Політолог про чотири роки агресії РФ: Війна

Війна Росії проти України триває вже чотири роки. Яким чином вона вплинула на російське суспільство, чи можна сподіватися на швидке завершення бойових дій і внутрішніх протестів у Росії, а також наскільки ймовірне пряме зіткнення між Росією та НАТО, DW розпитала у відомого політолога Дмитра Орєшкіна.

Як війна змінила російське суспільство?

Політолог Дмитро Орєшкін зазначає, що суспільство безумовно трансформується, проте зараз воно перебуває у стадії повільного накопичення нерозуміння, розчарувань і когнітивного дисонансу. За його словами, незабаром це може призвести до різкої зміни настроїв, хоча наразі зміни відбуваються поступово. Ключове, на що варто звернути увагу:

• Наркотичний ефект інформаційної "військової туману" поступово слабшає.
• На початку війни підтримка Володимира Путіна зросла на 20-25 процентних пунктів, але в мирний час рейтинг знижується через повсякденні проблеми – освіту, охорону здоров’я, ціни на ЖКГ тощо.
• З 2024 року підтримка президента почала знижуватися приблизно на 10 процентних пунктів, і, за прогнозами, цей спад прискориться найближчим часом.

Погляд громадян на переговори та продовження конфлікту

Свіжі опитування "Левада-центру" свідчать про те, що 66% росіян підтримують поновлення переговорів між Росією та Україною, в той час як усього 26% виступають за продовження війни — це найнижчий показник за останні чотири роки. Причини такої зміни настроїв політолог пояснює наступним чином:

• Мобілізаційний ефект патріотичного настрою, який базувався на необхідності підтримувати лідера заради збереження національних ресурсів, поступово вичерпується.
• Війна перетворюється на рутину, а на її фоні загострюються повсякденні проблеми: у старшого покоління – проблеми з ліками, у молодших – освіта дітей і професійний розвиток.
• Економічний імпульс, отриманий два роки тому, зупинився, зокрема зупинився ріст зарплат, однак ціни продовжують зростати, що викликає негативну реакцію населення.
• Інформаційні повідомлення про «звільнення» контрольованих територій часто не співпадають з реаліями, породжуючи скепсис.

Готовність росіян до компромісів у переговорах

Дмитро Орєшкін переконаний, що росіяни готові до певних компромісів, оскільки громадська думка вже відмовилася від ідеї досягнення неймовірних територіальних амбіцій, наприклад, виходу до кордонів Польщі або Португалії. Проте:

• Люди розуміють, що домовленості будуть зроблені на "наших умовах", де "наші умови" залежать від пояснень самого Путіна.

Втім, 60% населення виступають проти виведення російських військ із окупованих районів України. Цей парадокс можна пояснити кількома факторами:

• Відчуття, що пролиття російської крові мало сенс лише заради збереження "історичних територій", навіть якщо фактично це "руїни", які визнаються цінністю через ментальні особливості від покоління до покоління.
• Історичний менталітет експансії, що сягає не лише радянських, а й стародавніх татаро-монгольських традицій, які трактують територіальне володіння як результат рухів армії — і в цьому аспекті Путін дослівно цитує Чингісхана.

Насамкінець цього блоку Орєшкін порівнює Росію з Японією як ілюстрацію значущості інтенсифікації використання ресурсів:

1. Японія за площею значно менша за Архангельську область.
2. Вона не має великих природних ресурсів but має ВВП удвічі більший за російський.
3. Росії, на його думку, слід було б зосередитися на розвитку економіки, а не на територіальній експансії, яка в умовах зниження чисельності населення є ірраціональною.

При цьому символічна перемога часто виступає для масового російського свідомості важливішою за реальне підвищення якості життя, рівня освіти, медицини та ЖКГ.

Питання із співіснуванням еліт та стабільністю режиму Путіна

Влади Дмитро Орєшкін розкриває таке:

• Еліти в Росії неоднорідні – частина бізнесових і кремлівських кіл усвідомлює затягування конфлікту і його безвигідність.
• Відкрито критикувати або пропонувати заміну Путіна вони побоюються через реальну небезпеку ("відрубування голови").
• Отже, еліти поки де-факто підтримують режим, хоча і можуть саботувати деякі найбільш спірні ініціативи з практичних мотивів.
• Народне повстання малоймовірне; зміни влади відбуваються через розкол у вищих колах, не через масові акції.
• Локальні протести існуватимуть, проте вони матимуть аполітичний характер, спрямовані проти проблем ЖКГ, сміття, цін, а не проти президента.

У той же час спецслужби контролюють ситуацію, унеможливлюючи організацію масштабних заворушень.

Щодо життя росіян під час війни

Хоча дрони й ракети з України регулярно долітають до різних регіонів Росії, Москва, де значна частина населення перебуває в інформаційній "бульбашці", війну широко не відчуває. Контрольовані ЗМІ пояснюють удари як дії "мілітаристської, нацистської" України, і населення готове це приймати без критичних запитань. Войовничі дії у прикордонних регіонах не привели до покращення життя місцевих жителів, але ця реальність ігнорується у публічних дебатах.

Можливий напад Росії на країни НАТО

Політолог ділиться таким баченням:

• Поточна ситуація не є такою катастрофічною, як уявляють деякі спостерігачі.
• Він особисто також недооцінював божевілля Путіна у 2022 році, проте той розпочав втручання.
• Після чотирьох років кровопролиття і втрат у трильйонах рублів Путін має замислитися щодо доцільності нападу на НАТО.

Водночас для самого Путіна тривала війна може виявитися кращим варіантом, ніж її завершення:

• Завершення конфлікту спричинить, що суспільство прокинеться і відчує, що обіцяного покращення життя немає.
• Війна, тривала та невизначена, дозволяє йому підтримувати населення в стані натхнення та мобілізації.
• Вийти з війни Путіну важко, тож будь-які спроби почати новий конфлікт будуть завадою.

На завершення варто підкреслити, що розв’язання конфлікту і внутрішньополітичні зміни в Росії залишаються надзвичайно складними, а поточний стан характеризується глибоким протиріччям між символічними перемогами і реальними економічними та соціальними викликами.