Історія родини Мамдані: від колишнього колоніального мислителя до нового мера Нью-Йорка
З самого початку Нового року, опівночі, у покинутій станції метро знайшовся момент для особливої події — професор Махмуд Мамдані, відомий африканський політолог, спостерігав, як його син Зоран Мамдані складав присягу мера Нью-Йорка. Майже 80-річний професор був одягнений по-зимовому: у хутрову шапку та тепле пальто, поряд з дружиною, знаменитою режисеркою Мірою Наїр.
Сімейні гілки та політичні контрасти
У цей момент слава сина перевершила відомість батька, але ідеї, якими жив професор, отримали новий життєвий поштовх. Ще немало людей почали вивчати роботи Мамдані, щоб зрозуміти політичну філософію молодшого Мамдані, а також досліджували гострі погляди вченого на колоніалізм, історію, ідентичність, конфлікти в Ізраїлі та Палестині.
Погляди та участь у політичних процесах
Сам професор Мамдані у нещодавньому інтерв’ю зізнався, що намагається не втручатися безпосередньо в політичну діяльність сина. За його словами, він більше спостерігач і рефлексує над минулим, перебуваючи у родинному будинку біля узбережжя Кенії в Момбасі.
Та чи вдасться залишатись осторонь, коли син керує такою мегаполісною потугою, як Нью-Йорк, покаже час. Водночас кампанія мера базувалась, зокрема, на підтримці палестинців і критиці війни Ізраїлю в Газі — позиції, що поділяє і його батько.
Інтелектуальна пристрасть і суспільний резонанс
Махмуд Мамдані не відмовляється від складних тем і провокативного дискурсу. Його майбутня книга розгляне конфлікт між Ізраїлем і Палестиною, зокрема протестні рухи на Кампусі Колумбійського університету у 2024 році.
Вчений каже про необхідність бути активним навіть ціною особистих труднощів, оскільки це його спосіб відповідальності. Зі свого боку, новообраний мер наразі утримується від коментарів.
Життєвий шлях та впливи Мамдані
Професор Мамдані народився в Мумбаї в останній рік Британської Індії. Його сім’я належала до індійської діаспори в Східній Африці, він навчався у колоніальній школі в Кампалі, столиці Уганди, де пізніше отримав стипендію для навчання у Піттсбурзькому університеті США у 1963 році.
Під час студентських років Мамдані приєднався до руху за громадянські права, брав участь у подорожі в Алабаму, що завершилася арештом і ніччю у в’язниці. Цей досвід зблизив його з боротьбою за права африканців і афроамериканців, відзначаючи спільність зусиль у боротьбі з пригніченням.
Виживання і науковий виклик
У 1972 році диктатор Іді Амін вигнав його та тисячі інших людей південноазійського походження з Уганди. Мамдані опинився в Лондоні в статусі біженця, але незабаром повернувся до Африки для подальшого навчання у Танзанії, де панувала соціалістична ідеологія Юліуса Н’єрере.
В університеті він познайомився з Йове́рі Мусевені — нинішнім президентом Уганди, з яким у Мамдані були як згоди, так і розбіжності протягом років. Відзначившись гострим мовленням, професор відповідав на зауваження Мусевені, що “завжди говорить дуже багато”, справедливо зазначаючи: “Мене за це і платять.”
Наукові роботи і виклики публічності
С своїм плідним доробком Мамдані став впливовим гравцем в галузі постколоніальних студій. Остання книга, “Повільна отрута” (2025), розглядає правління Іді Аміна і Йове́рі Мусевені, не боючись ставити під сумнів усталені уявлення про цих лідерів.
У своїй праці Мамдані:
- спростовує уявлення про Аміна як виключно зловісного диктатора, підкреслюючи роль Британії та Ізраїлю у його прихід до влади;
- показує, як ЗМІ почали трактувати Аміна як кривавого тирана саме після того, як він розірвав стосунки з цими країнами;
- порівнює періоди правління Аміна й Мусевені, вказуючи на насильство і протизаконні практики у обох випадках.
Незважаючи на суперечки і гострі критики, Мамдані не уникає конфронтацій з офіційними особами. Уряд Уганди не коментував книгу, а посол країни в ООН назвав її “огидною публікацією”.
Виклики в освіті та суспільних дебатах
Після падіння апартеїду професор переїхав до Південної Африки, щоб розробити програму африканських студій в Університеті Кейптауна. Його курс “Проблематизація Африки” мав на меті кинути виклик домінантним європейським наративам про континент і підкреслити внесок африканських дослідників.
Програма викликала критику і її частково скасували, що отримало назву “Скандал Мамдані”. Однак це не завадило вченому залишитися впливовою фігурою в африканській освітній та науковій спільноті.
Також відомо, що під час проведення протестів у 2024 році в Колумбійському університеті Мамдані активно підтримував студентів, які виступили проти війни в Газі та критикували ізраїльську політику. Це породило суперечки, особливо серед проізраїльських активістів, які звинувачували професора у створенні дискримінаційного середовища.
Майбутні проєкти та інтелектуальні пошуки
Професор готує нову книгу під назвою “Батьківщини”, де планує розкрити:
- людина за своєю сутністю є мігрантом, для якої уявлення про “рідну землю” — це радше конструкт;
- ідеї про етнічну ідентичність часто використовувалися колоніальними владами для контролю над територією і пригнічення народів;
- закликає до провокаційного підходу в дослідженнях, щоб кинути виклик усталеним уявленням.
У цьому творі Мамдані базуватиметься на попередніх роботах, зокрема “Ні поселенець, ні корінний” (2020), що аналізує формування сучасних держав і розкриває сутність конфліктів через призму колоніалізму та зіштовхування поселенців із тими, кого вони позбавили землі.
Особистісні мотиви та філософія
Відчуття належності і боротьба з маргіналізацією залишаються ключовими у житті і творчості Мамдані. Як він сам каже, його інтелектуальні пошуки нерозривно пов’язані з власним досвідом та прагненням уникати позиції назавжди “зовнішнього”. Ця життєва філософія пронизує не лише його роботи, а й громадську діяльність.
