Життя в умовах окупації, небезпечний виїзд через п’ятнадцять блокпостів, біженство в Європі та військова трагедія — лише мала частина складного шляху Яни Гордєєвої, яка пережила чотири роки повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. Після загибелі чоловіка, морського піхотинця Олександра, Яна разом із донькою повернулася додому, де активно допомагає родинам загиблих захисників України.
Яна та Олександр познайомилися ще тоді, коли обидва працювали у франшизі «Нова Пошта» в Запоріжжі. За словами Яни, спочатку між ними панували натягнуті стосунки й навіть взаємна неприязнь. Проте з часом вони знайшли спільну мову і створили сім’ю.
У 2022 році, після народження доньки, їхнє життя кардинально змінилося. Ранок початку повномасштабного вторгнення запам’ятався дзвінком із роботи о 5:00. Відтоді звичне життя в рідному місті Василівка перетворилося на справжній кошмар. Яна пригадує, як розпочалась війна: їм довелося ховатися від обстрілів у власному будинку, а в сім’ї навіть з’явилися серйозні хвороби, викликані стресом та несприятливими умовами.
Окупаційний режим приніс багато нових викликів:
- запровадження комендантської години;
- постійні обшуки в домівках;
- гучні звуки бомбардувань, що наповнювали повітря страхом.
Яна та Олександр, ризикуючи життям, виходили на вулицю за їжею. Ціни на продукти в окупованому місті вражали своєю радикальною зміною: пачка дріжджів коштувала близько 500 гривень, а хліб був дефіцитним товаром.
Коли стало очевидно, що перебування у Василівці є смертельно небезпечним, пара прийняла непросте рішення — покинути місто. Вони пройшли через 15 російських блокпостів, зіштовхуючись з ретельними перевірками, погрозами і постійним психологічним тиском. Яна згадує, як їхня родина з важкими валізами й медикаментами шукала порятунку, покидаючи окуповану територію.
Після багатьох перешкод, на щастя, вдалось евакуюватися до Томаківки, а згодом — до Німеччини. Там Яна стала волонтеркою, активно допомагаючи українським військовим, поки її чоловік готувався до бойових завдань.
Загибель Олександра під час виконання бойового обов’язку радикально змінила життя Яни та її доньки Саші. Наразі Яна підтримує родини загиблих морських піхотинців через діяльність у громадській організації. Вона використовує власний сумний досвід, щоб надавати допомогу тим, хто втратив близьких захисників.
На сьогодні Яна опікується 43 родинами загиблих, надаючи їм не лише матеріальну підтримку, а й психологічну допомогу, допомагаючи пережити горе. Вона наголошує: «Я їх розумію — ваша реакція на втрату є нормальною», спираючись на власні переживання.
Історія Яни Гордєєвої — це яскравий приклад незламності духу українців, які, попри біль і втрати, прагнуть до гідного життя та готові підтримувати одне одного в найскладніші часи.
Новини від «То є Львів» в Telegram. Підписуйтесь на наш канал за посиланням: https://t.me/inlvivinua
