Україна нині допомагає країнам Перської затоки створювати ефективний захист від іранських безпілотників “шахед”. Це відкриває їй можливість встановити новий рівень партнерських відносин з арабськими державами Близького Сходу.
Безпека цих держав тепер безпосередньо залежить від здатності протистояти натиску злив безпілотних атак, які спрямовані на серцевину світового фінансового центру в Дубаї та ключові нафтогазові об’єкти Катара і Саудівської Аравії. У перспективі країни Перської затоки можуть зацікавитися закупівлею різних видів безпілотників для підсилення власної обороноздатності.
Варто зауважити, що ще до недавнього часу подібне стратегічне партнерство з цим регіоном здавалося Україні практично недосяжним. Наприклад, навесні-влітку 2024 року посадові особи Міністерства фінансів Саудівської Аравії нібито демонстрували приховані погрози щодо негативних наслідків для країн «Великої сімки», якщо ті передадуть Україні заморожені російські активи. Цю інформацію поширювала агенція Bloomberg із посиланням на французькі джерела.
Як стверджували, Саудівська Аравія нібито була готова продати свої суверенні цінні папери, придбані у Франції, на невигідних для паризького уряду умовах, щоб запобігти повній конфіскації російського майна. Водночас уряд Саудівської Аравії заперечував, що дійсно погрожував європейцям, однак підтвердив, що висловив європейським столицям свою позицію, виступаючи проти передачі Україні російських активів загальною вартістю 300 мільярдів доларів.
Причини такої позиції залишаються не цілком ясними — чи це була демонстрація солідарності з Росією, чи бажання уникнути міжнародного прецеденту конфіскації суверенних активів, або ж інші фактори. Відтоді минуло майже два роки.
З початком війни між США і Ізраїлем з одного боку та Іраном з іншого, два регіони Перської затоки зазнали низки атак іранських безпілотних ударів — зокрема над американськими авіабазами в Бахрейні, міжнародним фінансовим хабом у Дубаї та портами Омана. Це породило нові загрози й небезпеки для країн регіону.
Усунувши традиційний акцент на Париж чи Брюссель, лідери арабських країн Перської затоки почали звертатися безпосередньо до Києва. Уже за кілька днів президент Володимир Зеленський отримав запити про допомогу від 11 держав, які потребують ефективних, дешевого та масштабованих рішень для боротьби з масованими атаками дронів.
Україна має унікальний досвід протистояння масованим атакам безпілотників і виробляє дрони різних модифікацій, зокрема перехоплювачі, які можуть експортуватися за кордон. Проте, незважаючи на попередній нейтралітет арабських країн щодо війни Росії проти України, тепер, на тлі агресивних дій Ірану (союзника РФ), ставлення до військово-технічної співпраці починає змінюватися.
Безумовно, це відкриває нові можливості для України в регіоні, який раніше сприймався не як стратегічний партнер, а скоріше як прив’язаний до американських та європейських інтересів.
Протягом перших тижнів протистояння з Іраном у країнах Перської затоки працювали понад 220 українських фахівців із малої протиповітряної оборони (ППО). Їхнім завданням було продемонструвати, як ефективно збивати безпілотники “шахеди” у складній багатошаровій системі оборони. Українську військово-експертну місію очолював секретар Ради національної безпеки і оборони України Рустем Умєров, який має власні контактні мережі в регіоні і координував її роботу.
Паралельно Україна співпрацює у сфері захисту від безпілотників із Йорданією та Кувейтом.
Президент Зеленський наголошує, що український досвід у боротьбі з масованими дронами є унікальним і вважає неможливим, щоб приватні компанії забирали воїнів або операторів дронів з оборони країни у процесі навчань і експорту технологій. Він порівнює виробництво сучасних українських безпілотників та відповідний бойовий досвід із “українською нафтою” — важливим стратегічним ресурсом.
