13 лютого: Три громади Кіровоградщини вшанували загиблих воїнів, які боронили Україну від російської агресії
Життєвий шлях Анатолія Ізосімова
Анатолій Ізосімов народився 14 липня 1979 року у місті Мирноград, що на Донеччині. Закінчив професійне училище за спеціальністю електрослюсар і левову частку життя відпрацював на шахті.
Від раннього віку самотужки виховував сина. Після травми змушений був залишити роботу у глибинах шахт і обрав сферу обслуговування та праці на різних підприємствах. З початком повномасштабної війни переїхав до Приютівської громади у Кіровоградській області.
30 жовтня 2024 року Анатолія мобілізували до лав Збройних сил України. Він служив у 157-ій окремій механізованій бригаді Сухопутних військ (ВЧ А 5006).
Прощання з Анатолієм Ізосімовим. Приютівка, 13 лютого 2026. Facebook/Приютівська селищна рада
З 31 грудня 2024 року бійця вважали зниклим безвісти. Нещодавно стало відомо, що він загинув під час виконання бойового завдання у Покровському районі Донеччини, під час інтенсивного стрілецького бою.
Поховали Анатолія в селі Войнівка, йому було 45 років. Прощання відбулося за участю рідних, односельчан і представників громади.
Сергій Ткаченко і Сергій Топчій: Герої Новоукраїнської громади
Сергій Ткаченко народився 17 грудня 1982 року у місті Новоукраїнка. Тут він виріс, навчався у школі № 6 та здобув професію тракториста в Профтехучилищі № 40.
Після мобілізації пройшов військову підготовку і став на захист України, обороняючи Запорізький напрямок. Солдат загинув 1 лютого поблизу села Веселий Гай Запорізької області. Залишилися дружина та донька.
Прощання з Сергієм Ткаченком та Сергієм Топчієм. Новоукраїнка, 13 лютого 2026. Facebook/Новоукраїнська міська рада
Щодо Сергія Топчія, він народився 22 серпня 1981 року в селі Олено-Косогорівка. У мирному житті займався будівництвом та сільським господарством.
У січні 2024 року його мобілізували до Збройних сил України. Після навчання брав участь в обороні міста Покровськ у Донецькій області. На жаль, 16 березня 2024 року Сергій загинув. Понад рік він вважався зниклим безвісти.
У бійця залишилися дружина, двоє синів та донька. Йому було 42 роки.
Прощання з воїнами відбулося на площі біля міського палацу культури «Ювілейний», а поховали Героїв на місцевому кладовищі. Про цю подію повідомила Новоукраїнська міська рада у Facebook.
