Наразі Україна перебуває у надзвичайно складній ситуації, що балансує між двома крайнощами: необхідністю покарати корупціонерів та збереженням того крихкого балансу, який забезпечує ефективне ведення війни, зауважує Вадим Денисенко у матеріалі для видання “Ділова столиця”.
Проста відповідь щодо подальших дій відсутня, незважаючи на зусилля сторін, які відстоюють різні позиції. Основні моменти можна окреслити так:
1. В останні дні, чи то у контексті подій, пов’язаних із 9 травня, чи через певні фрагменти заяви Путіна, значна частина українського суспільства почала говорити про швидке завершення війни. Проте не існує жодного логічного підґрунтя вважати, що Путін погодиться завершити бойові дії без досягнення своїх цілей щодо Донбасу. Хоча економічна ситуація погіршилася, війна в Ірані дозволяє низці держав зберігати відносно стабільний бюджет (нагадаю, що проблем із зовнішніми боргами в Україні немає, бо їх просто немає). Зовнішній тиск наразі відсутній: Трамп не має впливу, а Китай поки що не зацікавлений у втручанні. Крім того, з’являються ризики дефіциту енергетичних ресурсів у Європі, що, на думку Кремля, може сприяти діалогу про скасування санкцій. Хоча внутрішня напруженість існує, режим залишається відносно стабільним. З позиції Путіна відсутні підстави закінчувати війну без окупації Донбасу.
2. У цьому контексті українське суспільство перебуває у складній розтяжці, яка не передбачає простих рішень. Команда президента вже не може ефективно управляти цим процесом виключно за допомогою інформаційних кампаній. Вони без глибоких структурних реформ вичерпали свій потенціал. Змагання в створенні нових інформаційних приводів замість розв’язання проблем не діє, адже виклики постають усе серйознішими і вимагають ще більших тем для перекриття. Водночас така інформаційна поведінка виснажує аудиторію і спричиняє недовіру. Саме тому обговорення відкриття аеропортів не здатне відволікти суспільство від теми Єрмака.
3. Ситуація навколо Мендель, із погляду внутрішньої політики, навряд чи зашкодить іміджу Зеленського, хоча це може здаватися парадоксальним. Основний тон у вітчизняному інформаційному просторі — огиду. Тож ця історія не отримає широкого резонансу серед українців. Щодо США, то вона може викликати деякі суперечності, але ймовірність серйозних наслідків мінімальна. Водночас Росія, очевидно, намагатиметься регулярно підживлювати наратив «Зеленський — наркоман» у фоновому режимі.
4. Набагато більш значною у цьому політичному контексті є історія з Єрмаком, яка є частиною тривалого процесу. Основні аспекти:
– Підозра, висунута проти Єрмака, остаточно дає зрозуміти: Зеленський не здатний захистити своє найближче оточення, що має низку важливих наслідків.
– Антикорупційні структури остаточно утверджуються як політичні актори, здатні змінювати розстановку сил і перебудовувати політичні системи.
Наразі запущено процес трансформації політичних еліт. Головною проблемою цієї зміни є відсутність чіткої концепції майбутнього, як у «старої», так і в «нової» генерації. Саме це є ключовим викликом для України.
5. Швидких рішень, ймовірно, не варто очікувати, і не слід недооцінювати жодного з провідних політичних гравців. Водночас процеси вже розпочалися, і на практиці правила нової політичної гри формуються упродовж її розвитку.
—
Варто зазначити, що думка редакції може відрізнятися від авторської позиції. Редакція сайту не несе відповідальність за зміст блогів, проте прагне висвітлювати різноманітні точки зору. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA можна дізнатися за відповідним посиланням.
