Чи стала війна з Іраном «невидимою» для Конгресу США?
Нещодавно президент США Дональд Трамп, оглядаючись на масштаб бомбардувань Ірану, заявив: «Ми дуже добре справляємося на фронті війни». Ця коротка, але яскрава заява ускладнила ситуацію для республіканців у Конгресі, які останніми днями намагаються уникнути прямого використання слова «війна». Вони вдаються до різноманітних епітетів – «велика бойова операція», «місія», «ворожі дії» – аби тільки не називати події справжньою війною.
Політичні ігри зі словом «війна»
Спікер Палати представників Майк Джонсон неодноразово повторював адміністративні аргументи щодо операції проти Ірану, вказуючи при цьому, що офіційно війни немає:
- «Вони оголосили нам війну», – казав Джонсон, але одразу додав: «Ми насправді не воюємо зараз»;
- «Ми лише на четвертий день дуже чіткої, конкретної місії – операції»;
Такі тонкі словесні маневри демонструють складність ситуації для політиків, особливо тих, хто раніше критикував «вічні війни» за кордоном. Ці події також висвітлюють юридичні та конституційні проблеми, які виникають через рішення Трампа почати наступальну операцію без схвалення Конгресу.
Конституція та повноваження: хто визначає, коли починається війна?
За американською Конституцією саме Конгрес має право оголошувати війну. Проте більшість республіканців у Капітолії вважають, що саме президент має право самостійно вирішувати, коли американські війська залучаються до військової операції. При цьому деталі, цілі й тривалість місії залишаються невизначеними.
Деякі з ключових депутатів заявили:
- Ренді Файн (Флорида): «Війна — це тоді, коли Конгрес її оголошує, а ми цього не робили»;
- Джош Гоулі (Міссурі): «Якщо вводять наземні війська, це вже конституційна війна і потребує схвалення»;
- Кен Калверт (Каліфорнія): «Це не питання наземних військ, а скоріше часових рамок. Поки це операція».
Відмова республіканців називати події війною
Слово «війна» стало в Сенаті та Палаті представників немов «лорд Волдеморт» з Гаррі Поттера – те, що не можна вимовляти. Байдуже, що деякі політики випадково вживали цей термін і швидко відмовлялися від нього під журналістським пресингом.
Наприклад, сенатор Марквейн Маллін з Оклахоми спочатку заявив: «Це війна, ми усуваємо загрозу», але згодом виправився: «Ми не оголошували війну. Вони оголосили нам. Війна — це страшна річ».
Екс-радник Обами Девід Аксельрод порівняв цю ситуацію з виступом у цирку: «Цікаво, скільки ще разів вони можуть викручуватись?»
Підвищена риторика з боку влади і реакції опозиції
У протилежність страху республіканців перед словом «війна», президент Трамп не уникав жорстких формулювань. У першому відеозверненні після початку ударів по Ірану він прямо заявив, що, «як і у будь-якій війні», можливі втрати американців.
Міністр оборони Піт Хегсет пообіцяв «почати справжнє вогневе шоу», обіцяючи зливати «смерть і нищення з неба» цілими днями.
Демократи, зокрема лідер меншості у Сенаті Чак Шумер, закликали колег зі штатів-однопартійців усвідомити, що війна вже почалася, і вона матиме серйозні наслідки:
- «Якщо хтось не вірить, що ми воюємо, послухайте Хегсета»;
- «Ця адміністрація готується до подальшої ескалації».
Незручний факт для республіканців
Якщо відверто визнати, що це війна, то доведеться визнати й те, що президент почав її без дозволу Конгресу. Це б означало визнавати юридичні та політичні проблеми, які поки що краще замовчувати.
Війна вже коштувала життів щонайменше шести американських військових. Офіційні пояснення дій у регіоні США залишаються суперечливими, що дозволяє уникати чітких юридичних формулювань.
Як це впливає на американське суспільство?
Значна частина населення налаштована проти цієї військової кампанії — приблизно три п’ятих американців не підтримують дії адміністрації, свідчать опитування. Водночас багато прихильників Трампа, які голосували за нього з гаслом «Америка на першому місці» та антивоєнною риторикою, розчаровані поточними подіями.
Використання риторичних прийомів і семантичних ухилянь допомагає знизити негативний вплив і розгнівувати менше виборців.
Демократичні контратаки та внутрішні суперечності
Опозиційна партія не тільки критикує рішення Трампа, а й намагається підкреслити внутрішні розбіжності серед республіканців:
- Сенатор Браян Шатц (Гаваї): «Ця війна коштує мільярд доларів щодня»;
- Він заявив, що кошти забирають у простих американців, позбавляючи їх харчів і медичної допомоги;
- Як приклад, деякі республіканці порівнюють цю війну з Другою світовою, щоб підкреслити, що поки масштаб далеко не той.
Один з них, Ренді Файн, зауважив: «Це питання семантики. Поки я не бачив, щоб армія штурмувала пляжі. Подивимось, що буде далі».
Що ж у підсумку?
Поки що офіційні особи у Вашингтоні уникають відкрито називати події війною, продовжуючи вправлятися у словесних трюках, щоб приховати юридичні та політичні ускладнення. Проте слова високопосадовців, заяви військових керівників і загальна атмосфера свідчать: конфлікт набирає обертів і може перерости у щось більше, ніж просто «операція» чи «місія».
