Президент США Дональд Трамп вирішив наважитися на надзвичайно ризикований крок, завдавши удару по Ірану та ліквідувавши керівництво режиму. Якщо йому вдасться зробити те, що не під силу було попередникам — перетворити Близький Схід на територію під контролем американської військової могутності, це стане безпрецедентним історичним успіхом.
Однак у разі провалу або переростання операції у масштабний конфлікт, Трамп ризикує не лише похитнути позиції Республіканської партії в Конгресі на виборах, що відбудуться в листопаді, а й втратити власну репутацію і своє історичне спадщина.
Варто зауважити наступне:
– Ставки надзвичайно високі, і головним гравцем у цій ситуації є особисто Дональд Трамп.
– Він особисто спостерігав за ходом військової операції зі своєї резиденції Мар-а-Лаго у штаті Флорида.
– Президент чітко сформулював причину атаки на Іран: «Іранський режим 47 років скандував „Смерть Америці“. Досить це терпіти».
Наразі невідомо, як довго триватиме військова кампанія і чи збережуть підтримку Трампа американські громадяни, особливо його найвідданіші прихильники з руху MAGA, які часто критично ставляться до закордонних військових авантюр.
Для президента настав ключовий момент. Рік тому він повернувся до Білого дому з обіцянкою припинити «вічні війни». З того часу видав накази почати військові операції у таких країнах, як Іран, Венесуела, Сирія та інші.
Ризик Трампа значно підвищився після ліквідації лідера Ірану Хаменеї та його найближчих соратників. Усунення верхівки влади режиму є радикальним загостренням ситуації, і фахівці попереджають, що конфлікт може вийти з-під контролю. Як відзначає професор Військово-морської академії США Мохаммед Хафез:
– «Жереб кинутий. Тепер США повинні йти до кінця і здійснити зміну режиму, але це неможливо зробити без масштабної наземної операції».
Удари у відповідь Ірану по союзниках Америки в регіоні свідчать про те, що режим готовий до ескалації і відмовився від стриманості.
Зокрема, Хафез пояснює стратегію іранського керівництва:
– Вони мають намір розпалити регіональний конфлікт, що може серйозно вплинути на світову і американську економіку.
– Такий розвиток подій є для Трампа вкрай небажаним.
Утяжнення конфлікту поставить під загрозу інші масштабні плани президента на Близькому Сході, серед яких — відновлення контролю над Газою та зміцнення партнерства з Саудівською Аравією. Водночас, у внутрішній політиці США Трамп ризикує втратити довіру виборців, і без того стурбованих зростаючими цінами і іншими викликами.
Навіть у його власній адміністрації відсутня єдність стосовно іранського питання, що підтверджують джерела у Вашингтоні.
Попри це, Трамп залишає неабияку впевненість у своїх діях, стверджуючи, що контролює ситуацію:
– «Я можу вести цю кампанію довго й упевнено захопити все, або завершити її за два-три дні», — поділився президент у інтерв’ю Axios.
– Пізніше у соцмережах він додав, що «інтенсивні та точкові удари триватимуть безперервно протягом усього тижня або скільки буде необхідно».
Критики засуджують Трампа за імпульсивність і за те, що він залишає як суспільство, так і Конгрес у невіданні щодо своїх планів. Водночас прихильники вважають, що саме такий підхід допомагає йому досягати поставлених цілей.
Переважна більшість республіканців у Конгресі підтримують рішення президента нанести удар по Ірану. Натомість опозиція, представлена Демократичною партією, глибоко незадоволена таким розвитком подій.
Лідерка демократів і суперниця Трампа на попередніх виборах Камала Гарріс заявила:
– «Американський народ не хоче війни, у яку його втягнув Дональд Трамп».
Посадові особи Демократичної партії у Палаті представників мають намір зібратися найближчим часом для узгодження стратегії реагування на воєнні дії адміністрації Трампа, повідомили джерела на умовах анонімності.
Один із помічників високопоставленого конгресмена-демократа зазначив:
– «Просте усунення лідера країни, наприклад Венесуели, — не проблема. Але що далі? Адміністрація Трампа досі не запропонувала жодної чіткої стратегії чи кінцевої мети».
Сам же Дональд Трамп у звичному для себе стилі висловився про Іран у суботу:
– «В якийсь момент вони самі зателефонують мені й запитають, кого хочу бачити їхнім новим лідером. І я практично не жартую».
Таким чином, зараз Сполучені Штати опинилися на рубежі невідомості, і від подальших дій адміністрації та реакції світової спільноти залежить не лише майбутнє Близького Сходу, а й внутрішньополітична динаміка в самих США.
