Життя в ізоляції: як камерунець бореться з мультирезистентним туберкульозом
Світ обмежений лікарнею
Аста Джума проводить дні, сидячи на жорсткій дерев’яній лавці або холодній бетонній підлозі маленької лікарняної палати на півночі Камеруну. Від жовтня вона не виходить за межі цієї кімнати, відколи дізналася про свій діагноз — мультирезистентний туберкульоз, який не піддається лікуванню звичними ліками.
Разом із нею у відділенні — ще кілька пацієнтів із такою ж важкою формою хвороби. Влада змушує їх залишатися на ізоляції до тих пір, поки тести не покажуть негативний результат. За цей час Аста вже не бачила своїх дітей віком 9, 10 і 11 років.
Чи застаріли старі методи лікування?
Модель лікування туберкульозу у вигляді санаторію з тривалою ізоляцією вважають застарілою в США та багатьох багатих країнах ще з 1960-х років. У Східній Європі цю практику скасували близько 15 років тому, але в країнах із низьким рівнем доходу — у Африці та Азії — вона досі поширена.
Проблема в тому, що місцеві системи охорони здоров’я не мають потрібних ресурсів для зміни підходів: немає підтримки для оновлення протоколів, перепідготовки персоналу чи впровадження роботи медичних працівників на місцях.
Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує не утримувати пацієнтів на ізоляції, якщо вони не мають гострого стану. Лікування вдома покращує їхній психологічний стан і знижує ризик повторного інфікування іншими хворобами.
Реалії ризику інфекції
Часто пацієнти вже заразили своїх близьких та колег до моменту постановки діагнозу. Після лише кількох днів лікування кількість бактерій значно знижується, тому ризик передачі зник.
Впродовж останніх років через зменшення фінансування програми боротьби з туберкульозом не отримали належної підтримки, тож оновлені методики впроваджуються повільно.
У Камеруні, навіть у столиці Яунде, ізоляція залишається основною політикою. Хворих із мультирезистентним туберкульозом відправляють у спеціальний відділ церкви в Маруа, де пацієнтам доводиться жити в бетонних приміщеннях без зручностей мінімум три місяці.
Оповідь лікарні Маруа
Представник міністерства охорони здоров’я Камеруну, Клавер Нкен, розповів, що країна поступово переходить на протоколи ВООЗ. Головна складність — контроль за пацієнтами на початковому етапі лікування, щоб гарантувати його якість.
З іншого боку, ізоляція приносить пацієнтам великий психологічний дискомфорт і страх. Про це розповідає медсестра Фредерік Лінгом, який керує відділенням і консультує хворих. Вони — це часто люди працездатного віку, батьки родин, раптове вилучення яких із повсякденного життя призводить до фінансових труднощів.
Сам туберкульоз лишається однією з найсерйозніших інфекційних хвороб у світі: у 2024 році він забрав життя 1,2 мільйона людей.
Старі методи діагностики та лікування
У Камеруні діагностика часто відбувається за методом, що майже не змінився за останні сто років — мікроскопічне дослідження мокротиння. Лікування — тривале й суворе, без суттєвих змін із 1960-х років.
Нехай і з обмеженнями, лікарі все ж намагаються впоратися із хворобою. Вони радять ізолюватися, щоб контролювати побічні ефекти лікування й уникнути зараження членів сім’ї.
Наслідки глобальних змін фінансування
Після значних скорочень фінансування глобальних програм боротьби з туберкульозом, зокрема з боку США, ситуація погіршилася. Камерун втратив частину підтримки, зокрема на оплату праці працівників, які здійснювали контактне трасування та діагностику.
Замість того, щоб досліджувати усі підозрілі випадки, лабораторії тепер змушені обмежуватися пацієнтами із найвищим ризиком.
Міністерство охорони здоров’я запевняє, що проблеми з постачаннями вже вирішені, а діагностика контактерів зайняла значно менше часу.
Випадок Асти Джума
Коли Аста вперше почала відчувати симптоми — лихоманку, кашель та слабкість — її спершу неправильно діагностували як жінку з малярією. Лікування не допомогло, і лише пізніше діагноз туберкульозу підтвердили, проте без тестування на мультирезистентність.
Лише при госпіталізації в міську лікарню їй зробили молекулярний тест, який виявив важку форму tуберкульозу. Це означало тривале й складне лікування, під наглядом медсестер, з якими вона не могла побачитися вдома.
Майже 40 000 людей захворіли на туберкульоз у Камеруні у 2024 році, і 7 000 померли. Серед них — 620 випадків мультирезистентного туберкульозу.
Життя у камерунській лікарні
Пацієнти в ізоляції, як каже Фредерік Лінгом, змушені терпіти не лише фізичні симптоми, а й душевну самотність, що викликає депресію.
Він намагається підтримувати їх, пояснюючи, що вдома було б складніше контролювати хворобу і що у лікарні є стабільне харчування, на відміну від щоденних труднощів із їжею поза стінами лікарні.
Щодня відбувається кілька моментів активності, коли пацієнтам роздають ліки, а іноді вони сумують за сім’єю, яка іноді живе поруч у гостьових кімнатах.
Історія Моміні Даїбоу — боротьба за родину
Моміні приїхав до лікарні після місяців сильного кашлю і зниження ваги. Працював на продажі побутових товарів, щоб підтримувати всю родину.
Його найбільшим страхом було залишити рідних без підтримки. Сім’я пройшла тестування з великим запізненням, але результати дали змогу всім видихнути з полегшенням.
Вони змогли навідатися до нього лише один раз у перший місяць лікування, але це було важливо для духу Моміні.
Життя в очікуванні одужання
Пацієнти в ізоляції кажуть, що більшість часу вони просто “нічого не роблять”, лише рідко підтримують розмову або займаються молитвою.
Аста Джума, незважаючи на фізичні наслідки хвороби, сподівається незабаром повернутися додому і зустрітися з дітьми. Вона розуміє необхідність ізоляції, адже сама втратила близьких через туберкульоз.
Її слова прості: “Здоров’я — це найважливіше”.