Водночас, станом на кінець березня 2026 року кілька провідних українських компаній-виробників дронів-перехоплювачів отримали звернення від ОАЕ, Катара та інших країн щодо можливості експорту своєї продукції, проте не отримали офіційного дозволу від Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва й експортного контролю та Державної служби експортного контролю на поставки в регіон.
Це створює ризик втрати перспективного ринку та вимагає системного врегулювання державної політики в цій сфері. За прикладом європейських партнерів, які спочатку узгоджують поставки зброї на найвищому урядовому рівні, а вже потім залучають приватні компанії, Україна планує запровадити аналогічний підхід.
Крім того, із навчання операторів дронів доведеться залучати українських фахівців, що не можна залишити на відкуп приватному сектору.
Існує також кілька інших чинників, які затримують процес:
1. Володимир Зеленський раніше пропонував американському президентові Дональду Трампу велику дронову угоду. Бажання американців була, але до сих пір цей пріоритет не реалізовано. Під час загострень у відносинах зі США Зеленський зауважив, що саме він буде останньою людиною, до якої Трамп звернеться по допомогу.
2. Український лідер запропонував бартерний обмін: досвід та дрони — в арабські держави, у відповідь — ракети-перехоплювачі системі Patriot. Проте виникає питання, у кого саме ці ракети отримати — безпосередньо від США чи від арабських країн, які їх імпортують. Експерти зауважують, що подібних тристоронніх угод поки не було.
3. Значним ризиком є небезпека витоку секретних технологій чи інформації під час експорту. Україна побоюється відкривати стратегічні партнерства із країнами, які мають різні відносини з Росією, Китаєм чи Іраном.
Таким чином, з огляду на державні інтереси, експорт безпілотників до країн Близького Сходу має багато нюансів і не залежить виключно від попиту сторін.
Надання дозвільних документів у найближчому майбутньому дозволить Україні стати незалежним та повноцінним гравцем у регіоні. Масові поставки технологій і навчання місцевих операторів стануть потужним чинником формування нового сприйняття України в регіоні, де раніше її бачили крізь призму інтересів Заходу.
За словами старшого аналітика Центру ініціатив фонду “Повернись живим” Миколи Бєлєскова, це наблизить Україну до статусу самостійного гравця в регіоні.
Унікальною перевагою українських технологій є комплексний підхід — постачання дронів, їхнє обслуговування та обмін бойовим досвідом, що вигідно виділяє Україну серед інших постачальників.
Професор міжнародного права, дослідник Близького Сходу Джон Стросон зауважує, що такий формат міжнародної співпраці відповідає моделі технологічно-інвестиційної кооперації. Це не є повноцінним стратегічним партнерством, але помітний крок у бік глибшої взаємодії.
Ще одним потенційним етапом партнерства може стати створення спільних підприємств, які зазвичай розміщуються на території країни-імпортера за умови безпекового забезпечення. Це забезпечить передачу технологій і залишення частини економічних вигод у країні замовника.
Експерт Микола Бєлєсков пояснює, що це поширена практика у світі й водночас прояв економічного націоналізму, який поєднується з питаннями безпеки. Такий підхід поглиблює співпрацю між країнами, але ще не переходить у стратегічне партнерство.
Для арабських країн Перської затоки найважливішим партнером сьогодні є США, які надають їм безпекову парасольку. Проте на тлі внутрішньополітичних процесів у США, зокрема пов’язаних з Дональдом Трампом, регіон шукає додаткові гарантії безпеки.
Професор Мегран Камрава, директор Центру міжнародних і регіональних досліджень Джорджтаунського університету в Катарі, зазначає, що країни регіону переживають непрості часи через атаки та постійну загрозу. Найбільша американська авіабаза в регіоні — Аль-Удейд у Катарі — стала мішенню для іранських ударів.
Авіабази США, створені після війни в Перській затоці 1990–1991 років та Другої війни в Іраку 2003–2011 років, колись розглядалися як фактор стримування, тепер стали вразливими точками.
