Як і чому наші предки практикували міжвидове кохання: нові відкриття в генетиці неандертальців
Близько десятків тисяч років тому неандертальці та сучасні люди сплели свої долі дивовижним і несподіваним способом — вони схрещувалися між собою. Через це майже всі ми сьогодні носимо в собі трохи неандертальської ДНК. Ці сліди вчені тепер використовують, щоби зазирнути в романтичні стосунки наших далеких предків.
Взаємне тяжіння: хто кого обирав?
У свіжому дослідженні, опублікованому в журналі Science, науковці виявили цікаву закономірність: чоловіки з великою часткою неандертальської генетики здавалися напрочуд привабливими для жінок із більшою часткою генів сучасних людей. Інакше кажучи, виникала сильна взаємна уподобання. Що саме притягувало представників цих двох груп — зараз лише припускають:
- Можливо, жінки сучасних людей знаходили у чоловіках-неандертальцях щось особливе;
- або навпаки — чоловіки-неандертальці цінували гени сучасних предків у жінок;
- аж до того, що обидві сторони були однаково зацікавлені одне в одному.
З таким сильним схилянням до спільного партнерства не могли не виникнути гібридні покоління. «Потрібен був надзвичайно яскравий феномен, щоб ми дійшли до цього висновку», — сказав Александр Платт, генетик університету Пенсільванії, співавтор дослідження.
Історія ДНК і шляхи міграцій наших пращурів
Вперше шматочки генетичного матеріалу неандертальців отримали з скам’янілостей ще в 90-х роках. Завдяки цьому з’явилася чіткіша картина, як наші лінії розвивалися та перепліталися.
Основні моменти:
- Приблизно мільйон років тому в Африці сформувалося спільне населення предків неандертальців і сучасних людей.
- Близько 600 000 років тому неандертальці відділилися і поширилися по Європі та Західній Азії.
- Сучасні люди залишалися в Африці, доки близько 250 000 років тому не почали виходити за її межі, де і відбулося схрещування з неандертальцями.
Гібриди з перших поколінь жили разом із неандертальцями і передавали свої гени наступним поколінням. Новіші хвилі міграцій (приблизно 50 000 років тому) принесли ще більше змішування, адже люди поширилися по всьому світу, несучи із собою частки неандертальського спадку. Зараз у їхній ДНК є до кількох відсотків неандертальських генів.
Чому Х-хромосома містить менше неандертальської ДНК?
Загадкою для вчених було те, що Х-хромосома — одна з двох, що визначають стать ембріона — має значно менше неандертальської ДНК, ніж інші хромосоми. Пошуки відповіді привели до несподіваних відкриттів.
Основні факти про Х і Y:
- Людина отримує дві статеві хромосоми — по одній від кожного з батьків.
- Дві Х — формують дівчинку, а Х і Y — хлопчика.
- Матері передають лише Х-хромосоми, а батьки — або Х, або Y.
Група Александра Платта виявила, що у неандертальців на їхній Х-хромосомі було навіть більше слідів ДНК сучасних людей, ніж на інших хромосомах. Виходить, що чоловіки-неандертальці мали сильну привабливість до жінок із сучасною людською спадщиною, які передавали свої Х-хромосоми у неандертальські популяції. З іншого боку, у сучасних людей частка неандертальської ДНК на Х-хромосомах з часом зменшувалася, адже чоловіки передають її тільки половині нащадків.
Що кажуть інші вчені про ці висновки?
Джошуа Акей, генетик із Прінстонського університету, вважає це відкриття прикладом того, як генетика дає змогу зазирнути у минуле, відкриваючи поведінкові секрети, які не збереглися у викопних останках.
Попри це, Бенджамін Петер із Інституту еволюційної антропології Макса Планка закликає бути обережними, оскільки можливі технічні артефакти в аналізі можуть впливати на результати.
Можливі сценарії кохання наших предків
Які саме пристрасті і мотиви рухали стародавніми людьми під час цих зустрічей? Можна припустити:
- Чоловіки неандертальці могли чинити насильство чи навіть викрадати жінок з інших груп — але для цього немає археологічних підтверджень.
- Жінки, можливо, були справжніми обирачками, як би це не звучало сучасно, — вони могли відчувати потяг до партнерів із певними генетичними рисами.
Ребекка Сайкс, археологиня з Кембриджського університету, зазначає, що поки що немає культурних чи матеріальних свідчень, які могли б підтримати конкретні сценарії соціального життя гібридних популяцій. Але вона сподівається, що майбутні знахідки — кістки, знаряддя, або нові зразки ДНК — допоможуть пролити більше світла на ці таємниці.
Одне відкриття може кардинально змінити наше уявлення про минуле.
