5 листопада у Кропивницькому прощалися з п’ятьма героями, які віддали життя в російсько-українській війні
Траурна церемонія прощання відбулася за участю родичів, друзів та побратимів загиблих. Воїни – бойовий медик Артем Багрій, а також солдати Олександр Червонящий, Андрій Яковенко, Роман Сєдаєв і старший солдат Юрій Грицик – назавжди залишаться в пам’яті України. Похоронний кортеж зробив зупинку біля площі Героїв Майдану, де відбулася загальнонаціональна хвилина мовчання на знак глибокої шани та пам’яті.
Журналістка Суспільного була на місці події, щоб зафіксувати цю важливу для громади подію.
Меморіал та прощання з героями 5 листопада 2026 року на Далекосхідному кладовищі. Суспільне Кропивницький
Життєвий шлях та подвиг Артема Багрія
Артем Багрій народився 10 грудня 1994 у Гайвороні. Навчання розпочав у гімназії «Інтелект», згодом вступив до Вінницького національного медичного університету імені Пирогова. Спеціалізувався на хірургії та завершив інтернатуру. Працював провідним хірургом у Кропивницькій міській лікарні швидкої допомоги, про що зазначила ведуча церкви прощання Наталія Макарова.
На початку 2024 року Артем вступив до Третьої окремої штурмової бригади та згодом став частиною передової хірургічної команди в 4-му окремому медичному батальйоні як медичний брат. Виконував завдання на стабілізаційних медичних пунктах.
Герой загинув 1 листопада 2026 року під час виконання спеціальної бойової операції неподалік Ізюма в Харківській області.
Вшанування пам’яті Артема Багрія. Суспільне Кропивницький
Начмед Третього армійського корпусу Вікторія Ковач згадала Артема як надзвичайно сміливу та професійну людину, яка не боялася братися за найскладніші операції, інколи там, де досвідчені лікарі вже втрачали надію.
«Його поєднувала молодість і безстрашність, що давало змогу рятувати життя тоді, коли здавалось, що це неможливо. Артем не оперував заради операцій — він робив усе, щоб сини, чоловіки та батьки поверталися додому живими, а не згадувалися у трагічних прощаннях».
За словами Вікторії Ковач, Артема ніхто не зможе замінити — він назавжди залишиться неповторним у медичній службі корпусу.
«Другого “Кусто” не буде. Він був і є унікальним».
Після нього залишилися батьки, рідні та численні друзі.
Фото Артема Багрія. Facebook Кропивницька міськрада та Суспільне Кропивницький
Щоб віддати останню шану військовому медику, пролунала сирена швидкої допомоги, як символ його покликання та служіння.
Особистість і служба Олександра Червонящого
Олександр Червонящий народився 16 листопада 1978 року у місті Кривий Ріг. Вчився у Жовтянській школі, після чого здобув освіту в Криворізькому педагогічному інституті, факультеті інформатики та трудового навчання. Працював у сфері освіти, поділилася мати Людмила Червоняща.
26 березня 2024 року підписав контракт із Збройними силами України, де пройшов підготовку та отримав посаду майстра номера обслуги, відповідального за озброєння. Тримаючи статус ветерана та учасника бойових дій, він став прикладом мужності.
Місце поховання Олександра Червонящого. Суспільне Кропивницький
Військовий загинув 24 жовтня 2026 року під час виконання обов’язків біля села Волоська Балаклія на Харківщині.
«З дитинства Олександр був надзвичайно розумним і добрим, завжди відкритим та довірливим. Друзів у нього було безліч. Відомості про його смерть стали шоком для багатьох — ніхто не міг повірити, що така світла людина могла піти так раптово. Його пам’ятають завжди з усмішкою та повагою».
Олександру було 47 років.
Андрій Яковенко: від захисту колонії до фронту
Андрій Яковенко з’явився на світ 3 серпня 1988 року у Кропивницькому. Навчався в Завадівській гімназії, після чого здобув професійну освіту у Кропивницькому професійному ліцеї. Працював інспектором охорони у виправній колонії.
Вступив до ЗСУ у березні 2026 року, був водієм-електриком моторним у відділенні ударних авіаційних комплексів. З 30 липня 2026 року вважався зниклим безвісти. Пізніше ДНК-експертиза підтвердила його загибель поблизу села Шилівка в Донецькій області.
«Із часу зникнення його тривалий час шукали. Тепер хоча б є можливість віддати данину пам’яті», — згадала ведуча церемонії.
У Андрія залишилися батьки, дружина, донька та брат.
Табличка на місці поховання. Суспільне Кропивницький
Життя та служба Романа Сєдаєва
Роман Сєдаєв народився 1 грудня 1983 року у Кропивницькому, навчався у Гірничій гімназії. У 2024 році приєднався до лав Збройних сил України, де після навчання отримав посаду водія-електрика.
З 7 жовтня 2025 року вважався зниклим безвісти, а пізніше за допомогою ДНК-експертизи підтверджено його загибель біля села Торське у Краматорському районі Донецької області.
«Роман завжди приходив на допомогу іншим. Його любили та поважали. Рік чекали, поки з’ясують його долю — тепер можна вшанувати пам’ять, прийти і віддати шану», — зазначила кума Ірина Волошенко.
Роману було 42 роки.
Роман Сєдаєв у пам’яті. Facebook Кропивницька міськрада та Суспільне Кропивницький
Спомини про Юрія Грицика — снайпера та захисника країни
Юрій Грицик народився 12 жовтня 1988 року у Кропивницькому. Отримав освіту в Інноваційній гімназії й потім у Центральноукраїнському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, факультет історії та права. Після строкової служби працював експедитором.
Від початку повномасштабного вторгнення добровільно пішов захищати країну. Став оператором безпілотних літальних апаратів, воював на найгарячіших напрямках – Харківщині та Донеччині.
За свою доблесть отримав низку нагород:
- медаль учасника антитерористичної операції;
- відзнаку Президента України «За оборону України»;
- нагородні знаки від Кіровоградської облради та Сухопутних військ України.
Юрій загинув 20 травня 2026 року під час бойового завдання. На момент смерті йому було 37.
Юрій Грицик під час служби. Facebook Кропивницька міськрада та Суспільне Кропивницький
Воїн залишив після себе дружину, сина та батьків.
Траурна церемонія на Далекосхідному кладовищі 5 листопада 2026 року. Суспільне Кропивницький
Захисники знайшли вічний спочинок на Алеї Слави Далекосхідного кладовища. Їхня відвага та самопожертва залишаться незабутніми для всіх українців.
