Герой із полону: історія повернення Дениса Нагайця до рідної Олександрії
28 червня місто Олександрія на Кіровоградщині урочисто зустріло свого захисника Дениса Нагайця – військовослужбовця 36-ї бригади морської піхоти, який понад рік провів у російському полоні. Під час обміну 15 травня він повернувся додому після 14 місяців у неволі, що почалась у квітні 2022 року, коли йому було всього 23 роки.
Денис: від строкової служби до оборони Маріуполя
Історія Дениса у війську нараховує вже вісім років. Все почалося зі строкової служби у Державній спеціальній службі транспорту, куди він потрапив у 2018 році після отримання повістки.
“Пам’ятаю, як батько передав мені повістку: ‘Ти або сам ідеш, або я тебе відвезу’. З 7 квітня 2018 року я почав службу, відслужив строкову повністю, а згодом підписав контракт на пів року. Відслужив на Луганщині і у 2020 році звільнився. Втім, через місяць повернувся до військкомату — вирішив продовжувати службу”, — згадує Денис.
21 травня 2020 року молодий морпіх вступив до 36-ї бригади морської піхоти у Миколаєві. У лютому 2022 року, перебуваючи у відпустці в Олександрії, він отримав дзвінок від командира:
“Сказали повертатися до Маріуполя, бо там починаються серйозні події. Так 14 лютого я покинув Олександрію і вирушив на оборону міста, де перебував до 12 квітня”, — ділиться боєць.
Пекельні дні оборони та спроби прориву
Коли ситуація загострилася, Денис разом із командиром та протитанкістами пішов на прорив. Вони прибули до заводу Ілліча, де їх чекав перший батальйон, що теж намагався вирватися з облоги, але зазнав втрат.
“Я опинився в бункері, де лідери батальйону швидко обговорювали варіанти: залишатися, йти кожен сам по собі або здаватися в полон. Сам я провів у неволі 1494 дні”, — розповідає військовий.
Жахливі допити та ув’язнення в різних місцях
У квітні 2022 року Денис опинився в колоніях Сартани та Оленівки на Донеччині, а також у Таганрозі і Камишині на території РФ. Власне цей ізолятор був жіночим, і прибуття морпіхів стало для охоронців несподіванкою.
За словами Дениса, до обміну його станом справ справляли листи, які він писав близьким, всього — чотири, перші два — без відповіді, інші отримала мама. Водночас підтримка родичів майже не доходила до нього через ізоляцію.
“Під час допитів мене підключали навіть до зварювального апарату, що обертали вольтаж — це тривало години безперервно. Але завдяки свідкам, які підтвердили, що мене не було на місці подій, звинувачення зняли”, — пригадує боєць.
Як Денис відволікався від жахів
Щоб не піддатися депресії, Денис придумав спосіб підтримувати себе і побратимів — розповідав фільми, мультики та сюжети відеоігор, які пам’ятав до дрібниць.
- «Форсаж» (6 частин)
- «Трансформери» (3 фільми)
- «Залізна людина» (3 стрічки)
- «Тихоокеанський рубіж», «Нікчемний Я» і мультфільм «Тачки»
- Відеоігри «Call of Duty», «Dead Island», «Far Cry»
«Зі мною сидів побратим, який пам’ятав близько 90 фільмів. Ще один розповідав півтора тижня про тисячосерійну «Наруто». Таким чином ми відвертали думки і тримались», — ділиться ветеран.
День визволення: як стало відомо про обмін
Звістка про обмін полоненими застала Дениса під час звичного режиму дня. Спершу був огляд, потім обід і прогулянка, а потім представники тюремної адміністрації почали називати імена звільнених. Денис почув своє прізвище в останній черзі.
Всього того дня звільнили 71 полоненого. Це вже був другий великий обмін за формулою 1000 на 1000 за посередництва США.
Відновлення лікування в шпиталі та зустріч із рідними
Наразі Денис проходить реабілітацію у шпиталі Кропивницького, де йому приділяють пильну увагу і турботу, ледь не як дитині, — жартує він.
Медики діагностували у нього:
- зрощений перелом 10-го ребра зліва;
- окостеніння м’яких тканин після травм лівого стегна;
- біль у правому коліні;
- порушення фокусування зору;
- часткову втрату нижніх зубів;
- хронічні шкірні захворювання, у тому числі грибок стоп і нігтів.
На порозі 28 років, Денис уже бере участь у місцевих акціях підтримки військовополонених та зниклих безвісти. Він згадує про побратимів і готується відновити своє життя після тягаря полону.
«Ходжу на акції з мамою, підтримую всіх. Мій побратим Каліначенко Стас, теж з 36-ї бригади, нещодавно повернувся додому. Планів поки що багато, та ще не визначився, бо потрібно багато чого змінити і відновити», — розповідає Денис.
Обмін 15 травня: масштабна операція визволення захисників
У травні 2026 року відбувся перший етап великого обміну полоненими між Україною і Росією, у рамках домовленості за посередництва США. В Україну повернулися 205 військових, серед яких — рядові, сержанти та офіцери, більшість із яких провели у полоні кілька місяців або понад рік.
Ці герої захищали Україну на різних напрямках фронту, зокрема:
- у Маріуполі та на «Азовсталі»;
- на Донбасі — у Донецькій та Луганській областях;
- на Харківщині, Херсонщині, Запоріжжі, Сумщині та Київщині;
- на Чорнобильській атомній електростанції.
В обмін також повернули чотирьох цивільних мирних жителів, яких насильно вивезли російські окупанти з Сумщини у 2025 році. Вони були у віці від 61 до 85 років.
«Багато захисників повернулися з тяжкими пораненнями, зруйнованим здоров’ям та психологічними травмами. Багатьом потрібна реабілітація, поновлення документів і банківських карток», — повідомив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.
