Ізраїль на роздоріжжі: що лякає виборців перед найважливішими виборами
У липні в Єрусалимі опозиційний кандидат до парламенту Ізраїлю почав свою промову з питання: що ж найбільше турбує виборців, якщо уряд прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу, який представляє правий релігійний напрямок, отримає ще чотири роки влади?
Відповіді були жахливими. Одна людина сказала, що Ізраїль перетвориться на ще більшу міжнародну ізгоя. Інший зізнався: «Боюся, що мої діти поїдуть з країни». І третій додав: «Я навіть хочу, щоб мої діти поїхали».
Розмова швидко набирала похмурих відтінків: «Тиранія більшості», «Громадянська війна», «Крах держави»… Нові вибори, які відбулися у вівторок, здаються вирішальними і одночасно страшними для багатьох ізраїльтян.
Що стоїть на кону: ключові питання виборів
Ці вибори дадуть країні шанс поставити крапку щодо рішень, які роками розколюють суспільство. Головні теми для роздумів:
- Чи буде послаблено судову владу, щоб уряд отримав значно більше повноважень?
- Чи зміниться суспільний договір, зобов’язуючи всіх громадян до служби і жертв для країни?
- Чи вдасться зупинити масову еміграцію, яка загрожує витоком мізків і послабленням економіки та армії?
- Чи поставить країна крапку у спробах зірвати сподівання Палестини на власну державу, що може загрожувати відносинам з США?
Обрання нового уряду також поставить крапку в епосі прем’єра Нетаньягу — людини, яку прихильники вважають єдиною, здатною відстояти Ізраїль на світовій арені.
Неспокійне суспільство і відсутність єдності
Наскільки глибокими залишаються розколи в країні, добре ілюструє думка Ювала Ейлона, колишнього адмірала і дослідника: «Хто б не виграв, інша сторона почуватиметься виключеною з держави Ізраїль». Опитування Інституту національної безпеки показало, що 39% ізраїльтян бояться внутрішнього насильства не менше, ніж ядерної загрози з боку Ірану.
Десяток років тому, каже Ейлон, країна могла протистояти ядерній загрозі, бо була єдина всередині. Зараз же загроза ззовні стає смертельною, якщо в суспільстві немає злагоди.
Фокус на ультраортодоксів: демографічний виклик
Дан Бен-Давід, голова Інституту соціоекономічних досліджень Shoresh, давно попереджає про демографічний прорив, що може стати точкою неповернення для Ізраїлю. Особливо його турбує зростаюча громада ультраортодоксів (харедім), які:
- Мають дуже багато дітей;
- Навчають їх виключно в релігійних школах, де не викладають математику, науку, англійську чи громадянську освіту;
- Отримують більше соціальної допомоги, ніж сплачують податків;
Цей демографічний тренд супроводжується тим, що лише 20% працівників країни формують 93% податкових надходжень, а половина ізраїльтян настільки бідна, що взагалі не платить податків.
Війна в Газі загострила конфлікт
Під час війни близько половини ізраїльтян служать в армії, несучи втрати та виконуючи резервні обов’язки. У той же час багато харедім відкрито відмовляються від призову, влаштовуючи протести, що блокують дороги і залізничні колії.
Редактор харедійської газети «Ятед Нееман» Ізраель Фрідман стверджує: «На кону стоїть наше право бути харедім». Бен-Давід бачить у цьому момент рідкісної можливості не лише змусити їх вступити в армію, а й реформувати освіту і скоротити пільги. Якщо опозиція не прийде до влади зараз, шансів більше не буде.
Витік мозків і загроза економіці
Ізраїль вже переживає відтік кваліфікованих фахівців: медиків, програмістів, викладачів і інженерів. Ті, хто виїжджають, частіше мають вищу освіту і кращі зарплати, ніж ті, хто лишається.
За словами Бен-Давіда, якщо цей процес не зупинити, економіка буде приречена, а держава просто «припинить існування».
Міжнародна ізоляція: чи заплатить Ізраїль за свою політику?
Ще один чинник хвилювання — це можливе поглиблення ізоляції країни на міжнародній арені. Майкл Орен, колишній заступник прем’єра та посол США, попереджає, що санкції проти Ізраїлю через підтримку поселень на захоплених територіях можуть спричинити економічний колапс.
Він акцентує увагу на території Е1 біля Східного Єрусалима, де плани будівництва загрожують фактично розірвати Західний берег навпіл і зруйнувати перспективи палестинської державності.
Протилежний уряд міг би зберегти міжнародну довіру, припинивши незаконний будівельний рух і припинивши насильство на цій території, заявив Орен. Тим не менш, він зазначив, що вже сталося серйозне пошкодження відносин з обраними діячами в Демократичній партії США.
Судова реформа і небезпека авторитаризму
Опоненти уряду заявляють, що вибори стануть вирішальними для збереження незалежного судочинства. Письменник Пол Грос, який досліджував ізраїльську демократію, порівнює нинішню ситуацію з палаючою будівлею, в якій вибори можуть або “усунути полум’я”, або дозволити йому розгорітися далі.
Грос підкреслює, що торішня спроба уряду обмежити повноваження судів була непомітною для виборців, а тепер це вже не приховується як намір.
Без сильного судового контролю можна очікувати заборони демонстрацій і навіть політичних партій, що, на думку критиків, призведе Ізраїль до авторитаризму.
Перспективи для громадян і настрої суспільства
Небагато прихильників нинішньої влади розглядають варіант еміграції. Навпаки, багато правих ізраїльтян вважають свою готовність залишатися за будь-яких обставин справжнім виявом сіонізму.
Багато хто, як ізраїльтянка з Лондона Александра Бенджамін, котра живе в країні понад 25 років, відчуває безнадійність через поточну політичну ситуацію. Вона побоюється за майбутнє себе і своїх дітей в Ізраїлі.
Для неї, на відміну від загроз зовні, найстрашнішим зараз є внутрішня політика і атмосфера ненависті.
Релігія, ідентичність і політичні протистояння
Релігійні та праві ізраїльтяни особливо гостро відчувають ідеологічний конфлікт. Для багатьох поселенців перемога нинішньої влади означатиме кінець ідеї двох держав і офіційне проголошення суверенітету Ізраїлю над Західним берегом.
Міністр фінансів Безалель Смотріч відкрито заявляє, що Палестинці мають підкоритися ізраїльському правлінню або ж покинути території.
І це, на думку його прихильників, є необхідним кроком для безпеки країни і її духовної спадщини.
Глибокі поділи і небезпека внутрішнього конфлікту
Екс-прем’єр Ехуд Ольмерт вважає, що нинішня напруженість може призвести до реального насильства. Розломи в ізраїльському суспільстві доходять до сімейних конфліктів і взаємної ненависті, як це було в історії стародавніх єврейських держав.
Колумніст Амоц Аса-Ель бачить, що країна пригадує уроки минулого, коли міжусобиці розподілили суспільство і відправили його у підпорядкування могутніх імперій.
Ці вибори — не просто політичний акт, це момент, коли визначається майбутнє країни, її ідентичність та єдність, а також шлях, яким Ізраїль піде вперед.
