Куба на межі: Латинська Америка перестає підтримувати острів революцій
Ідеологічний маяк, що втрачає світло
Десятиліттями Куба була символом ідеологічного натхнення для лівих рухів у всій Латинській Америці. Фідель Кастро і його довговолосі гірники зачаровували світ, знижуючи рівень неписьменності, розширюючи безкоштовну медицину і підвищуючи тривалість життя.
Навіть опоненти, підпираючи зуби, визнавали Кубу як незламний форпост опору перед натиском президента Сполучених Штатів.
Але зараз ситуація різко змінилася: запас нафти на Кубі закінчується, а економіка країни близька до колапсу. Нова хвиля правих лідерів Латинської Америки бачить у цій країні не символ революційної ностальгії, а приклад авторитарного хаосу.
Політичні зміни та страх перед санкціями
Незвично, але лідери трьох найбільших країн регіону — Бразилії, Мексики і Колумбії — які керуються лівими поглядами, не бажають ризикувати та постачати Кубі нафту, побоюючись гніву Дональда Трампа.
Як пояснює політичний науковець Хесус Сільва-Херцог Маркес з Мексики: вже кожен крок на незалежність тягне за собою загрозу суворої і миттєвої відплати від США. Це створює атмосферу невизначеності та страху.
Нове ставлення Латинської Америки до Куби
Зміни у відносинах віддзеркалюють загальну політичну трансформацію в регіоні, який раніше дружньо обіймав острів під час майже семи десятиліть його існування як комуністичної однопартійної держави попри всі американські спроби натиску.
Приклад Мексики є яскравим ілюстративним прикладом цієї драми. Саме ця країна була колискою кубинської революції та дала прихисток Фіделю Кастро для започаткування його революційної боротьби. Протягом багатьох років Мексика була надійним захисником Куби, постачаючи їй нафту та закриваючи питання на дипломатичних аренах.
Початок кінця стратегічної підтримки
На початку поточного року Мексика стала головним постачальником нафти на Кубу, проте її економічна залежність від США змусила президента Клаудію Шейнбаум призупинити нафтові поставки під тиском адміністрації Трампа.
Бразилія і Колумбія, обидві країни – експортери нафти, колись лояльні до Куби та намагалися послабити її ізоляцію, також уникають допомоги у подоланні енергетичної кризи на острові.
Венесуела: колишній союзник, що зрадив
Венесуела, яка раніше виручала Кубу після розпаду Радянського Союзу та була її провідним постачальником нафти, припинила постачання палива після захоплення лідера країни американськими силами. В результаті загибелі 32 кубинських радників та контролю над нафтовою галуззю ця співпраця завершилася.
Крім того, регіональна ізоляція Куби загострюється: Еквадор вигнав усіх кубинських дипломатів через втручання у внутрішні справи, Нікарагуа припинила безвізовий режим для кубинців, а низка країн, включаючи Гватемалу, Гондурас і Ямайку, розірвали угоди про медичну допомогу від Куби. Ці медичні місії є ключовим джерелом валютних надходжень для уряду Куби.
Мексика на роздоріжжі: від підтримки до обережності
Мексика довгі роки могла похвалитися унікальною позицією у регіоні: після революції 1959 року вона була єдиною країною Латинської Америки, що не піддалася тиску США і не розірвала дипломатичних контактів із Кубою.
Ця політика породила неформальну угоду, згідно з якою Мексика підтримувала Кубу на міжнародному рівні, а Кастро не поширював революцію на мексиканську територію.
З приходом до влади лівих лідерів, таких як Клаудія Шейнбаум та її попередник Андрес Мануель Лопес Обрадор, ця підтримка перетворилася на важливий економічний канал допомоги.
Коли постачання нафти з Венесуели різко знизились через кризу всередині країни, саме Мексика стала одним із найбільших постачальників субсидованої нафти для Куби – незважаючи на власні проблеми у нафтовій галузі.
Однак наприкінці січня під страхом американських штрафів Мексика перестала постачати нафту і переключилася на відправлення харчів та медикаментів.
Тиск США і відповідь латиноамериканських держав
Адміністрація Трампа посилила блокаду кубинських нафтових поставок, створюючи гостру енергетичну кризу: дефіцит пального призводить до відключень електроенергії й нестачі ресурсу для транспорту.
Кубинська влада вперше публічно повідомила про переговори зі США з метою знизити напруження.
Патріотизм і приземленість у Бразилії
У найбільшій країні Латинської Америки, Бразилії, президент Луїс Інасіу Лула да Сілва намагається балансувати між традиційною підтримкою Куби і погрозами Вашингтона, а також ростом невдоволення громадян своєю допомогою острівній державі.
Головний радник із зовнішньої політики Лули, Селсо Аморін, підкреслює, що методи посилення тиску США можуть лише зміцнити кубинський режим, адже протистояння Сполученим Штатам є стрижнем його ідеології.
Водночас Бразилія, маючи потужну економіку та другу за обсягом нафтовидобутку компанію Petrobras, утримується від постачання пального на Кубу, побоюючись санкцій із боку США.
Політичні виклики і кубинська діаспора
Минулі проекти підтримки Куби під керівництвом лівої Партії праці, такі як інвестиції у глибоководний порт Марієль, були перервані та залишили Бразилію з боргами.
Кубинська політика, особливо останні репресії проти опозиції і цензуру в Інтернеті, послабили симпатії навіть серед найбільш відданих лівих у країні.
Крім того, економічна криза спонукала понад 2,75 мільйона кубинців покинути країну з 2020 року. Найбільше з них мігрують до Бразилії та Мексики, які тепер стали важливими притулками для кубинських біженців.
Відкочування революційної хвилі
Якщо раніше Куба була центром регіональної підтримки, підживленої революційною романтикою та прагненням автономії від американського впливу, то зараз ситуація кардинально інша.
Наприклад, Ель-Сальвадор, який лише у 2009 році визнав Кубу під керівництвом лівого президента Маурісіо Фунеса, тепер очолює президент Наяб Букеле – союзник Трампа, який жорстко бореться з криміналом і порушеннями громадянських свобод.
У січні цього року Букеле разом із лідерами Аргентини, Гондурасу, Коста-Ріки та інших країн взяв участь у саміті у Флориді, організованому адміністрацією Трампа.
На зустрічі лідери гостро критично відгукувалися про комуністичний уряд Куби, а сам Трамп заявив, що режим на острові “перебуває на останніх хвилинах свого існування”.
