Конфлікт систем та нестач: основні висновки звіту генеральних інспекторів США

Кирило Данильченко / LB.ua

Офіційний звіт для Конгресу США про операцію Atlantic Resolve (OAR) за другий квартал 2026 року (січень – березень), складений офісами генеральних інспекторів Пентагону, Держдепартаменту та USAID, являє собою безцінний джерело фактів про реальний стан війни Росії проти України. Американські аудитори детально і без зайвих емоцій описують об’єктивну ситуацію на полі бою, висвітлюють проблеми з системами, дефіцити та стратегічний глухий кут.

Стратегічний глухий кут і зупинка мирних переговорів

• Перемовини між Україною та Росією за посередництвом США у Абу-Дабі та Женеві зайшли у безвихідь. Українська сторона категорично відмовляється визнати будь-які територіальні претензії Москви, а Кремль категорично не погоджується на широкий режим припинення вогню до укладення остаточного договору. Таким чином, переговорний процес зайшов у «танець»: вранці – обговорення виходу з Донбасу, ввечері – знову повернення до позицій.
• Україна діє правильно: віддавати щільно укріплені міські райони в обмін на обіцянку припинення вогню – нерозумно. Інспектори офіційно зафіксували, що переговори зайшли у глухий кут через принципову незгоду України з територіальними вимогами Росії.
• Переговорний раунд, запланований на 11 березня у Стамбулі (США – Україна – РФ), було скасовано та відкладено на невизначений термін через початок спільних бойових операцій США та Ізраїлю в Ірані. У пріоритеті Вашингтону – підтримка союзників на Близькому Сході та у Перській затоці, зокрема через загрозу збагаченого урану, який можуть отримати Тегеранські сили. США наполягають на 20-річному мораторії, який влаштовує більшість сторін, окрім аятол. Триває жорстка блокада та посилення військових ресурсів для можливого повторного удару.

Європейський контингент майбутнього

• Велика Британія, Франція та ряд інших європейських партнерів взяли на себе зобов’язання розгорнути багатонаціональні сили всередині України після можливого припинення вогню. Їхню основну роль складатиме довгострокове стримування РФ та глибоке реформування ЗСУ.
• Коаліційні сили, які умовно можна назвати «коаліцією рішучих», планується базувати якомога далі від лінії безпосереднього бойового зіткнення (ЛБЗ). Вони зосереджуватимуться на протиракетній обороні (ПРО), логістиці і підготовці нових військових підрозділів.
• Захід вже готовий надавати Україні знання та досвід із безпілотних систем і радіоелектронної боротьби (РЕБ). Важливим є юридичне та моральне прийняття факту фізичної присутності західних військ на українській території, що слугуватиме гарантією безпеки і унеможливить оновлення агресії Росії через кілька років.

Військові дії в повітрі: виснаження систем ППО

• Інтенсивність повітряних ударів РФ по військових та критичних об’єктах України утримується на вкрай високому рівні: за три місяці російська авіація і ракети здійснили близько 19 044 застосувань засобів повітряного нападу, що становить близько 210 ударів на добу.
• Значна частина цих атак спрямована на дезорієнтацію та виснаження можливостей української протиповітряної оборони (ППО), включно з обстрілами хибних цілей.
• ЗСУ змогли навіть підвищити середній відсоток перехоплень порівняно з кінцем 2025 року, захищаючи більшість повітряних ударів.
• Американські аудитори наголошують: українська ППО повністю залежить від регулярних і безперебійних постачань протиракет з-за кордону, адже країна з її рівнем ВВП не володіє власними високотехнологічними розробками для перехоплення балістичних ракет.
• Виробництво протиракет, наприклад, систем SAMP/T, забезпечують провідні європейські країни – Франція та Італія – які виготовляють лише декілька десятків ракет на рік.

Основні особливості української ППО:

1. Використання дронів-перехоплювачів, мобільних вогневих груп, вертольотів, літаків Ан-28, застарілих засобів ППО та F-16.
2. Комплексна нейтралізація баражуючих боєприпасів та атак малої балістики, включаючи російські «Кинджали».
3. Високий рівень навчання українських розрахунків і ефективна інтеграція західних оборонних систем із радянськими залишками в єдину мережу.
4. Мережа ППО витримала значні навантаження зими та початку весни.

Друге бойове використання ракети «Орєшнік»

• У звіті офіційно підтверджено другий випадок бойового застосування Росією нової балістичної ракети середньої дальності «Орєшнік».
• Удар був нанесений по енергетичній інфраструктурі у Львові, точніше — території Львівського державного авіаремонтного заводу (ЛДАРЗ), де було пошкоджено перекриття і спричинено локалізовану пожежу в цеху. Можливе неточне формулювання в доповіді щодо енергетики.
• Загалом, удар не приніс стратегічних або тактичних переваг для РФ.

Військово-технічна і економічна допомога

• У контексті скорочення безоплатної допомоги США, переходу до кредитних ліній та розрахунків за участю Євросоюзу, європейські союзники за НАТО різко наростили прямі військові поставки.
• Європейська військово-промислова база, особливо спільні транскордонні оборонні підприємства, почала компенсувати американські поступки. Зокрема, чеська ініціатива зі спільним виробництвом боєприпасів та інфраструктура ЄС дають мільйони снарядів.
• Україна поступово переходить зі статусу «чистого реципієнта» західної підтримки у статус технологічного партнера, зокрема у сфері безпілотних систем та РЕБ.

