Війна між Сполученими Штатами та Іраном близька до свого завершення, причому фінал цієї конфронтації дедалі більше набуває рис поразки Вашингтона. За словами оглядача Роберта Кагана, нинішній президент Дональд Трамп веде переговори з Тегераном про підписання «листу про наміри», який має офіційно завершити воєнний конфлікт та започаткувати 30-денний період переговорів. Основною темою цих дискусій є ядерна програма Ірану та відкриття Ормузької протоки. Автор зауважує, що суть цієї угоди доволі проста: США фактично виходять із кризового протистояння, а термін «ендшпіль» у даному контексті слугує евфемізмом слова «капітуляція».
Про це інформує видання «Хвиля», посилаючись на колонку Кагана, опубліковану в The Atlantic.
Роберт Каган нагадав, що Дональд Трамп неодноразово змінював свою позицію у конфлікті з Іраном. Наприклад, 18 березня цього року, коли Ізраїль здійснив атаку на газове родовище Парс, а Іран у відповідь завдав удару по ключовому газовидобувному об’єкту в Катарі, Трамп закликав припинити удари по енергетичній інфраструктурі Ірану — і внаслідок цього військове протистояння фактично вщухло.
Далі, погрози про можливе відновлення атак виявилися лише блефом. Автор відзначає, що протягом двох місяців у Тегерані переконалися у відсутності імовірності нових ударів, тому іранська сторона не зробила жодних поступок, незважаючи на 37 днів безперервних обстрілів. На противагу цьому, Іран сьогодні висуває умови переможної сторони, серед яких:
– виплата репарацій;
– скасування обмежень на збагачення урану;
– офіційне визнання контролю над Ормузькою протокою;
– скасування діючих санкцій.
На думку Кагана, ініціатива щодо додаткових 30 днів перемир’я і переговорів є мовчазним визнанням поразки для США. Він підкреслює, що навіть якщо Дональд Трамп найближчим часом здійснить показовий військовий удар, у Тегерані це сприймуть саме як поступку. Загалом, ніхто не вважає, що протягом цього місяця США відновлять повномасштабні бойові дії, тим більше, що за цей час Іран встигне відновити свої сили, переозброїтися, а також поповнити державну скарбницю за рахунок збору платежів за прохід суден через Ормузьку протоку.
За інформацією Інституту вивчення війни, на який посилається Каган, Іран нині використовує перемир’я для інтеграції свого контролю над Ормузькою протокою у статус кво. Зокрема, Тегеран:
– змушує країни-імпортери нафти підписувати з ним транзитні угоди;
– стягує плату з суден держав, які не мають таких домовленостей;
– надає пріоритет своїм стратегічним партнерам, зокрема Росії та Китаю;
– позбавляє судноплавного доступу до протоки кораблі держав, що вважаються ворожими.
Каган прогнозує, що після того, як президент Трамп дала зрозуміти нездатність чи небажання вести війну за відкриття Ормузької протоки, почнеться активна боротьба між зацікавленими сторонами за укладання домовленостей із Тегераном. Зокрема:
1. Країни, залежні від енергетичних ресурсів Перської затоки, сприятимуть укладенню угод з Іраном.
2. Міжнародні санкції проти Ірану почнуть послаблюватися.
3. До іранських фінансів надходитиме значно більше коштів.
Як припускає автор, через 30 днів більшість світової спільноти демонструватиме інтерес до нового регіонального порядку і активно протистоятиме можливому відновленню бойових дій.
Найболючішим ударом, на думку Кагана, постраждає Ізраїль. Він зазначає, що ця війна може стати найбільш нищівним викликом безпеці Ізраїлю за всю його історію. Водночас країна вийде з конфлікту надзвичайно ізольованою, зокрема навіть від Сполучених Штатів. За словами одного з американських офіційних осіб, після розмови Трампа з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху у останнього «волосся стало дибки». Дональд Трамп у свою чергу заявив, що ізраїльський прем’єр «виконає все, що я скажу».
Підсумовуючи, Каган наголошує, що «найімовірніше, новою нормою в регіоні Перської затоки стане хронічна нестабільність та часті перебої в судноплавстві, адже саме це відбувається, коли гегемон поступається своєю гегемонією».
