Посол України у Великій Британії, колишній головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний виступив у Chatham House, де підсумував основні уроки та ключові висновки, здобуті за чотири роки повномасштабної російсько-української війни. Texty.org.ua надають відповідний уривок із його промови, повний текст якої опублікувала «Українська правда».
Підбиваючи підсумки чотирирічного конфлікту, генерал звернув увагу на наступні головні тези:
-
Поле бою у сучасній війні стало повністю прозорим. Цей факт вплинув на формування так званих роботизованих «kill zone» (кіль-зон), глибина яких сьогодні не менша ніж 25 кілометрів. Можливість знищення логістичних ланцюгів безперервно зростає, що обмежує використання тилової зони вглиб аж до 50 кілометрів.
- Класичний логістичний «зашморг», успішно застосований під час звільнення Херсонщини, набув нового змісту та імпульсу. У результаті неможливо проводити традиційні, як наступальні, так і оборонні операції. Кількість особового складу, здатного фізично виконувати завдання безпосередньо в зоні бойових дій, є мінімальною і продовжує зменшуватися, що призводить до поступової заміни людей роботизованими системами.
Щодо мобілізації, а також потенціалу її удосконалення:
-
Досвід Росії та України демонструє, що традиційний підхід до мобілізації в умовах сучасної війни вже вичерпав себе.
-
По-перше, ця довготривала та інтенсивна війна виявила, що найціннішим ресурсом є саме людський потенціал, адже його відновлення вимагає значно більше часу, ніж цикли виробництва та постачання техніки. Людину на полі бою неможливо швидко замінити.
-
По-друге, оскільки поле бою стало прозорим та контролюється роботизованими системами в автоматичному режимі, ймовірність виживання солдата сьогодні практично не залежить від якості його підготовки, що неминуче призводить до втрат і потребує віддалення людини від зони ураження.
- По-третє, власний досвід України підтверджує, що питання мобілізації є надзвичайно чутливим і безпосередньо впливає на стійкість суспільства в довготривалій війні та на готовність населення підтримувати цей тип протистояння. Саме тому Росія уникає офіційного оголошення мобілізації, якою іноді намагаються залякати.
У Росії ж існує радикальна відмінність між веденням війни найманцями і добровольцями та мобілізацією, що застосовується примусово: дві ці моделі мають кардинально різні політичні наслідки. Це означає, що майбутні конфлікти навряд чи передбачатимуть масові мобілізації мільйонів із загального населення.
В основі війни лежить радше технологічна та економічна мобілізація — безперервний процес забезпечення і підтримки технологічної переваги над супротивником.
-
Розвиток технологій досягнув того, що роботи нині не лише виконують допоміжні функції, а й беруть участь в штурмових операціях, а іноді навіть захоплюють у полон живих ворожих солдатів.
- Використання техніки чи особового складу в таких зонах ураження стало фактично самогубним кроком.
За словами Валерія Залужного, модель ведення війни, яка полягає в обміні людських життів на тактичні успіхи, більше не є ані практичною, ані прийнятною опцією — винятком є хіба що Росія, у якої всі ресурси теж підходять до вичерпання.
Сучасне, високотехнологічне поле бою, яке характеризується насиченістю високоточними системами ураження, робить такий підхід неприйнятним не лише з моральної точки зору, а й із позиції тактичної ефективності. Парадоксально, але зі зростанням складності технологій людина залишається найбільш дефіцитним і принципово невідновлюваним ресурсом. Це особливо актуально для розвинених країн із негативними демографічними тенденціями, де традиційні підходи до війни стають дедалі менш прийнятними.
-
Жодна європейська країна не має позитивного демографічного індексу народжуваності. Відтак кожна втрата людського ресурсу на полі бою має першочергове соціально-економічне значення, а не лише військове.
- У відповідь на це технологічний розвиток іде у бік роботизації бойових дій, що дозволяє зберегти ефективність ведення бойових операцій при радикальному скороченні участі людини, а отже і значних людських втрат.
Сучасна воєнна доктрина зазнала змін: на зміну дорогій високоточній зброї, котра була справжнім переломним фактором ХХ століття, прийшла зброя виснаження — масова, відносно недорога, але досить точна, що швидко знищує дорогі озброєння супротивника.
-
Саме на таких системах базується нинішня військова доктрина НАТО.
-
Ця зброя виснаження продовжує послідовно і успішно розвиватися.
-
Орієнтовно, жодна країна сьогодні не здатна самотужки протистояти такому навалу, особливо якщо вона налаштована політично обережно.
-
Це викликає сумніви у здатності навіть військово ресурсних держав вести тривалі війни з меншими за розміром країнами.
- Водночас спроба будувати раціональний захист за старими підходами, навіть маючи значні ресурси, фізично неможлива.
Прикладом цього є війна в Україні, що продемонструвала: кількість бойових кораблів будь-якого типу — фрегатів, корветів, підводних човнів, ракетних крейсерів — стає другорядним чинником, адже країна, яка втратила флот на початку війни, здатна його нейтралізувати.
І важливо чесно визнати: справжнім контролером Чорного моря сьогодні є зовсім не той, хто має чисельний флот.
Таким чином, на сьогоднішньому етапі безпека не забезпечується виключно купівлею дорогих і унікальних озброєнь.
Ключовим чинником успіху у війні виснаження з високою інтенсивністю, де засоби нападу дешевшають, а їх ефективність зростає, є стійкість економіки та її здатність до постійного оновлення та підтримки бойового потенціалу.
Фото ілюстративне. Джерело: Генеральний штаб Збройних сил України.
Теги: війна, технології, дрони, Валерій Залужний, мобілізація, російсько-українська війна.
