ПРИВИД РУЇНИ
Якщо подивитись на поточний фронт, стає очевидним, що російсько-українська війна втратила свій сенс. Уже четвертий рік поспіль тисячі людей втрачають життя, а сотні населених пунктів руйнуються в нерівній боротьбі за сотні квадратних кілометрів територій.
Розумні державні керівники давно мали б усвідомити ключовий висновок цієї війни, підтверджений тяжким досвідом і трагічним експериментом: Росія не здатна повністю захопити Україну, але й Україна не в змозі знищити Росію. Добросусідські відносини між нашими народами, на жаль, ще дуже далекі, однак географія — це доля, невідворотна реальність. Відтак необхідно шукати спільну формулу взаємодії — modus vivendi — і вчитися творити мирне співіснування.
Натомість супротивники постійно підсилюють у своїй пропаганді образ ворога як апокаліптичного ворога, протиставляючи цю війну як бій за саме існування української нації чи то «держави російського народу». Оскільки сторони не можуть одержати вирішальної перемоги на фронті, вони ведуть війну на виснаження, руйнуючи критичну інфраструктуру один одного у тилу. Ігрища такого масштабу є надзвичайно небезпечними.
З історії Першої світової війни відомо, що війна на виснаження призводить до глибокої соціальної смути, часто в обох протиборчих державах. Тилові протистояння, зокрема між ухильниками від служби та Територіальними центрами комплектування і соціальної підтримки (ТЦК), де закон давно перестав діяти, є першим тривожним дзвінком наближення подібних катаклізмів. Це підтверджують і 300 тисяч зафіксованих випадків самозахисту.
Громадянська війна — це, перш за все:
– Відсутність єдиного законодавчого поля, спільних правил, навіть якщо вони не завжди справедливі;
– Фрагментація єдиного національного простору на численні динамічні спільноти, кожна з яких має власні переконання, силу й волю;
– Втрата державою монополії на легітимне застосування сили.
Отже, у той момент, коли суспільна свідомість приймає за норму готовність силою підтверджувати «свою правду й волю», а не прагнення до принаймні неідеального, але мирного співіснування, демона руїни вивільняють із скрині Пандори.
ОДНА ДТП — СЕРІЯ ПРОБЛЕМ: НАПАДИ НА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТЦК
Ситуація ускладнюється свавіллям окремих представників ТЦК, які не мають законного морального й юридичного права затримувати людей, силоміць витягати їх з автомобілів, обмежувати свободу пересування, застосовувати фізичну силу (крім випадків самозахисту) або виконувати функції правоохоронних органів. Це сприяє загостренню напруженості і штовхає країну до громадянського протистояння.
Водночас нерідко трапляються випадки, коли на військовослужбовців ТЦК нападають із ножами, ланцюгами або бітами. Жодні обставини війни не можуть виправдати таке беззаконня з обох боків, адже дозволене одному означає дозволене всім.
У разі зникнення єдиного закону для всіх у країні кожен прагне керуватися «своєю правдою й волею», а право переходить до тих, у кого більша сила. Це призводить до розпаду країни на численні псевдореспубліки, а нації — на множинні спільноти, кожна з яких претендує на монополію на істину.
Війна без чіткої, реалістичної мети, без визначених тимчасових меж, без повернення раніше відвойованих територій, без нормального життя на вже звільнених землях, із соціальною несправедливістю і критичною залежністю від непостійних партнерів — це шлях до повного виснаження країни.
Цей шлях неминуче активує ланцюгову реакцію, що веде до громадянської війни та всеохопної руїни.
НЕОБХІДНІСТЬ КОНТРОЛЬОВАНОГО ВИХОДУ
Поки Україна не перейшла цю небезпечну межу, слід шукати контрольований та врівноважений вихід з порочного perpetuum mobile — нескінченного кола насильства і протистояння. Адже мало кому в нашій країні стане легше, якщо навіть після знищення Росії ми створимо нову руїну на власних землях. У цьому контексті досвід Австро-Угорської імперії може стати корисним для висновків і рекомендацій.
—
Автор висловлює особисті погляди, які можуть не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за зміст рубрики «Думки» несе виключно автор.
—
Вбивство військового ТЦК у Львові: він був спортсменом та учасником двох Олімпіад — ЗМІ
[Ілюстрація: Фото загиблого військового та короткий опис]Цей трагічний випадок підкреслює складність ситуації як у військових структурах, так і в суспільстві в цілому, акцентуючи увагу на гострих соціальних проблемах і викликах, пов’язаних із безпекою та правопорядком на території України.
