Ринок “сірого” доступу до штучного інтелекту в Росії: як бізнес обходить обмеження
Російські компанії дедалі частіше звертаються до посередників, щоб отримати доступ до іноземних нейронних мереж. Це пов’язано з тим, що багато розробників обмежують використання своїх сервісів у Росії. За даними одного російського агрегатора, щомісячний оборот цього “сірого” ринку вже сягає 100–150 мільйонів рублів. Однак дешевий доступ до ChatGPT, Claude та інших моделей може призводити до витоків даних користувачів і навіть втручання у самі нейронні мережі.
Зростання ринку неофіційного доступу
Ринок неофіційного доступу до іноземних сервісів штучного інтелекту в Росії швидко розвивається. Індивідуальні користувачі та компанії шукають посередників, які допомагають обходити блокування і використовувати нейромережі, недоступні для російських акаунтів. Якщо в кінці 2025 року таких провайдерів майже не було, то вже у серпні 2026 року їх кількість зросла приблизно до 50.
За оцінками GPTunneL, російського агрегатора AI-сервісів, місячний оборот цього “тіньового” ринку становить від 100 до 150 мільйонів рублів. Для порівняння, легальні провайдери за той же період отримують близько 700 мільйонів рублів. GPTunneL прогнозує, що до кінця року обсяги неофіційних продажів можуть подвоїтися знову.
Чому росіяни шукають “обхідні” шляхи
Особливий сплеск попиту на посередників спостерігався восени 2026 року. Основною причиною стало активне блокування російських акаунтів американською компанією Anthropic, розробником нейромережі Claude. У жовтні користувачі масово нарікали на обмеження доступу до сервісу. Для повторної активації систему вимагала верифікації особи за паспортом. Проте російський паспорт не допомагав зняти обмеження.
Через це користувачі дедалі частіше звертались до посередників, які пропонують доступ навіть у ситуаціях, коли безпосередня реєстрація або оплата підписки з Росії ускладнена або неможлива.
Як працює “чорний” ринок
У цьому сегменті діють як легальні агрегатори, які ведуть бізнес через офшорні компанії, так і неофіційні продавці. Основна схема неофіційних провайдерів полягає у створенні так званих аккаунт-ферм, придбанні підписок на OpenAI, Google та інші платформи, а потім перепродажі доступу численним клієнтам.
Окрім того, дехто обходить обмеження, користуючись китайськими проксі-сервісами, що дозволяє значно здешевити вартість доступу.
Вартість оренди доступу до нейромереж часто на 70% нижча за офіційні тарифи API — спеціального інтерфейсу для підключення до системи без звичайного користувацького інтерфейсу.
Проте у низькій ціні криється “підводний камінь”. Зокрема, джерела серед постачальників хмарних рішень розповідають, що китайські посередники іноді надають сервіс лише за 10% від реальної вартості. Як пояснюють, вони заробляють на даних клієнтів, збираючи запити й відповіді для навчання власних моделей.
Ризики для користувачів
Головна небезпека при неофіційному доступі — це безпека даних. Коли користувач відправляє запит через посередника, він фактично не контролює, хто може отримати цю інформацію.
Роман Куцев, засновник LLM Arena, підкреслює, що повідомлення користувачів можуть використовуватись для “дистиляції” — процесу, у якому одна нейронна мережа навчається на відповідях іншої. Таким чином інформація з платної моделі автоматично стає тренувальним матеріалом для іншого AI.
Ще одна проблема — підміна сервісу. Іван Копилов, технічний директор MWS AI, зауважує, що замість оплаченої мережі Claude користувачам можуть надавати доступ до дешевших китайських моделей MiniMax або Qwen. Клієнт часто не знає, якою моделлю він користується насправді.
GPTunneL також попереджає, що запити часто проходять через ланцюжок із трьох-четвертих посередників. Кожен етап підвищує ризик витоку особистих повідомлень, робочих документів і іншої конфіденційної інформації.
У вересні 2026 року американська компанія Anthropic повідомляла, що подібні оператори продавали користувацьку кореспонденцію без відома самих користувачів. Це вкотре підтвердило, що “неліцензійний” доступ до нейронних мереж загрожує не лише приватності, а й комерційним таємницям компаній.
Навіщо російському бізнесу потрібні іноземні нейромережі?
Попри санкції та обмеження, російські підприємства продовжують купувати доступ до передових зарубіжних моделей. Причина — потреба у сучасних інструментах для досліджень, програмування, аналізу даних та інших робочих завдань.
Ніколай Нікітін, старший науковий співробітник Інституту штучного інтелекту при ІТМО, зазначає: деякі наукові задачі потребують саме сучасних закордонних моделей.
Також це підтверджують дані із системи “Тендерплан”: у 2026 році кілька великих організацій розміщували закупівлі доступу до таких нейромереж, як Claude Max та Codex Pro. Наприклад:
- Національна платіжна карткова система Росії замовляла доступ до Claude Max та Codex Pro;
- Рітейлер “Магніт”, що належить компанії “Тандер”, придбав ліцензії на Claude Code Team;
- Компанія “Оператор-CRPT”, відповідальна за систему маркування “Чесна Марка”, шукала агрегатора для покупки токенів Claude, Qwen і DeepSeek;
- Salutdevices, що входить до екосистеми Сбєрбанку, теж цікавилася підписками на Claude, ChatGPT, Perplexity й Kimi.
Отже, попри офіційні обмеження, російський бізнес не відмовляється від використання іноземного штучного інтелекту — створюється масштабний ринок посередників, які задовольняють цей попит. Разом із дешевим доступом зростають і ризики, від витоку робочих даних до підміни нейромереж.
Курйозний випадок із образним ChatGPT
Жителька Далекого Сходу Росії використала ChatGPT, щоб створити зображення ведмедя на вулиці, аби жартувати з другом. Однак це фото поширилося в месенджерах і спричинило справжню паніку із пошуком хижака. Поліція оштрафувала жінку на 15 000 рублів, що становить близько 8 000 гривень.
