У Кропивницькому відбулася щотижнева акція на підтримку зниклих безвісти та полонених військових
26 квітня на площі Героїв Майдану та вздовж вулиці Великої Перспективної зібралися рідні, друзі і небайдужі мешканці Кропивницького, щоб поділитися болем перед обличчям невідомості про своїх близьких – українських захисників, які наразі перебувають у полоні або зникли безвісти. Про це повідомляє кореспондентка видання “Доступ. Медіа”.
У руках учасників акції майоріли державні прапори, особисті портрети захисників, а також плакати з їхніми іменами та закликами допомогти знайти їх живими.
Історія Лариси Миколаївни: вісім місяців без відповіді про сина Дмитра
Лариса Миколаївна Познякова поділилася важкими спогадами про свого сина Дмитра, який служив у 37-й бригаді морської піхоти, у 505 батальйоні. Сім’я дізналася про його зникнення ще 24 серпня минулого року.
«Після навчання хлопці мали пройти бойове злагодження, але одразу відправили на передову. Із дев’яти наших хлопців залишилися лише троє, а про інших — жодної інформації. Ми живемо надією, що вони живі», – розповіла жінка.
За словами Лариси Миколаївни, з того часу минає вже вісім місяців без жодних вістей про Дмитра. Вона додає, що керівництво мовчить, а командир лише констатував: «Немає тіла – немає діла».
Дмитро до служби займався виготовленням оборонних компонентів, відомих як «зуби дракона», які передавали на фронт, але сам вирішив стати на захист України:
- «У мене двоє дітей, яких потрібно берегти», — пояснював він.
- «Якщо не я – то хто?» — говорив Дмитро рідним.
Він пройшов базову військову підготовку, потрапив до частини, але вже за три дні зник безвісти. Удома на нього чекають мама, батько, сестра, а також маленькі діти — син і трирічна донька.
Перший боєвий виїзд Сергія Забеділіна: тиша після зникнення
Історію свого чоловіка Сергія розповіла Ірина. Чоловік зник 22 вересня у районі села Миколаївка Покровського району на Донеччині. Він служив у 79-й окремій бригаді і був мобілізований 25 червня.
Через певний час після навчань Сергій відправився на своє перше бойове завдання, і відтоді родина не отримала про нього жодних новин. Вдома його чекають дружина, 11-річний син і батьки.
Олександр Либа: сподівання та чекання рідних
Олександр Либа зник безвісти 1 січня 2025 року під час бойових дій на Донеччині. Його дружина Ольга та 10-річна донька приєдналися до акції підтримки, щоб вкотре нагадати про нього.
Ольга розповіла, що чоловіка мобілізували 22 жовтня 2024 року, а вже у грудні він був на передовій. Востаннє зв’язок було наприкінці грудня, після чого — мовчання.
«Ми дуже його чекаємо і віримо, що він живий», — сказала пані Ольга.
Історія Тетяни Комарчук: два сини на фронті і зниклий безвісти Вадим
Тетяна шукає свого сина Вадима Комарчука, який зник 5 серпня минулого року на Донеччині. Жінка нарікає, що військова частина не відповідає на її запити щодо його долі.
Її сини-близнюки з 2014 року боронять Україну. Вадим служив у 42-й бригаді, і саме він зник безвісти. Вдома його чекають мама, брат та 90-річна бабуся.
Щотижневі акції у Кропивницькому: підтримка і надія
Такі заходи стають регулярними — щотижня родини військових виходять на вулиці, щоб звернути увагу та привернути громадськість і владу до проблеми повернення полонених і пошуку зниклих:
- Підтримка тілесна і духовна – важлива для близьких військових.
- Привернення уваги медіа і влади – шлях до вирішення проблеми.
- Розширення інформування громадськості про долю захисників.
Читайте також: Обороняв Маріуполь: на Кіровоградщині зустріли звільненого з полону військового
