Іранці під час демонстрації в Тегерані спалюють прапор США та долари, що відображає загострення напруженості після атаки Сполучених Штатів на Іран. Ця подія призвела до активізації дискусій щодо можливого швидкого занепаду долара як світової резервної та розрахункової валюти, зокрема через дії Ірану, який заблокував Ормузьку протоку і почав вимагати оплату страхових та портових зборів у китайських юанях і стейблкоїнах.
Історично ціни на нафту формувалися в доларах США, і наразі близько 85% світового обігу нафти та нафтопродуктів проходить через американську валюту. Цей показник залишається стабільним протягом кількох десятиліть, незважаючи на прагнення таких країн, як Росія, Китай та Іран, різко зменшити залежність від долара в міжнародних фінансових операціях.
Подібна структура спостерігається і в глобальних валютних резервах:
– Понад 60% міжнародних резервів зберігається в доларах.
– Близько 20% знаходиться в євро.
– Решта припадає на валюти інших розвинених західних держав — Великої Британії, Японії, Канади, Австралії.
– Частка китайського юаня становить лише приблизно 2%.
Це домінування пояснюється перш за все тим, що американська економіка залишається найбільшою та найбільш розвиненою у світі, з величезним і глибоким фінансовим ринком, верховенством права, свободою руху капіталу, незалежністю центрального банку та найбільш інноваційними компаніями на Західному континенті.
Проте з поверненням Дональда Трампа на посаду президента США на другий термін деякі з цих переваг опинилися під значною загрозою, що призвело до хиткості становища американського долара. За минулий рік валюта США знизилася приблизно на 8%. На світовій арені поширилася ідея фінансової стратегії під назвою “Продавай Америку”, обґрунтована торговельними війнами Трампа, його конфронтаціями з союзниками та готовністю застосовувати військову та економічну міць США для політичного тиску.
Півроку тому саудівський принц Мухаммед бін Салман відвідав США і пообіцяв Трампу інвестиції в розмірі одного трильйона доларів для американської економіки. Ситуація змінилася: війна США проти Ірану змушує Саудівську Аравію продавати долари для відновлення країни замість інвестицій у американські активи.
На початку 2026 року падіння курсу долара тривало аж до початку військових дій проти Ірану. Проте дестабілізація нафтовидобувного регіону та загроза глобальній економічній кризі знову підняли курс американської валюти.
Американський валютний експерт Бред Сетсер зазначає, що світ дотепер зберігає більшість своїх багатств у доларах з різних причин, і основним питанням є те, чи продовжиться ця тенденція при веденні неадекватної політики. Наразі відповідь залишається ствердною.
Економіст Робін Брукс із Brookings Institution також підкреслює:
– Після нападу на Іран курс долара зріс приблизно на 2%, що вказує на те, що резервний статус валюти поки не під загрозою.
– Надходження капіталу в американські акції та облігації є рекордними за останні 25 років.
– Інвестори продовжують розглядати доларові активи як “тиху гавань” у періоди невизначеності.
Початок військових дій спонукав глобальних інвесторів виводити кошти з найбільш уразливих регіонів — Азії, Близького Сходу і меншою мірою Європи — і перекладати їх у доларові активи через їхню високу ліквідність, прибутковість, а також міцність американської економіки, здатної швидко переживати кризи. До того ж США є найбільшим у світі виробником нафти й газу, що зменшує їхню енергетичну залежність.
Американський нобелівський лауреат Пол Кругман вважає, що:
– Хоча критики вбачають у політиці Трампа загрозу упаду долара, по-справжньому фундаментальної небезпеки наразі немає.
– Втрата статусу резервної валюти не спричинить катастрофічних наслідків для Сполучених Штатів.
– Долар — це міжнародний стандарт, і відмовитися від нього — так само складно, як перейняти англомовний світ для міжнародного спілкування.
Щодо перспектив переходу від нафтодолара до “нафтоюаня”, варто врахувати:
– Навіть при продажі нафти Іраном, Росією та Саудівською Аравією в юанях роль долара залишиться сильною.
