоб відбити атаки порівняно недорогих іранських безпілотників. Для Пекіна це служить підтвердженням обмеженості американських запасів озброєння, а кожен зареєстрований витрачений боєприпас у зоні іранського конфлікту означає зменшення ресурсів для захисту інтересів США в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Попри офіційні заяви Білого дому щодо повної бойової готовності, а також звернення до оборонних виробників із закликом посилити виробництво, військові експерти вказують на наявність серйозних оперативних викликів. Адмірал Семюель Папаро підкреслює безцінність досвіду екіпажів, здобутого в реальних бойових умовах, однак аналітики звертають увагу на відсутність чіткої довгострокової стратегії, що робить Сполучені Штати більш уразливими.
Водночас, хоч у Китаї відбуваються внутрішні кадрові перестановки у військовому керівництві, фактично країна проходить своєрідне «навчання» за рахунок американського підходу до ведення війни. Спостереження за американською тактикою дозволяє китайським фахівцям виявляти слабкі місця, які можуть бути використані у разі потенційного військового протистояння. За таких умов іранська кампанія, яку адміністрація Трампа охарактеризувала як «Епічну лють», ризикує стати стратегічною пасткою, що підриває здатність США ефективно стримувати амбіції Китаю.
Одночасно Китай офіційно заборонив своїм компаніям виконувати американські санкції, введені проти низки нафтопереробних підприємств, які пов’язані з торгівлею іранською нафтою.
Рішення ухвалило Міністерство торгівлі КНР, що заборонило:
– визнавати,
– виконувати,
– дотримуватися
обмежень США щодо п’яти компаній, зокрема Hengli Petrochemical Refinery Co. У Пекіні вважають, що ці заходи неправомірно звужують міжнародну торгівлю з третіми країнами.
Хоча раніше Китай неодноразово критикував санкційну політику Вашингтона, на практиці великі китайські корпорації часто були змушені враховувати ці обмеження, аби не втратити доступ до світової фінансової системи. Таким чином виникає протистояння двох юрисдикцій, що ставить китайський бізнес перед складним вибором між виконанням вимог американського уряду та належністю до власної державної політики. Це питання є надзвичайно чутливим для нафтопереробної галузі, де Китай залишається одним із провідних імпортерів іранської нафти.
