Заяви президента США Дональда Трампа та його радника Джареда Кушнера напередодні запланованих на 10-11 листопада тристоронніх переговорів між Україною, США та Росією в Абу-Дабі (Об’єднані Арабські Емірати) засвідчують, що дискусії щодо припинення російсько-українського конфлікту охоплюватимуть не лише умовні та військові аспекти між безпосередніми сторонами, а й ширший спектр тематики, зокрема формування нової системи європейської безпеки. Таку оцінку надає Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
Політолог підкреслює, що:
– Російсько-українська війна фактично вийшла за межі обмеженої зони збройних дій та взаємних повітряних атак;
– Конфлікт набув ознак загальноєвропейського геополітичного феномену, який включає гібридні форми протистояння;
– Існують високі ризики розширення війни поза межі України та Росії;
– Відтак переговори про припинення конфлікту мають відбуватися у ширшому міжнародному форматі.
Це підтверджується і недавньою експертною дискусією, яка відбулася за участі Володимира Фесенка та інших фахівців, де обговорювалося поняття «глобального рішення» («global decision») стосовно припинення війни, запропоноване послом України у Великій Британії та колишнім головнокомандувачем Збройних сил України Валерієм Залужним.
Валерій Залужний у своїх публікаціях і виступах неодноразово наголошував:
– На руйнуванні старої системи міжнародної безпеки, особливо її європейської складової;
– На необхідності створення нової системи безпеки на європейському континенті;
– На актуальності глибокої дискусії щодо рамок європейської безпеки як умов завершення російсько-української війни.
Володимир Фесенко звертає увагу на те, що на сьогодні адміністрація Трампа просуває широку концепцію європейської безпеки, яка має, з його слів, значні ризики. Зокрема, Трамп, Кушнер і радник Віткоф відкрито декларують бізнесовий характер нової європейської безпеки, передбачаючи повернення Росії на європейський енергетичний ринок під контролем і за участю США.
В розрізі формату «глобального рішення» існують два можливих шляхи:
1. Розширення мирних переговорів із тристоронніх до багатосторонніх, включаючи представників європейських країн, можливо Туреччини, а також міжнародних організацій.
2. Створення паралельної переговорної платформи, сфокусованої на розробці нової архітектури європейської безпеки. Такий формат може задіяти ЄС, НАТО, США та Росію.
Попри те, що ці ідеї наразі мають теоретичний характер, другий варіант видається більш реалістичним.
Стосовно змісту майбутньої міжнародної угоди щодо припинення війни, одним із ключових викликів є можливість досягнення балансу безпекових інтересів між Росією та Україною, а також між Європою й Росією. Володимир Фесенко вважає, що потенційно можливою є домовленість про взаємне обмеження військ і озброєнь:
– Між НАТО і Російською Федерацією;
– Між Україною і Росією.
При цьому він наголошує, що мова йде не про односторонні поступки, а про двосторонні домовленості.
Варто також відзначити рекомендації Валерія Залужного, який акцентує не лише на дипломатичних стримуваннях або загрозах санкцій, а й на формуванні комплексної військової, технологічної та економічної системи протидії, що зробить подальшу агресію Кремля надмірно затратною та безперспективною.
Ключові тези політолога включають:
– Неможливість ефективної системи безпеки Європи без участі України;
– Унікальний досвід України у веденні сучасної війни, зокрема в застосуванні безпілотних комплексів, радіоелектронної боротьби, високоточної зброї, а також інноваційних підходів до командування військами;
– Цей досвід є необхідним ресурсом для гарантування безпеки Європи та стримування російської агресії.
Щодо організаційних та політичних форм нової європейської безпекової архітектури, питання залишається відкритим. Валерій Залужний критикує нинішній стан єдності НАТО та його військових спроможностей, однак не відмовляється від потреби взаємодії з цим альянсом.
Володимир Фесенко підкреслює:
– Україна не має відмовлятися від перспективи членства в НАТО;
– Проте не варто покладатися виключно на вступ до НАТО як на один-єдиний гарант безпеки;
– Потрібно шукати й інші потенційно можливі військово-політичні союзи.
Одним із таких альтернативних форматів є Об’єднані експедиційні сили (JEF), очолювані Великою Британією. Ця структура:
– Умовно є «дочкою» НАТО;
– Має значний рівень автономії та меншу залежність від політичної кон’юнктури порівняно з альянсом загалом.
В перспективі не виключені появи нових форматів військово-політичних альянсів, які могли б бути вигідними для України. Пріоритетом залишається ефективність і надійність таких союзів.
У контексті майбутніх мирних переговорів Україні та її європейським партнерам слід чітко визначитися:
– Якою вони бачать нову архітектуру європейської безпеки;
– Яке місце в цій системі займатиме Україна.