– Більшість нафтових контрактів на світовому ринку — це не реальні постачання, а фінансові угоди, які здійснюються в доларах, в американських юрисдикціях.
– Після кризи 1970-х, пов’язаної з війнами арабських держав і ісламською революцією, США та Саудівська Аравія офіційно домовилися про формування цін на нафту у доларах.
Зауважують, що:
– США традиційно домінували в нафтогалузі, будучи найбільшим виробником у 1930-х роках.
– Після нафтової кризи 1970-х країни Перської затоки отримали величезні доходи, які не могли повністю використати на внутрішній розвиток, тому розміщували їх за кордоном, переважно в американських активах через посередництво світових фінансових центрів, таких як Лондон, Цюрих, Гонконг і Дубай.
– Сьогодні приплив нафтодоларів в американську економіку значно скоротився через зміну витратних пріоритетів цих країн.
Наразі Саудівська Аравія стала боржником, припинивши активне накопичення валютних резервів і проживаючи за рахунок боргових зобов’язань. Проте долар зберігає міцність, зумовлену кількома факторами:
1. США вже не потребують імпорту нафти, оскільки стали найбільшим її виробником завдяки технологічним проривам і капіталізму.
2. У Перській затоці залишилися країни, як-от ОАЕ, з великими стабілізаційними фондами, які інвестують значні суми в американські активи.
3. Основними міжнародними експортерами з профіцитом стали не нафтові монархії, а країни Південно-Східної Азії, зокрема Китай, Південна Корея, Японія, Тайвань і Сінгапур, які також інвестують зароблені кошти в доларові активи.
Ці країни:
– Залежні від долара не лише як засобу накопичення багатства, а й як орієнтира для утримання курсу національних валют і проведення валютних інтервенцій.
– Відмовитися від цього призведе до значних економічних реформ та соціальних викликів.
Щодо фінансового балансу:
– Профіцит країн-експортерів перської затоки та Норвегії, ключового постачальника ЄС, у 2025 році становив близько 200 млрд доларів.
– Це вкрай мало у порівнянні з 1,5 трильйона доларів профіциту Китаю і інших країн Південно-Східної Азії, які реалізують товари на Захід.
Попри загрози, пов’язані із війною в Ірані та економічними труднощами, долар зберігає ключові підвалини свого глобального статусу:
– Відсутність широких альтернативних інвестиційних платформ. Навіть країни під санкціями борються не проти долара, а за пом’якшення обмежень, щоби повернутися до світової економіки.
– Привабливість американських компаній у вигляді значної прибутковості для інвесторів порівняно з конкурентами з Європи чи Японії.
– Вищі процентні ставки у США порівняно з європейськими та японськими.
– Висока ліквідність і глибина американських фінансових ринків, які дозволяють вільно інвестувати й виводити капітал у будь-який момент, на відміну від Китаю.
Таким чином, доларові активи й надалі залишаються надійним інструментом як збереження заощаджень, так і їх примноження.
Незважаючи на політику Дональда Трампа та його протистояння світовим союзникам, іноземні інвестиції в долар досягли максимуму з початку століття. Зміна статусу резервної валюти — процес тривалий, який не можна зруйнувати за один день. Експерти передбачають, що після завершення іранського конфлікту курс долара знову почне падати через скорочення витрат як країн-експортерів на Близькому Сході, так і імпортерів у Азії, а також через протидію політиці, що послаблює основи американського валютного домінування, зокрема незалежність ФРС, судову систему та стримування й противаги всередині країни.
Пол Кругман додає, що,
– Хоча нинішня американська політика може не відповідати високому статусу емітента провідної світової валюти, економічні реалії відрізняються від моральної оцінки.
– Відмова від долара як основного засобу розрахунку в міжнародному бізнесі рівнозначна переходу від англійської мови до китайської як міжнародної комунікації — складний і тривалий процес.
– Долар залишається домінуючим, бо його вибирають усі, оскільки інші також його використовують.
Отже, на фоні геополітичної напруги, зокрема конфлікту в Ірані, а також внутрішньоамериканських викликів, долар залишається життєздатною й основною валютою світового фінансового ринку.
