Кропивницький віддав шану героям, які загинули в бою з російськими окупантами
2 квітня в Кропивницькому відбулася прощальна церемонія на честь військовослужбовців, які віддали своє життя у боротьбі за Україну. Серед них — Андрій Карпачов, Дмитро Коваленко, старший солдат Дмитро Гавриленко та капітан медичної служби Олександр Будулатій. Про цю сумну подію повідомили на офіційній сторінці Кропивницької міської ради в Facebook.
Перед тим, як траурний кортеж рушив на кладовище, він зупинився біля площі Героїв Майдану. О 9:00 тут відбулася загальнонаціональна хвилина мовчання, вшанування пам’яті захисників, чиє життя обірвала війна.
Життєвий шлях Андрія Карпачова
Андрій народився 14 січня 1987 року у Кропивницькому. Навчався в Академічній гімназії, а згодом опановував професію газоелектрозварювальника у Кіровоградському професійному ліцеї. Після навчання працював на будівництві, де здобув досвід і вміння працювати руками.
З початком повномасштабного вторгнення Росії він добровільно вступив до лав ЗСУ. Після проходження курсу навчання був призначений стрільцем-гранатометником. Герой загинув 25 березня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу села Милове в Херсонській області.
Історія Дмитра Коваленка
Дмитро народився 24 серпня 1988 року в Кропивницькому, проте згодом переїхав до Севастополя. Виріс і працював у цьому місті після закінчення навчання і строкової служби, був працьовитою людиною і колективним товаришем.
Коли в 2022 році почалася повномасштабна війна, приєднався до Збройних Сил України, пройшов навчання і став стрільцем. Воював на Харківському та Донецькому напрямках, проявляючи мужність і відвагу. Обірвалося його життя 8 квітня 2025 року під час бойових дій біля села Пантелеймонівка на Донеччині. Спочатку він вважався зниклим безвісти, але недавно результати ДНК підтвердили його загибель. Дмитру було 36 років.
Подвиг Дмитра Гавриленка
Дмитро Гавриленко побачив світ 22 серпня 1988 року в Кропивницькому. Він навчався в Балашівській гімназії та продовжив освіту в Одеському коледжі харчових технологій. Після строкової служби працював механіком холодильних установок, що свідчить про його технічну обізнаність та відповідальність.
З початку війни Дмитро без вагань став до лав ЗСУ, воював у складі 3-го полку спеціального призначення ім. князя Святослава Хороброго. Його шлях пролягав через найгарячіші фронтові позиції в Запорізькій, Донецькій, Луганській та Харківській областях.
За мужність і відвагу Дмитро отримав низку нагород: орден «За мужність» III ступеня, відзнаку президента України «За оборону України», а також почесні нагороди Головного управління розвідки і командира Окремого центру спеціальних операцій.
На жаль, старший солдат загинув 19 серпня 2025 року, залишивши навіки вдячну пам’ять серед побратимів і близьких.
Життєвий шлях і служба Олександра Будулатія
Олександр народився 8 січня 1969 року в Кропивницькому. Закінчив ліцей «Науковий», а потім отримав вищу медичну освіту в Одеському національному медичному університеті зі спеціалізацією у психіатрії.
Після строкової служби працював лікарем-психіатром в Одеській клінічній лікарні, був лікарем вищої категорії, а також заступником головного лікаря у місті Кілія Одеської області. У серпні 2025 року він пішов на фронт і брав участь у бойових операціях на посаді начальника медичного пункту танкового батальйону.
Капітан Олександр загинув 26 березня 2026 року під час виконання бойового завдання біля села Нечволодівка на Харківщині. Його службовий шлях сповнений жертовності та справжньої турботи про побратимів.
