З уламків і спогадів: як пенсіонер з Донеччини перетворює свій дім на справжню писанку
Історія Василя Криворучка: другий дім із характером і душею
Василь Криворучко, 68-річний переселенець із тимчасово окупованої Богоявленки на Донеччині, оселився в селі Олексіївка на Кіровоградщині. Тут він облаштовує свій другий дім, що відразу кидається в око своїм незвичайним виглядом. Візерунки, малюнки на стінах, декоративна альтанка – усе зроблено своїми руками і з підручних матеріалів, які інші викинули. Найчастіше це пластикові пляшки та бляшанки.
Упродовж вже більше року він поступово облаштовує подвір’я, додаючи родзинки з того, що зумів знайти чи створити власноруч.
«Сам усе роблю з голови. Жодних шаблонів, лише власна фантазія і руки», — ділиться Василь.
Обійстя Василя Криворучка в Олексіївці на Кіровоградщині. Фото: Суспільне Кропивницький
Звідки почався його шлях: від Рівненщини до Донбасу
Василь народився на Рівненщині, де й пройшло його дитинство. Після служби в армії переїхав до Харкова, де навчався та працював. Наприкінці 80-х обрав для життя Донецьку область — спочатку Мар’янку, згодом село Богоявленку.
«У Донецькій області я не просто жив — я творив. Побудував дім, церкву, фельдшерсько-акушерський пункт, облаштував магазини з кочегарок. Моя освіта включає клубну справу, кіномеханіку та художнє оформлення», — розповідає чоловік.
Життя у Богоявленці: створення і знищення
У вересні 2022 року Василь з дружиною були змушені залишити рідний дім через бойові дії. Їхній дім у Богоявленці було сильно пошкоджено, а з часом і окуповано. Усе, що він будував роками — сараї, альтанки, навіть альтанка з очерету — повністю зруйнували. Вражаючим було й те, що вся хата була прикрашена його картинами, які також загинули.
«Ми залишили все — гараж, погріб, худобу. Богоявленка нині окупована, а мої альтанки розбиті вщент», — зі скорботою згадує чоловік.
Шлях переселенця: від евакуації до нового дому на Кіровоградщині
Спочатку Василь і його родина поселилися на Дніпропетровщині, згодом переїхали до будинку родичів у селі Олексіївка, що на Кіровоградщині. Тут, незважаючи на складні умови, він почав заново створювати домашній затишок.
«Ми приїхали в цю хату торік узимку. Тут живуть мої двоюрідні сестри — у Бобринці та Павлогірківці — тож підтримка є», — ділиться Василь.
Пам’ять про той страшний день: початок повномасштабної війни
День нападу Росії на Україну у 2022 році Василь пам’ятає дуже чітко. Спочатку чув гул літака та вибухи поруч із домом. Бомби пошкодили кілька будинків у районі, вибили вікна й двері, спричинили руйнування, від яких важко оговтатися.
«Перший авіаудар пролетів всього за 800 метрів від мене. Вибухова хвиля ледь не зруйнувала мій будинок, пошкодила техніку, поранено було й собак», — згадує чоловік.
За його словами, Богоявленка була фактично в епіцентрі бойових дій і пережила нечувані обстріли з усіх боків. Танки, артилерія, “Гради”, “Урагани”, авіація — там було справжнє пекло.
«Ми опинилися в кільці ворогів, поруч були Вугледар, Курахове і Мар’їнка. Нестерпний шум від обстрілів не давав ані спокою, ані безпеки», — розповідає Василь.
Евакуація під обстрілами: втрати і крихти надії
Покидаючи свої володіння, родина змогла взяти лише найнеобхідніше. Гараж і ворота були знищені прямо під час виїзду, а їхня машина отримала серйозні пошкодження від осколків.
«Ворота та двері зруйнували — уламок пробив машину, де я навіть не знав, що було в багажнику. Погано, що я нічого з дому не взяв, усе залишилося там», — сумно згадує Василь.
Разом із сумом він розповідає про свій фольклорний ансамбль, музичні інструменти, які залишилися в рідному домі: баян, гармошки, сопілку, бубни. Все це лишилося далеко, але в серці — жива пам’ять.
Декор і символи нового життя: що створює Василь
Навіть зараз Василь не припиняє творити. В своїй альтанці, зробленій із підручних матеріалів, він розмістив прикраси, які несуть символіку і розповідають історії.
- Вирізаний із ДВП кінь;
- Олені, зроблені з жерсті;
- Лицар, що охороняє альтанку;
- Мініатюрне “Азовське море”;
- Шевченківська хата, що стоїть поряд із соняшниками;
- Лебеді, які плавають на уявному озері.
Усе це зроблено з піску і цементу і втілює тепло і надію.
Психологія незламності: як мистецтво рятує від пам’яті про війну
Незважаючи на біль і страхи, Василь знаходить сили рухатися вперед за допомогою праці і творчості. Він багато працює на подвір’ї, щоб не зациклюватися на страшних спогадах.
«Вночі мені сниться мій рідний двір: сосни, липи, фруктові дерева, ставок… Там було все, а тепер — 90 прильотів», — розповідає він.
Пісня і музика стали для нього порятунком:
- Співає, щоб заспокоїтися;
- Грає на гармоні, що нагадує про домівку;
- Черпає сили у людях, які поруч.
«Моя філософія — у музиці й людях. Побачу добру людину, заспіваю й сам відчуваю спокій», — підсумовує Василь.
Василь Криворучко дарує пісню новому домові. Фото: Суспільне Кропивницький
Підписуйтеся на Суспільне Кропивницький у Facebook, YouTube, Telegram, Instagram, WhatsApp, Viber та TikTok, щоб не пропустити нові історії.
