Прочитаєте за 9 хвилин
17 лютого 2026 року, 08:20
—
На сучасному етапі російсько-української війни формується нове покоління молодих командирів Збройних Сил України. У 2014 році ці молоді люди були школярами чи випускниками, а вже у 2026-му перетворилися на досвідчених лідерів і командирів підрозділів. Вони тримають лінію фронту, організовують контратаки та творять нову сторінку світової військової історії, застосовуючи при цьому людинозорієнтований підхід до особового складу.
АрміяInform підготувала добірку мотиваційних історій молодих офіцерів, які пройшли складний шлях від курсантів до командирів українського війська.
—
### «Армію мене привела здійснена в дитинстві мрія, а вступ до військового навчального закладу став втіленням цієї мрії»
Полковник Євген Ласійчук, 36 років, командир 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, розповідає про розвиток своєї офіцерської кар’єри.
Він пригадує, що армія привернула його увагу ще в дитинстві:
– Старші знайомі служили в аеромобільних військах.
– Симпатія до блакитних беретів і тільників.
– Зацікавленість у десантній техніці та способах десантування.
Вступ до військового навчального закладу став природним кроком у реалізації дитячої мрії. Полковник наголошує, що ключовою відмінністю військової людини є постійне навчання і самовдосконалення. Навіть зараз, будучи командиром корпусу, він продовжує навчання в Національному університеті оборони України на оперативно-стратегічному рівні факультету ДШВ.
Протягом служби він послідовно обіймав командні посади:
1. Командир взводу 79-ї окремої аеромобільної бригади (2010).
2. Командир взводу.
3. Заступник командира роти.
4. Командир роти.
5. Командир батальйону.
6. Заступник командира бригади.
7. Командир бригади.
8. Наразі — командир корпусу.
До 2014 року служба проходила переважно у Миколаєві та Краматорську. Під час повномасштабного вторгнення Росії Євген Ласійчук займав посаду заступника командира бригади.
—
### З педагогіки – до безпілотних систем
Майор Максим Богачук, позивний «Кондор», командує першим батальйоном безпілотних систем «Хижаки висот» у 59-й окремій штурмовій бригаді імені Якова Гандзюка Сил безпілотних систем.
– Його підрозділ утримує провідні позиції у цифровому рейтингу ефективності: точні та щедрі удари по ворогу, іноді працюючи безперервно 24/7.
Максим за освітою педагог і у 2014 році був студентом історичного факультету педагогічного університету. Лише завершивши навчання, у 2016 році він підписав контракт із військом і почав службу.
Ключові етапи його шляху:
– Обрав службу у 59-й бригаді, що базувалася неподалік від рідного дому, в Гайсині на Вінниччині.
– Почав службу у штабі бригади звичайним солдатом.
– У 2018 році отримав можливість навчатися на офіцерських курсах (пілотний проєкт у Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного).
– У 2019 році повернувся в бригаду молодшим лейтенантом.
– У травні 2022 року перейшов із штабу до 1-го стрілецького батальйону, де спочатку був начальником штабу, а потім призначений командиром батальйону.
– Керував підрозділом до липня 2024-го, після чого зайняв посаду в штабі бригади, а через два місяці став командиром 1-го батальйону безпілотних систем.
—
### «Закінчив НАСВ із відзнакою, бо серцем був прихильником військової науки»
Полковник Анатолій Куликівський — командир 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, 28 років.
Його військова кар’єра розпочалася у 2014 році із вступу в Національну академію сухопутних військ у Львові, у період активного розвитку війни. Вже після випуску командир пішов до району проведення операції Об’єднаних сил та прийняв управління взводом. Війна стала його постійною реальністю.
Основні факти з біографії:
– Обрав спеціалізацію «Управління діями механізованих підрозділів» (піхота).
– Закінчив академію із відзнакою, посівши четверте місце серед 109 курсантів.
– Здобув сильні теоретичні знання з тактики, вогневої підготовки тощо.
– Починав службу у 72-й механізованій бригаді, часто швидко проривався по військовій кар’єрі, незважаючи на молодий вік.
– По черзі був наймолодшим командиром взводу, ротним, комбатом та заступником командира бригади.
– Виступав у боях за Київщину, Харківщину, Луганщину та інші важливі напрямки.
– Застосовував новітні методи ведення бойових дій, зокрема активне використання безпілотних літальних апаратів.
– Одним зі знакових моментів став успішний рейд та наступальні операції, під час яких він особисто керував батальйонно-тактичною групою чисельністю до 1300 військових.
З 25 років очолює одну з механізованих бригад ЗСУ — це один із перших випадків призначення молодих офіцерів на такі високі посади.
—
### Від Луганського аеропорту до Курської області — шлях повного лицаря ордена Богдана Хмельницького
Майор Станіслав Гавриш — військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України, випускник військових академій у Львові та Одесі.
– З дитинства мріяв про службу в армії, яка його захоплювала.
– Має бойовий досвід із 2014 року, зокрема у боях за Луганський аеропорт.
– Після закінчення військового вишу одразу вирушив у район бойових дій на Харківщину.
– Уже 1 серпня 2014 року був на позиціях у Луганському аеропорті.
– У 2021 році проходив курси бойової стрільби у Чехії з британськими інструкторами разом із військовослужбовцями з десяти інших країн.
– Цей досвід використав під час війни 2022 року.
– У вересні 2022 року, як капітан, був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня.
– У 2026 році брав участь у бойових діях на Курщині.
– 16 вересня 2026 року став повним лицарем ордена Богдана Хмельницького.
—
### «Спершу мене не сприймали серйозно. Зараз готові йти зі мною на бойовий вихід»
Командирка штурмового взводу 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка — Світлана.
Її авторитет виборювався не словами, а успішними бойовими виходами під час Куп’янської операції — у складних умовах під обстрілами.
Основні моменти:
– Прийшла на офіцерську посаду після навчання в академії управління діями механізованих підрозділів, де випустилася лейтенантом.
– На початку в підрозділі її сприймали як «маленьку дівчинку», відтак ставлення було досить скептичне.
– Переломним моментом став її перший бойовий вихід: вона пішла із підрозділом і повернулася живою.
– Цей факт сприяв формуванню поваги серед бійців.
– Після трьох бойових виходів вона отримала повну підтримку взводу, і зараз особовий склад готовий іти з нею у будь-який бойовий вихід.
—
Нагадаємо, що за результатами вступної кампанії 2025 року суттєво зросла кількість дівчат, які бажають навчатися у вищих військових навчальних закладах України. Частка жінок серед зарахованих вступників становить 22,5%, що на 3,5% більше порівняно з попереднім роком.
—
Максим Богачук, Анатолій Куликівський, командирка штурмового взводу Світлана та Євген Ласійчук — це лише частина молодих лідерів української армії, чиї історії надихають і демонструють, що сучасна військова служба — це шлях не лише професійного зростання, а й глибокої відданості та відповідальності за країну.
