Іран готує потужну відповідь: чи загрожує новий конфлікт на Близькому Сході?
Перше враження: ризик відновлення масштабної війни
На перший погляд, відповідь Тегерана на ізраїльські удари в Лівані здається необачною й здатною розпалити руйнівну регіональну війну. Та для Ірану ці дії стали необхідністю, відображаючи зміну стратегії нових керівників країни. Вони дотримуються думки, що рішуча відповідь допомагає їм не лише вижити, а й зміцнити позиції перед найсильнішими супротивниками.
«Іран прагне демонструвати силу та показати здатність розпалювати конфлікт», — пояснює Омід Мемаріан, фахівець із Ірану, озвучуючи погляд аналітиків з вашингтонського центру DAWN. За його словами, Тегеран дає зрозуміти, що готовий відновити війні за потреби.
Період стриманості минулого керівництва
За останнє десятиріччя, коли верховним лідером був аятола Алі Хаменеї, Іран демонстрував обережність у контратаках проти Ізраїлю та США. Наприклад:
- У 2020 році відповідь на вбивство Касема Сулеймані була обмежена кількома ракетними ударами по американській базі у Катарі.
- У червні 2023 року відплата зводилася до обстрілів лише однієї американської позиції в ході 12-денного конфлікту.
Нещодавно, хоч і засуджуючи ізраїльські удари по Хезболі, Тегеран передусім утримувався від військової відповіді, поки атаки не поширилися неподалік південних околиць Бейрута — міста, яке ця шиїтська організація контролює. Саме це й стало тривожним сигналом для Ірану.
Формула нової стратегії: чіткі межі та глобальні наслідки
Глава Іранської ради з розв’язання суперечок Садег Ларіджані заявив, що удар по Лівану не був просто військовою реакцією, а формальним втіленням нового стратегічного курсу. Він наголосив:
«Якщо вдарять по будь-якому елементу Осі Спротиву, відповідь вийде за межі регіональних кордонів і змінить розстановку сил у регіоні».
Під “Віссю Спротиву” у Тегерані розуміють низку союзних бойових угруповань, серед яких і Хезболла.
Відсутність коливань і підтвердження серйозності намірів
Нова влада Ірану прагне довести, що охоронятиме інтереси своїх союзних міліцій рішуче. Попереднє керівництво відмовилося діяти у відповідь на удари, які суттєво послабили Хезболлу та призвели до загибелі Хасана Насралли — харизматичного лідера організації. Це підірвало довіру серед союзників.
Нові іранські лідери вважають, що агресивніші кроки — від блокади Ормузької протоки до нападів на країни Перської затоки — дали їм стратегічну перевагу. Важливі моменти:
- Вони змогли збільшити економічний тиск на супротивників.
- Отримали контроль над ключовими морськими шляхами, які постачають нафту та газ.
- Зіткнулися з більш поступливим ставленням президента США Дональда Трампа.
Минулого тижня Трамп вмовив Ізраїль утриматись від ударів по Бейруту, а після недавніх подій закликав обидві сторони пом’якшити конфлікт.
Потенційні сценарії наступних днів
Революційна гвардія Ірану вже повідомила, що припиняє атаки, але попередила про можливість поновлення ударів, якщо Ізраїль не припинить наступ на південь Лівану — ймовірність цього дуже висока. Це ставить під загрозу стабільність у регіоні і ставить всі сторони у складні взаємини.
Аналітики відзначають, що ці дії можуть стати засобом тиску Ірану на позицію США й пом’якшення розбіжностей у відносинах між адміністрацією Трампа та прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу. «Вони чітко бачать розрив між цілями Вашингтона та Тель-Авіва», — каже Мемаріан.
Чому оборона Хезболли — ключова у великій грі?
Експерт безпекових питань Хамідреза Азізі нагадує, що Хезболла вважалася сильним ланцюгом у збереженні балансу: бої в північному Ізраїлі відволікали увагу ворога, даючи простір Ірану для наступальних операцій у сусідніх нафтогазових державах Перської затоки. Дозволити Ізраїлю послабити цього союзника — означає збільшити свої майбутні втрати в будь-якому воєнному конфлікті, який Тегеран вважає неминучим.
Крім того, атаки Ізраїлю розглядаються як частина ширшої стратегії США та Ізраїлю — потихеньку підірвати ті стратегічні успіхи, яких домігся Іран під час останнього конфлікту, навіть на тлі спроб домовитися про мир.
- Протягом останніх тижнів американські військові переважно супроводжували торговельні судна через Ормузьку протоку.
- Це можна інтерпретувати як зусилля США знизити напруження в глобальній економіці.
- Водночас з метою посилення економічного тиску через блокування іранських кораблів.
Тегеран вбачає у цьому спробу викорінити свій вплив, який він здобув під час поточного конфлікту.
Перспективи подальшої ескалації
Незважаючи на загрози, Іран не вважає, що Трамп має намір розв’язувати повномасштабну війну. На це впливають кілька факторів:
- Проведення Чемпіонату світу незабаром.
- Зростання економічної кризи у США напередодні проміжних виборів.
- Імовірне небажання Трампа втягувати Америку у нові війни.
«Вони не вірять у реальність війни за участі США», — зазначає аналітик зі Швейцарії Фарзан Сабет. Навіть якщо це станеться, на думку експертів, Іран упевнений у своїй спроможності впоратися із викликами.
Усі ці фактори разом окреслюють складну картину напруженості на Близькому Сході, де кожен маневр може привести до значних змін у регіональній динаміці. Іран продовжує демонструвати готовність захищати свої інтереси й союзників, не збираючись поступатися у цій глибинній геополітичній грі.