Контроль і аудит

• Американські інспектори проводять жорсткий контроль за використанням переданої зброї.
• Масштабних випадків нецільового використання або втрати західної високотехнологічної зброї не зафіксовано.
• Логістичні ланцюги ЗСУ стабільно функціонують і абсолютно прозорі для донорів.
• Це спростовує твердження ізоляціоністів у Конгресі США про попадання зброї на чорний ринок чи в руки кримінальних угруповань і РФ.

Живий резерв та мобілізаційний потенціал

• Незважаючи на значні людські втрати, які НАТО оцінює у 20–25 тисяч загиблих щомісяця, Кремль здатний повністю компенсувати ці втрати за рахунок нових рекрутів – добровольців, ув’язнених та найманців.
• Величезні «підйомні» виплати та регіональні надбавки залишаються ефективним механізмом залучення нових сил із депресивних регіонів Росії.
• Російське керівництво надає пріоритет мобілізації саме за фінансовими можливостями.
• Водночас темп рекрутингу в РФ випереджає українські темпи мобілізації, які виснажені тривалістю війни та вибірковими примусовими методами, що породжують соціальну напругу.
• Це створює дисбаланс у людських ресурсах на користь Росії безпосередньо на лінії бойового зіткнення.

Додаткові умови, які ускладнюють ситуацію в Україні:

• Збільшення заробітних плат для військових у тилу до 30 тисяч гривень буде сприйнято суспільством тільки під тиском зростання рівня доходів цивільних сфер.
• Потрібні пільгова іпотека, медичне страхування та інші соціальні пакети для родин військовослужбовців.
• Водночас навіть велика кількість наземних дронів (наприклад, 50 тисяч НРК) не може повністю замінити потребу у живій піхоті на фронті довжиною близько 1000 км.

Дефіцит боєприпасів і артилерійський дисбаланс

• Європейська військово-промислова база збільшила виробництво – зокрема, Німеччина виготовляє боєприпаси у більшій кількості, ніж США.
• Проте Росія все ще зберігає перевагу у артилерійському забезпеченні на ключових ділянках фронту, таких як Покровський і Запорізький напрямки.
• Це пояснюється локальним накопиченням великих запасів боєприпасів на стратегічно важливих секторах прориву.
• Кремль компенсує дефіцит внутрішнього виробництва значними поставками артилерійських снарядів із Північної Кореї.
• Також підтримується стабільний імпорт порохів і нітроцелюлози з Китаю через складні логістичні ланцюжки Центральної Азії.

Перевага в керованих авіабомбах і важкій авіації

• Російські повітряні сили зберігають абсолютний контроль у застосуванні модернізованих касетних авіаційних бомб (КАБ) і фугасних авіаційних бомб (ФАБ) з уніфікованими модулями (УМПК).
• Російська тактична авіація навчається скидати бомби за межами досяжності більшості українських ЗРК середньої дальності.

• Авіація РФ активно діє проти сил безпілотних систем (СБС) України:

  • уражає пілотів та антенні комплекси навігації;
  • виконує підскоки до лінії бойового зіткнення, щоб унеможливити зльоти літаків;
  • засипає мінами підходи до злітних майданчиків;
  • знищує логістичні ланцюги, включно з голівками самонаведення, акумуляторами, запчастинами та пальним;
  • проводить інфільтрацію через мережу спільних партнерських сил (СП).
• КАС залишаються основним засобом Росії для руйнування українських укріплень.
• Без забезпечення системами далекобійної ППО типу Patriot або SAMP-T та сучасними літаками, протидія цій перевазі є вкрай складною.
• Саме для подолання цієї загрози Україна закуповує шведські багатоцільові літаки «Гріпен» і сучасні французькі Mirage.
• Перші шведські літаки планується отримати протягом року, проте повноцінна інтеграція в єдину систему оборони займе значний час.
• Боротьба з авіабомбами в складних радіоелектронних умовах та під прикриттям винищувачів є надзвичайно складною задачою.

Адаптація військово-промислового комплексу та стабільність воєнної машини РФ

• Російська промисловість повністю розгорнулася під умови тривалої війни, працює у три зміни.
• Незважаючи на санкції, РФ змогла налагодити масове ліцензійне і кустарне виробництво аналогів західних мікросхем і плат або придбати їх через «сірі» канали.
• Відновлення радянської бронетехніки з баз зберігання відбувається на високому рівні.
• Хоч це і не нові моделі танків, їхня кількість дозволяє підтримувати інтенсивність штурмів.
• Війна перетворилася на індустріальне «перемелювання» матеріальних ресурсів.
• Навіть попри близький кінець залишків техніки на базах зберігання, у РФ ще є шанс застосувати масивні масштаби бронетехніки, застарілої, але кількісно значної, поряд із «мопедами» та китайськими квадроциклами.

Підсумкова картина

Звіт створює чітке і жорстке відображення реальностей:

• На фронті існують значні труднощі: Росія має велике угруповання піхоти, потужні КАБи з УМПК і ще достатньо техніки для масштабного наступу.
• Водночас Україна досягла прозорості у постачанні оборонного озброєння, спонукає Європу розвивати власне військове виробництво.
• Найважливіше – є готовність західних країн розмістити свої війська в Україні як гарантію безпеки в майбутньому. Це свідчить про інституційну підтримку нашої держави.
• Проте остаточний результат війни визначатиметься виключно на полі бою.