Що відбувається з Іраном після смерті верховного лідера: перехід, війна і нові виклики
Зміна влади та збереження режиму
Верховний лідер Ірану, хоча і загинув, насправді не був єдиною фігурою — заміну йому знайдуть. Вбитих військових керівників теж замінять на нових. Система управління, вибудована понад 47 років, не розпадеться тільки через удари авіації. Іран має достатні ресурси та можливості, щоб відповідати на американські і ізраїльські авіанальоти, а розвиток конфлікту поки що лишається непередбачуваним.
Втім, ісламська республіка, яка й без того втратила популярність і ослабла, нині переживає найнижчий рівень впливу вдома та в регіоні з моменту революції 1978-79 років, коли свергли американського союзника шаха.
Стратегічні наслідки та регіональна динаміка
Навіть якщо режим не впаде, а це офіційна мета президента США Дональда Трампа, атака такого масштабу відіб’ється на Близькому Сході, як це було після розпаду СРСР.
Аятола Алі Хаменеї, загиблий лідер, був глибоко ворожим до Ізраїлю і США, яких він називав «Великим Сатаною». Він підтримував і фінансував проксі-воєнізовані формування в регіоні, які стояли навколо Ізраїлю та поділяли його неприязнь:
- Хезболла в Лівані,
- Хамас і Ісламський джихад у секторі Газа та на Західному березі,
- хуті в Ємені.
Ці сили одночасно атакували ізраїльські інтереси і захищали сам Іран.
Військова та ядерна програма Ірану
Іран розвинув ракетну програму і дозволив збагачення урану майже до військового рівня, заперечуючи будь-які наміри виробництва ядерної зброї. Сталося так, що держава стала настільки впливовою, що лідери сунітських країн, як Саудівська Аравія та Єгипет, намагалися підтримувати з нею добрі стосунки, попри загрозу з боку шиїтського режиму.
Занепад Ірану стартував два роки тому після рішучої відповіді Ізраїлю на атаки Хамасу з Гази. Потім ситуація загострилася через поширення іранських втрат в авіаоборонах, поразки Хезболли і революційних подій у Сирії.
Погляд експертів на майбутнє Ірану і регіону
Кінець ісламської республіки у відомому вигляді
За словами Санам Вакіл, керівниці програми Близького Сходу в аналітичному центрі Chatham House, “Ісламська республіка у нинішньому форматі не виживе”. Вона зазначає, що Близький Схід більше не буде колишнім після подій, які тривають вже 47 років — це був період постійної боротьби з режимом, що дестабілізував регіон і намагався ізолюватися або підпорядкувати.
Що може змінитися
Режим може бути розібраний, і замість нього з’явитися щось нове і, можливо, ще менш прихильне до Вашингтона, особливо якщо владою заволодіють сили Ісламських революційних гвардій.
Незалежно від того, хто стане новим лідером, Іран на середньострокову перспективу стане ослабленою, ще більш закритою державою, зосередженою на внутрішніх проблемах, конфліктах за владу й економічній кризі.
Тактика Ірану й можливі наслідки
Попри величезні втрати, Іран прагнутиме підвищувати ціну для Ізраїлю, США та їхніх союзників в Перській затоці, щоб змусити ці країни відступити та уникнути дестабілізації режиму, вважає Айлі Джеранмае з Європейської ради з закордонних справ.
Одним із ризикованих, але потенційно дієвих варіантів Ірану є нарощення нападів на арабські країни Перської затоки. В результаті арабські лідери можуть змусити США та Ізраїль швидше припинити воєнну кампанію.
За словами Валі Насра, експерта з Ірану в Університеті Джонса Хопкінса, тепер Іран прагне наступного:
- Витримати удари,
- Закріпити свої позиції,
- Показати готовність до розширення конфлікту,
- Спонукати стурбованих регіональних гравців виступити посередниками у перемир’ї.
Ризик регіональної ескалації
Проксі-сили Ірану по всьому Близькому Сходу можуть активно захищати країну, збільшуючи вартість тривалої війни, зазначає Алі Ваз із Міжнародної кризової групи.
Якщо Хезболла візьметься за повномасштабні дії з Лівану, а війська-групи атакуватимуть американські бази в Іраку та Сирії, або хуті активізують конфлікти на Червоному морі, тоді ця війна перетвориться з двосторонньої в масштабну регіональну.
Це матиме наслідки для світових цін на нафту і рівня інфляції, особливо якщо Іран закриє Ормузьку протоку — ключовий маршрут міжнародних поставок.
Політичні наслідки для Ірану та регіону
Довгостроково занурений у внутрішні проблеми Іран, що боротиметься з внутрішньою конкурентністю, заміною керівництва або навіть із переходом до більш консалтингової і менш клерикальної форми правління, втратить здатність активно втручатися в справи регіону.
Це відкриває нові перспективи для України, Лівану, Палестини і, вже вочевидь, для Сирії.
Ізраїль залишатиметься впливовим гравцем, якому сунітські країни доведеться адаптуватися. Можливі нові вибори в Ізраїлі привнесуть більш поміркований уряд, що може посилити переговорний процес із Палестиною, під впливом Вашингтона та Саудівської Аравії.
Відносини з Іраном та ядерна загроза
Ізраїль, з огляду на нинішню ситуацію, хотів би зміни режиму, але був би задоволений і роздробленим, послабленим Іраном, що перейнятий своїми проблемами, подібно до Сирії.
Навіть якщо революції не відбудеться, новій іранській владі доведеться стикнутися з могутнім Ізраїлем і недовірливими США. Наразі збагачення урану – ключовий фактор для регіональної сили та стримування. Уряд Ірану не збирається міняти шлях, незважаючи на ризики.
Чи погодиться навіть більш поміркований уряд на поступки у ядерній програмі під тиском війни? Чи нова жорстка влада, акцентована на безпеці, понесе гонку за створенням ядерної зброї? Питання лишається відкритим.
Заклики до протестів і історичні прецеденти
Попри жорстоке придушення протестів у січні, коли загинуло тисячі людей, президент США Дональд Трамп продовжує закликати іранців повстати та повалити режим.
Він сказав: «Бомби падатимуть усюди. Коли ми завершимо, захопіть вашу владу. Вона буде вашою».
Однак досвід першої війни в Перській затоці 1991 року свідчить про інший сценарій: тодішній президент Джордж Буш старший також закликав народ Іраку повстати проти Саддама Хусейна, але американські війська фактично залишили людей наодинці з репресіями, які призвели до масових жертв.
