Герої Кіровоградщини: 2 квітня громади попрощалися з Олексієм Федченком та Віталієм Глобою
Пам’ять про Олексія Федченка
Олексій Федченко з’явився на світ 18 липня 1975 року в Горлівці, що на Донеччині. Його життєвий шлях складався з наполегливої праці та служіння. Спочатку він пройшов службу в армії, а потім здобув освіту економіста в Донецькому національному університеті, про що розповіла Суспільному Юлія Марюхно, прес-секретарка Олександрійської міської ради.
За понад два десятиліття Олексій сумлінно працював у Пенсійному фонді України, пройшовши шлях від початківця до керівних посад.
“Він починав в управлінні Пенсійного фонду Центрального району Горлівки, згодом став першим заступником начальника управління, а пізніше очолював Торецьке об’єднане управління. З червня 2021 року Олексій працював заступником начальника головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.”
Наприкінці січня 2023 року він добровільно приєднався до лав ЗСУ, аби захищати рідну землю. Олексій загинув 3 листопада 2024 року під час бойового завдання у Волноваському районі Донеччини. Спочатку його вважали зниклим безвісти, та підтвердження через ДНК-експертизу засвідчило трагічну звістку.
Йому було 49 років, залишилися дружина, син і мати, які сумують за відважним захисником.
Спогади про Віталія Глобу
Віталій Глоба народився 16 серпня 1981 року. Він виріс у Новопразькій громаді, де після школи здобув професію зварювальника та працював на підприємстві в Кременчуці. Про його життєвий шлях розповіла Суспільному заступниця голови Новопразької громади Олена Полтавець.
У 2023 році Віталія мобілізували до Збройних сил, де він служив у механізованому батальйоні. Герой віддав життя 25 жовтня 2023 року неподалік села Степове Покровського району Донеччини. Іван був спочатку оголошений зниклим безвісти, однак результат ДНК-експертизи підтвердив його загибель.
Віталій залишив у скорботі найближчих: матір, батька, дружину та маленького сина.
Що варто знати про цих захисників
- Обоє героїв народилися в Кіровоградській області і мали життєвий шлях, пов’язаний з любов’ю до рідного краю.
- Їхня добровільна та мобілізаційна служба довела, що захист України — це справа честі.
- Загиблих вважали зниклими безвісти, але після тривалих пошуків і експертиз їх імена повернулися до пам’яті рідних та громади.
Громади вшанували своїх героїв
- 2 квітня відбулися траурні церемонії прощання в Олександрійській та Новопразькій громадах.
- Жителі прийшли віддати шану та підтримати родини полеглих бійців.
- Священники відслужили панахиди, а близькі та друзі поділилися теплими спогадами про героїчних захисників.
