Як Революційний Спільний Есе Створює Нові Можливості для Навчання Філософії
Замість витрачати час на марну боротьбу з визначенням штучного інтелекту у роботах студентів, можна використати спільний підхід, де викладач і студенти співпрацюють, мов колеги. Ця ідея особливо добре працює у філософії, де аудиторія невелика — приблизно 20 осіб.
Початок шляху: як змінилася навчальна практика
Два роки тому, коли я лише розпочинав викладати, здавалось, що штучний інтелект не руйнує процес написання есе. Кращі студенти активно працювали, приносили свої проекти, обговорювали ідеї на консультаціях та демонстрували справжню зацікавленість. При цьому ті, хто не досягав успіхів, рідко користувалися AI — їхні ідеї та стиль писання були недостатньо глибокими.
Зміни стали помітними тільки нещодавно: активні, залучені студенти вже не гарантували найкраще есе. Інші ж могли просто зайти в ChatGPT і отримувати результати іноді кращі за ті, що створювалися власноруч. Такий стан став викликом: як оцінювати філософське розуміння, якщо найважливіша робота втратила достовірність?
Чому філософське есе неможливо замінити
Філософія — це шлях до ясності думки через спрощення складних концептів. Тільки під час написання ми перетворюємо хаотичні думки у логічно зв’язані, переконливі теорії. Виключати есе з курсу — нерозумно, так само як робити його виключно рукописним, обмеженим за часом.
Обмеження у часі позбавлять студентів можливості досліджувати тему, шліфувати текст і досягати ідеального формулювання. Саме тому потрібен новий підхід, який дозволить зберегти цінність письма, водночас уникаючи пасток бездумного використання AI.
Ідея колективного написання есе
Я запропонував студентам написати есе разом зі мною — не як викладач і учень, а як співучасники творчого процесу. Вони повинні були щоденно брати участь у дискусіях, захищати власні ідеї та взаємодіяти зі мною й однокурсниками. Використання AI ставало менш доцільним через постійну взаємодію в реальному часі.
Студенти миттєво зацікавились експериментом і почали задавати питання:
- Чи кожен буде писати окрему частину, чи всі працюватимуть одночасно у Google Документах?
- Чи варто об’єднуватися в підгрупи для роботи?
- Як оцінюватимуть внесок кожного: індивідуально чи колективно?
Після обговорення вони вирішили створювати спільне есе, отримуючи оцінки за власний внесок. Я ставився до цього без оцінювання за участь у класі, щоб уникнути формалізації та зберегти щирість дискусій.
Вибір теми й процес написання
Студенти самі пропонували теми, сперечалися про критерії вибору, голосували і, навіть, кидали монету. В результаті їм дісталася тема, яка сьогодні на слуху у всіх — штучний інтелект, що й підштовхнуло мене до експерименту.
Обсяг есе сягнув 10 000 слів — солідний обсяг для серйозного філософського дослідження. Кожен учасник працював з Google Документом, редагував, розширював, скорочував та упорядковував текст. До того ж, студенти надсилали мені листи з ідеями щодо напрямку роботи, резюме літератури та контраргументами. Врешті, кожен залишив свій слід у фінальному тексті.
Враження і досвід студентів
Після закінчення курсу я зібрав анонімний фідбек, і найпоширенішими були такі відгуки:
- “Це було освіжаюче — відчути щось нове в аудиторії. Навіть через стрес я засвоїв багато не тільки про тему, а й про справжню співпрацю.”
- “Цей формат більше відповідає ідеї університету — можливості вільно пізнавати, а потім обговорювати воду з колегами.”
- “Я працював значно більше, ніж раніше, і це принесло справжній прогрес у знаннях.”
Більшість погодилась, що спільне написання вигідніше, ніж індивідуальні есе, а понад дві третини готові повторити досвід у майбутньому.
Що отримали студенти і викладач
Раніше індивідуальні есе були радше вправою для оцінювання, ніж справжньою філософією. Цього разу студенти відчули, що роблять значуще дослідження, що заслуговує на публікацію. Вони навіть планують подати роботу до наукового журналу і продовжують працювати над цим навіть після завершення курсу.
Істотним стало те, що співпраця з викладачем замінила студенти взаємодію з AI, що значно підвищило ефективність письма. Вони активно долучалися до кожної лекції, постійно редагували і вдосконалювали тексти на основі обговорень.
Для викладача ж клас перетворився на саморегульовану та інтерактивну спільноту, де він відкрив нові горизонти філософського мислення, краще пізнав студентів і насолоджувався їхнім креативом. Таку форму варто розглянути кожному, хто бажає зберегти і розвивати мистецтво філософського есейного письма.
