Герой з Кропивницького Дмитро Лихачов повернувся з російського полону після 20 місяців
6 березня в рамках обміну полоненими на рідну землю повернувся військовослужбовець із Кропивницького Дмитро Лихачов. Він провів у російському полоні понад півтора року — цілих двадцять місяців.
Про це розповіла Наталія Кобиленко — сестра Дмитра, яка довго чекала на повернення брата додому.
“Дмитро народився 18 грудня 1997 року у селі Веселівка Новомиргородської громади. Ще під час Антитерористичної операції та Операції об’єднаних сил він вступив до лав ЗСУ. Казав, що не може лишатися осторонь, коли в країні таке коїться. Після першої служби повернувся до цивільного життя, але з початком повномасштабної війни на другий чи третій день знову пішов на фронт”, — згадує Наталія.
Служба на різних фронтах та полон
Дмитро був бійцем 35-ї окремої бригади морської піхоти, 137-го батальйону. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках:
- поблизу Авдіївки,
- на Донеччині у районі Бахмута,
- а також на Херсонському напрямку.
19 липня 2024 року він потрапив у полон на лівобережжі Херсонщини. Спершу родина отримала страшну новину — Дмитра вважали зниклим безвісти.
“Через кілька днів після зникнення нам зателефонували з територіального центру комплектування і повідомили про його зникнення. Та ми не втрачали надії, вірили, що він живий. Постійно слідкували у соцмережах і натрапили на відео, де десять військових брали у полон, серед них був Дмитро. Ми впізнали його обличчя, хоч і повернуте у профіль,” — зазначила сестра.
Військовослужбовець Дмитро Лихачов. Наталія Кобиленко
Підтвердження статусу та довге очікування
Протягом майже шести місяців українська сторона не мала офіційних підтверджень, що Дмитро перебуває в полоні. Його дружина надсилала запити в різні служби, надавала фотографії й доказові матеріали.
“Нам відповіли, що комісія має підтвердити це лише після офіційного визнання з боку Росії. Лише тоді видали б витяг про те, що він полонений,” — пояснює Наталія.
Росіяни підтвердили полон Дмитра лише у січні 2025 року, змінивши його статус із «зниклий безвісти» на офіційний «полонений».
Сестра додає, що про обмін 6 березня вони не мали попередньої інформації.
“Кожен обмін ми чекали і надіялися. Навіть у серпні минулого року росіяни публікували списки майже тисячі полонених, стверджуючи, що Україна нібито не хоче їх обмінювати. У цих списках був мій брат. Ми вірили, що це означає — його обміняють. І ось сьогодні дружина отримала дзвінок з координаційного штабу з повідомленням про обмін,” — розповіла Наталія.
Зараз сім’я чекає першого дзвінка від Дмитра.
“Це неймовірна радість, після такого довгого очікування. Коли нарешті почуємо його голос — стане легше,” — говорить сестра.
Родина та нове життя
Поки Дмитро був у полоні, у нього народилася донька Мирослава, якій нині один рік і чотири місяці. Вдома на героя чекають:
- батько,
- дружина,
- маленька донька,
- п’ятеро сестер.
Вони сподіваються незабаром його обійняти і возз’єднатися після тривалої розлуки.
Донька Дмитра Лихачова Мирослава. Наталія Кобиленко
Що відомо про черговий обмін полоненими 6 березня
Цього дня додому повернулися 300 українських військових із російського полону, а також двоє цивільних, повідомив президент Володимир Зеленський на своїй сторінці у Facebook.
Серед звільнених — бійці різних силових структур:
- Збройних сил України,
- Національної гвардії,
- Державної прикордонної служби.
У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими відзначили, що серед повернених є представники:
- Військово-морських сил,
- Сухопутних військ,
- територіальної оборони,
- сил безпілотних систем,
- десантно-штурмових військ,
- Повітряних сил,
- Держспецслужби транспорту.
Усіх визволених одразу направлять у медичні заклади для обстеження, лікування і реабілітації. Вони також отримають необхідну підтримку, офіційні документи та відповідні грошові виплати.
Етапи обміну та домовленості
Обмін 6 березня став другим і завершальним етапом згідно з угодами, досягнутими під час переговорів України з Росією у Женеві.
Напередодні, 5 березня, відбувся перший обмін, під час якого додому повернулися 200 українських військових — серед них були також працівники Держспецслужби транспорту, прикордонники і нацгвардійці.
