Війна в Україні, яка триває вже майже чотири роки, перебуває у класичному глухому куті, як зазначає у своєму блозі австралійський генерал і військовий аналітик Мік Раян. Нині жодна зі сторін не може досягти визначальної перемоги. На дипломатичному напрямку відбуваються лише формальні кроки, тоді як на фронті ведуться методичні, хоч і повільні операції, які створюють тиск як на Київ, так і на західні столиці.
Фронт і тил: постійний тиск
Генерал Раян підкреслює, що Москва продовжує систематично атакувати українську інфраструктуру, зокрема енергетичний сектор, намагаючись зламати моральний дух населення. Російська сторона розраховує, що ці безперервні удари по цивільним об’єктам примусять українців капітулювати. Проте ці сподівання Кремля поки не справджуються: українці проявляють виняткову стійкість. Зокрема, за останні тижні в Запорізькій області вдалося звільнити близько 300 квадратних кілометрів, частково використовуючи перебої в роботі мережі Starlink.
Водночас, ці тактичні успіхи не змінюють загальної стратегічної ситуації на війні. Українські військові демонструють високу тактичну підготовку та вміло використовують слабкі місця російської сторони, коли з’являється така можливість. Проте їм не вистачає штурмових сил для проведення тривалих наступальних операцій на широкому фронті.
Росія: мобілізація та кадрові проблеми
За словами Раяна, Росія дедалі більше стикається із складнощами у комплектуванні армії. Добровольці та контрактники не в змозі покривати численні втрати, тому Кремль розглядає обмежені призови резервістів. Якість нових бійців помітно погіршується, а деякі командири дедалі частіше вдаються до незаконних методів, зокрема катувань та жорстокого поводження із полоненими. Ці проблеми створюють довгострокові виклики для російської військової машини, навіть якщо авторитарна система тимчасово дозволяє Кремлю продовжувати наступ.
Технологічна і дипломатична дуель
Війна у технологічному вимірі не припиняється. Мік Раян детально описує інновації російської армії: наразі дрони «Герань-2» використовуються як "материнські" платформи для менших FPV-дронів, що дозволяє посилити атаки на тильні райони України й ускладнює оборону. Росія швидко адаптується до новацій з української сторони, однак навіть технологічні успіхи не змінюють кардинально глухий кут, у якому перебуває війна.
На дипломатичному фронті також відсутні чинники, здатні завершити бойові дії. Переговори в Женеві залишаються формальними: сторони погодили лише механізми контролю за можливим припиненням вогню, тоді як ключові політичні питання, зокрема статус Донбасу, залишаються без відповіді. Україна відкрита до компромісів, але лише за умови збереження свого суверенітету. Росія ж часто сприймає ці поступки не як прояв доброї волі, а як прояв слабкості.
Саме ця асиметрія, на думку Раяна, робить мирне врегулювання надзвичайно складним. Аналітик також підтримує думку інших експертів про те, що небажання Путіна йти на поступки зумовлене вірою в те, що російська економіка здатна витримати затяжну війну. Проте Мік Раян сумнівається в правдивості такого переконання, наголошуючи, що економічний тиск посилюється, попри зовнішню стабільність, а лише санкції самі по собі не спроможні змінити стратегічні наміри Кремля.
Що очікувати у 2026 році
Австралійський генерал переконаний, що без кардинальних змін конфлікт буде тривати і в 2026 році. Він описує поточну ситуацію як глухий кут, схожий на ті, що спостерігалися в історії інших воєн. На основі цього досвіду генерал виокремлює три потенційні шляхи виходу з тупика:
- Суттєве покращення оперативної доктрини та організації військ або появу технологічного прориву з боку однієї зі сторін.
- Руйнування політичної волі однієї з країн внаслідок поразок на полі бою, масового незадоволення населення чи потужного тиску з боку союзників.
- Поєднання перших двох факторів.
Стратегія Росії зосереджена на політичній та інформаційній війні, підкріпленій військовими та диверсійними акціями. Путін намагається переконати частину західних політиків у нібито неминучій перемозі Росії.
Водночас Україна робить ставку на:
- Збереження внутрішньої консолідації;
- Розвиток власної оборонної промисловості;
- Укріплення лінії фронту шляхом використання змішаних підрозділів, що поєднують людський ресурс і техніку;
- Витривалість перед російськими авіаударами;
- Підтримку з боку Європи та співпрацю з США.
Тривалість ресурсу та внутрішньої рішучості України в утриманні фронту покаже час, зазначає генерал Мік Раян.
Автор фото: Reuters.
Підпис під фото: "Війна застигла, вважає австралійський генерал Мік Раян."
Автор фото: Getty Images.
Підпис під фото: "Поки тривають мирні переговори, Росія обстрілює українські міста. На фото – наслідки російської атаки на Київщину у лютому 2026 року."