Економіки держав Перської затоки довго позиціонувалися як стабільні та привабливі для міжнародних інвестицій, однак сучасні військові конфлікти не лише руйнують ці уявлення, а й ставлять під питання подальший розвиток і співпрацю.
У рамках Ради співробітництва арабських держав Перської затоки лідери раніше акцентували увагу на економічному співробітництві і культурних проектах, створювали Митний союз. Наразі дискусії ведуться щодо формування сил швидкого реагування, що свідчить про зміну безпекового підходу.
Остаточні зміни у системі безпеки регіону будуть залежати від результатів конфлікту між США, Ізраїлем та Іраном.
На думку Меграна Камрави, посилення зв’язків з такими країнами, як Україна та Туреччина, які мають реальний бойовий досвід, а також з Індією, Пакистаном і Південною Кореєю, є природним кроком для диверсифікації міжнародних партнерів.
Професор Стросон наголошує, що навіть після завершення війни з Іраном радикальні політичні сили, включно з Корпусом вартових ісламської революції, скоріше за все, збережуть вплив, тож загроза дронових атак залишиться навислою над регіоном. У зв’язку з цим співпраця з Україною може отримати стратегічне значення.
Крім геополітичних, економічних і безпекових аспектів, співпраця України з арабськими країнами має і гуманітарний вимір. Протягом останніх років Катар, ОАЕ та Саудівська Аравія брали участь у поверненні депортованих українських дітей та сприяли обмінам військовополоненими, що дозволило повернути додому українських та іноземних громадян.
Ці країни можуть і надалі виконувати роль посередників у звільненні дітей, військових і мирних громадян України.
Українське Міністерство закордонних справ висловлює сподівання на підтримку країнами Перської затоки санкційної політики проти Росії та Ірану. Головними напрямками співпраці, на які сподівається Київ, є:
– посилення політичної підтримки;
– підтримка санкційної кампанії проти РФ та Ірану;
– розширення практичного взаємодії в галузі безпеки та оборони;
– сприяння у відновленні України та інвестиційних проєктах.
У минулому держави регіону фактично допомагали російським владним колам обходити міжнародні санкції: там могли продавати товари, об’єкти підсанкційних операцій отримували страховку, організовувався транспортування російської нафти через танкери з базою в Дубаї.
Зокрема, страхові компанії регіону часто не цікавилися походженням фінансових коштів або активів, що створювало вигідні умови для обходу обмежень.
Чи змінять банки і страхові фірми в Дубаї, Джидді та інших фінансових центрах політики контролю, реагуючи на тиск через недружні дії Росії? Адже Кремль передає Ірану інформацію і, ймовірно, консультує щодо застосування безпілотників у бойових діях.
Микола Бєлєсков підкреслює, що арабські країни, балансуючи між різними центрами сили, не зацікавлені відмовитися від співпраці з Росією, оскільки це приносить їм значні доходи, зокрема через обхід санкцій.
При цьому він прогнозує, що регіон і надалі ховатиме російські активи, якщо Кремль не переступить критичні «червоні лінії», наприклад, у вигляді постачань зброї чи військових сил до Ірану.
Попри це, перспективи тіснішої взаємодії України з арабськими державами Перської затоки залишаються відкритими і суттєвими. Так, еміратський академік Абдульхалек Абдулла назвав ситуацію, у якій сьогодні опинилися ОАЕ та Україна, «спільним окопом» через спільного ворога — підтримуваний Іраном російський режим.
На рівні людських контактів для українців, які мають унікальний досвід життя в умовах безпілотних атак, це відчуття є особливо гострим.
У контексті змін у безпековій архітектурі регіону Україна перебуває на порозі нових можливостей стати помітним і самостійним гравцем, здатним надавати комплексні технології та бойовий досвід, які цінуються країнами Перської затоки.
