24 липня 2026 року
Американський публіцист і суспільний інтелектуал Джордж Вайґель у своїй колонці «Ukraine and the Limits of Dialogue» («Україна і межі діалогу»), опублікованій у виданні «First Things», розповів про регулярні ранкові повідомлення, які він отримує вже кілька місяців від Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви, Блаженнішого Святослава. Ці повідомлення надходять після чергових нічних обстрілів Києва з боку Росії. Автор переконаний, що такі факти свідчать про те, що Росія веде проти України не просто війну, а цілеспрямовану терористичну акцію, спрямовану проти мирного населення.
Джордж Вайґель наголошує, що ці повідомлення, як правило, надходять після ночей, які Блаженніший Святослав проводить у бомбосховищі. За словами публіциста, подібні ситуації повторюються вже багато разів протягом останніх чотирьох з половиною років. Про це інформує Департамент інформації УГКЦ.
Вайґель детально описує зміст цих повідомлень:
- Отець і Глава УГКЦ надсилає цифрові карти, на яких позначено місця, де російські ракети та безпілотні літальні апарати освітлювали нічне небо, завдаючи ударів по столиці.
- На цих картах відсутні військові об’єкти.
- Удари навмисно спрямовані на цивільні цілі.
- Хоча українські сили протиповітряної оборони збивають частину ракет і дронів, багато з них все ж долітають до цілей, завдаючи шкоди мирному населенню і руйнуючи домівки сімей.
Автор також звертає увагу на значне руйнування, завдане Києво-Печерській Лаврі — історичному православному монастирю — внаслідок атаки російського дрона 15 червня. Коментуючи це, Вайґель висловлює сарказм щодо позиції Володимира Путіна як «захисника християнської цивілізації». Він наполягає, що події демонструють, що те, що відбувається, не є війною, а тероризмом, метою якого є знищення національної моралі українців.
Автор додає, що цей терористичний підхід не дасть очікуваних результатів, порівнюючи його із невдачами нацистської повітряної кампанії проти Великої Британії у 1940 році. Якщо сьогодні взяти журналіста XXI століття Квентіна Рейнольдса і порівняти з подіями в Україні, його офіційним слоганом міг би стати вислів «Київ витримає», так само як і «Лондон витримає» у часи битви за Британію.
Проте, на думку Вайґеля, столиця України не повинна змиритися з такими терористичними атакуваннями. Він констатує, що ці акції відбуваються у зв’язку з поразками російської наземної війни, розпочатої 24 лютого 2022 року, яка триває незважаючи на катастрофічні втрати російських сил, пов’язані з безвідповідальністю військового керівництва щодо життя погано підготовлених солдатів.
У своїй колонці Вайґель також звертається до історичних аналогій.
Він відзначає:
- Японські мілітаристи у Другій світовій війні виправдовували готовність воювати до останнього згідно з кодексом бусідо, для якого капітуляція була ганьбою.
- Російське варварство є ще більш жорстоким, оскільки його намагаються виправдати християнською вірою.
Публіцист згадує проповідь патріарха Російської Православної Церкви Кирила від 6 березня 2022 року у московському храмі Христа Спасителя, де вторгнення Росії було представлено як «священну війну» між християнською Росією та «сатанинським Заходом», до якого перебувала у прагненні приєднатися Україна.
Вайґель визначає цю риторику як богохульну і святотатську політику, що намагається виправдати неприпустиме, й наголошує, що її засудив Вселенський патріарх Константинополя Варфоломій, який є «першим серед рівних» серед православних церков.
У контексті цих подій публіцист розглядає актуальність питання про межі діалогу в окремих історичних ситуаціях. Він наводить приклади позиції Вінстона Черчилля, котрий, хоча й був готовий застосувати силу для захисту Великої Британії, вважав, що особиста зустріч та компроміс кращі за війну. Пізніше цю думку перефразував Гарольд Макміллан, підкреслюючи перевагу діалогу над війною. Аналогічно й релігійні лідери, зокрема Папа Лев, не вийшли за межі своєї місії, нагадуючи, що війна завжди є поразкою для людства.
Водночас Вайґель акцентує увагу на тому, що крім самої війни, підлягає осуду й покірність тиранії, мовчазна згодa зі спробою геноциду українського народу, а також неспроможність надавати повноцінну підтримку тим, хто щоденно, ризикуючи життям, протистоїть агресору, який цілеспрямовано вдається до атак на мирне населення, намагаючись зламати волю країни.
У завершенні своєї статті Джордж Вайґель стверджує, що пропорційне і зважене застосування сили може створити передумови до справжнього діалогу, який базуватиметься на безпеці, свободі та справедливості. Реальні переговори, на його думку, можливі лише тоді, коли агресор чи ті, хто тримає його при владі, усвідомлять безперспективність своїх загарбницьких планів і усвідомлять високу ціну продовження війни.
«Таким чином, хоча й ціною, безперечно, трагічною, формуються умови, щоб розум міг належно відіграти роль у розв’язанні конфлікту. Саме така ситуація нині склалася в Україні», — підсумовує Джордж Вайґель.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви
