Інформматеріали Українського інституту національної пам’яті
У лютому 2014 року розпочалася сучасна російсько-українська війна, яка отримала назву Війна за Незалежність України. Тоді, 12 років тому, Російська Федерація окупувала Автономну Республіку Крим і місто Севастополь, а також окремі території Донецької, Луганської та Херсонської областей. До 24 лютого 2022 року основні події бойових дій з різною інтенсивністю відбувалися на сході країни, хоча протидія гібридній агресії Росії тривала на всій території України. Росія розв’язала імперіалістичну, загарбницьку та екзистенційну війну, спрямовану не лише на захоплення територій, а й на знищення української державності, національної ідентичності та здійснення геноциду Українського народу. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року стало новим етапом війни, розпочатої 2014-го, а спротив агресії після цієї дати об’єднав українців.
Війна за Незалежність України розпочалася 19 лютого 2014 року
Війна є наслідком послідовної імперської політики Росії, спрямованої на заперечення та знищення державності і національної ідентичності Українського народу. Вона включає такі ключові події:
- тимчасову окупацію Криму та Севастополя;
- протидію агресії через антитерористичну операцію та інші заходи із забезпечення національної безпеки і оборони;
- відсіч і стримування збройної агресії в Донецькій і Луганській областях;
- здійснення комплексних дій для захисту населення і інтересів держави у зв’язку із російською агресією.
З 2014 року Україна веде справедливу боротьбу за збереження своєї незалежності, право на вільний європейський та євроатлантичний вибір, суверенітет і цілісність території. Після 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення, перетворивши конфлікт у відкриту війну на всій території країни.
Війна в Україні і за Україну не виникла раптово — у латентній та гібридній формах вона триває весь період незалежності держави. Повномасштабне вторгнення стало спробою РФ зламати Україну, перетворити її на симулякр суверенної держави, а українців — на «насєлєніє», подібне до росіян.
Українці вистояли, а Збройні Сили України продемонстрували високий рівень військової майстерності, орієнтованої на опір агресору з кількісною та ресурсною перевагою. Зокрема:
- ЗСУ зупинили спроби російських окупантів захопити панування в повітряному просторі, через що ворог змушений застосовувати керовані авіабомби (КАБ);
- Українські сили нанесли ворогу значні втрати на Чорному морі, змусивши Чорноморський флот переміститися із Криму в Новоросійськ та забезпечивши морські торгові шляхи;
- у 2024—2025 роках Україна відкрила дроновий етап війни, у якому безпілотні літальні апарати виконують бойові, розвідувальні і логістичні завдання, знищуючи значну частину ворогів і їх техніки;
- наразі триває активне нарощування виробництва наземних роботизованих комплексів, які стали важливою частиною технологічної переваги на полі бою.
Війна торкнулася кожної української родини та кожного громадянина, які перебувають у різних ситуаціях, але для багатьох залишається спільним прагнення – перемогти, знищити ворога, вистояти і утвердити незалежність. Це об’єднує і мобілізує країну.
Війна загартувала і згуртувала українців. Нині національна пам’ять про загиблих, спільний біль і відповідальність, а також прагнення відплатити за всіх убитих і катованих російськими військами об’єднують суспільство. Для порятунку держави існує лише один шлях — перемога.
В найважчі періоди своєї історії українці масово ставали на захист рідної землі, демонструючи готовність до опору, яка стала вирішальним чинником перемоги.
Тисячі українців займаються волонтерством, даючи можливість іншим організуватися і здійснювати свій внесок у війну. Перемога можлива лише завдяки спільним зусиллям усіх громадян. Цей шанс існує, і його марнувати неможливо.
Героїчний опір українців — це не просто боротьба за фізичне виживання народу і свободу країни, а захист права на існування, національну ідентичність та європейські цінності. Українці проливають кров за вільну і демократичну Європу. Через воєнну агресію Росії Україна потерпає не тільки Небесну Сотню, а й ціле Небесне військо героїв.
Українці вистояли і довели свою здатність протистояти російській військовій агресії. Нині країна стримує напад завдяки зусиллям на військовому та інформаційному фронтах, а також міжнародній підтримці. Особлива вдячність належить мужнім і стійким захисникам і захисницям із сил безпеки та оборони.
Варто розуміти, що рівень загрози залишається надзвичайно високим. Ворог не відмовляється від своїх планів і не бере до уваги власних втрат. Україна не має права дозволити агресору послабити її єдність, готовність і здатність чинити спротив. Збереження духу свободи та згуртованості — запорука успіху.
Національний день молитви
Верховна Рада України постановою від 12 лютого 2025 року № 4243-IX запровадила Національний день молитви.
За Планом заходів з відзначення Національного дня молитви, затвердженим Кабінетом Міністрів України 22 жовтня 2025 року № 1157-р, щороку 24 лютого у всіх населених пунктах країни та закордонних дипломатичних установах проходитимуть:
- церемонії вшанування пам’яті і подяки всім, хто віддав життя за свободу і незалежність України;
- меморіальні заходи на честь захисників і захисниць;
- урочисті молебні та інші релігійні урочистості із залученням представників релігійних організацій.
У закладах освіти та культури будуть організовані інформаційно-освітні і національно-патріотичні тематичні зустрічі, бесіди, наукові конференції, семінари, круглі столи, присвячені:
- повномасштабному збройному вторгненню РФ;
- важливості збереження духовних та моральних цінностей;
- зміцненню єдності Українського народу.
Усі заходи здійснюватимуться з урахуванням права на свободу совісті та національних традицій України.
Ця пам’ятна дата сприяє збереженню духовної спадщини, підвищенню патріотичного духу та консолідації українського суспільства у спільній молитві за перемогу та відновлення територіальної цілісності України.
Термін «Війна за Незалежність України»
21 серпня 2025 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про засади державної політики пам’яті Українського народу», де в першому розділі, статті 1, закріплено офіційну назву сучасного збройного конфлікту з Росією — Війна за Незалежність України.
Використання єдиного терміна є важливим з кількох причин:
- Воно виступає об’єднуючим чинником у суспільстві щодо пам’яті учасників, жертв та подій війни.
- Закріплює дату початку агресії Росії — 19 лютого 2014 року, що має критичне значення для правильного історичного сприйняття.
- Чітко і вичерпно демонструє, що захищаючи країну від російської агресії, Україна боронить свою територіальну цілісність, суверенітет і недоторканість — основи державної незалежності.
Історія нескорених: 2014 рік. 19 лютого. Початок Війни за Незалежність України
Дата 19 лютого 2014 року визначена законом як початок Війни за Незалежність України. У цей день Росія окупувала перші нафтогазові об’єкти на континентальному шельфі України.
Від 20 лютого 2014 року РФ розпочала окупацію Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.
У березні 2014 року Кремль розпочав активні дії з дестабілізації південних областей, залучаючи контрольовані спецслужбами проросійські структури на мітингах у Донецьку, Дніпрі, Одесі, Херсоні, Запоріжжі та Харкові, де закликали до захоплення обласних адміністрацій. Водночас у низці міст – Суми, Дніпро, Запоріжжя, Полтава, Миколаїв – проходили масові акції на захист суверенітету.
У квітні ворожі спецслужби почали реалізацію плану «Новоросія», спрямованого на чергову дестабілізацію регіону, яку українські патріоти врешті зірвали під час подій в Одесі 2 травня 2014 року.
За даними СБУ, проросійські акції в Одесі зимою-навесні 2014 року координувалися з Росії, а місцеві сепаратисти отримували прямі вказівки: 9 березня під Куликовим полем обладнали наметове містечко з мітингами, де закликали РФ ввести війська. Серед організаторів були громадяни Російської Федерації.
2 травня 2014 року в Одесі під час футбольного матчу між «Чорноморцем» і «Металістом» категоричний конфлікт переріс у сутички між патріотичними активістами та проросійськими бойовиками на Грецькій вулиці. Шістьох активістів, серед них сотника «Правого сектора» Ігоря Іванова, було застрелено.
Підтримуючи учасників Маршу миру, місцеві підприємці та перехожі зводили барикади, використовували вуличні меблі, смітники, каміння та автомобільний бензин, щоб зупинити бойовиків. Незважаючи на зброю нападників і лояльність міліції, після кількох годин протистояння вони відступили і захопили Будинок профспілок, де й почалася пожежа.
Обставини виникнення пожежі залишаються не з’ясованими: тривала «стрілянина» пляшками із запальною сумішшю, брак евакуації і токсичне димлення призвели до загибелі 48 осіб, понад 200 отримали поранення.
2022 рік. 24 лютого. Повномасштабне вторгнення
24 лютого 2022 року почалося відкриття збройне повномасштабне вторгнення РФ в Україну, що Володимир Путін офіційно назвав «спеціальною воєнною операцією» з метою «демілітаризації» та «денацифікації» України. За кілька хвилин з територій Білорусі і тимчасово окупованого Криму були нанесені ракетні удари по аеродромах і військових об’єктах країни.
Росія розраховувала на швидке захоплення держави, вважаючи, що українці зустрінуть її «з хлібом-сіллю». Проте з перших годин вторгнення агресор зіткнувся з потужним спротивом Збройних Сил України, Національної гвардії, загонів територіальної оборони, добровольчих формувань і волонтерських організацій.
Перші місяці війни засвідчили мужність цивільних українців, які без зброї, але спільно стримували російську техніку, сотні днів протестували в окупованих містах Херсона, Енергодару, Мелітополя, не припиняючи боротьбу під державними прапорами. На вулицях міст добровольці захоплювали ворожих солдатів, техніку і передавали їх ЗСУ. Масово перед військовими комісаріатами стояли черги з військових резервістів і патріотично налаштованих громадян.
У перші дні війни РФ зробила ставку на швидкий штурм Києва: сухопутні війська намагалися просунутися до столиці з півдня, північного сходу і сходу, розраховуючи захопити місто за 3–5 діб.
Запеклі бої розпочалися на Київщині з першого ж дня: російські десанти намагалися зайняти Гостомельський аеродром і звільнити шлях до Києва за підтримки бронетехніки та артилерії, що йшли через зону відчуження Чорнобиля. Окупант зайшов до Бучі, але далі не просунувся. Завдяки стійкому спротиву ЗСУ та тероборони плани Росії на штурм столиці були зрештою зірвані, і наприкінці березня окупанти залишили Київську область.
У Чернігівській області росіяни планували використати автошлях Нові Яриловичі–Чернігів для логістики постачання війська до Києва, однак неочікуваний опір і військових, і місцевого населення зламав ці плани.
Основними ударами окупанти намагалися захопити прикордонні пункти, села і аеродроми, але українські військові успішно зупинили наступ поблизу Чернігова, завдяки чому місто не було захоплене. Широкі бої відбувалися на транспортних вузлах і стратегічних висотах.
Українська артилерія 24 лютого в районі Рівнопілля знищила передові колони ворога, а населення долучалося до оборони, роблячи барикади та готуючи «коктейлі Молотова». Облога Чернігова тривавала до кінця березня. Знищення останнього автомобільного мосту на річці Десна 23 березня практично ізолювало місто, загрожуючи гуманітарною катастрофою. Окупанти відступили в кінці березня — на початку квітня покинули територію Чернігівщини.
На Сумщині місцеві жителі та тероборона активно зупиняли колони росіян, навіть без зброї, використовуючи підручні засоби. Співпраця населення та ЗСУ сприяла успішному стриманню агресора, і він змушений був відступити.
У другій половині 2022 року Сили оборони України домоглися значних перемог у двох стратегічних наступах:
- Харківська операція розпочалася 6 вересня і була спрямована на логістичні центри окупантів Балаклію, Куп’янськ, Ізюм, де ворог втратив сотні одиниць техніки і значні запаси боєприпасів. В результаті Україна звільнила до 500 населених пунктів.
- Херсонська операція завершилась визволенням понад 200 населених пунктів правобережної Херсонщини та Миколаївської області, а також самого міста Херсон 11 листопада 2022 року.
Під час окупації в регіоні діяв громадянський рух спротиву «Жовта стрічка», який продовжує виконувати партизанські акції на Донеччині, Луганщині і Криму.
2023–2025 роки. Основні бойові дії в межах третьої стратегічної оборонної операції
У 2023—2024 роках українські війська тривалий час проводили стратегічну оборону, стримуючи ворога на декількох важливих напрямках:
- Куп’янському;
- Лиманському;
- Бахмутському;
- Авдіївському;
- Новопавлівському.
Там проходили запеклі бої за міста Бахмут, Вугледар, Білогорівку, Павлівку. Українські сили завдавали суттєвих втрат живій силі й техніці ворога, виснажували його резерви, послаблювали потенціал наступальних дій.
Восени 2023 року Збройні Сили України успішно форсували Дніпро, створивши плацдарм у районі Кринок, що стало локальною важливою перемогою. Основною військово-морською перемогою стала блокада Чорноморського флоту Росії, який переправили з окупованого Севастополя до Новоросійська.
Одночасно дальні дрони здійснювали удари по нафтопереробних заводах і паливних базах у тилу Росії та окупованих районах України, завдаючи ворогу значних матеріальних збитків.
За словами головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, у 2025 році Сили оборони провели три наступальні операції:
- На напрямку Добропілля;
- Дві на території Російської Федерації — у Бєлгородській і Курській областях.
Ці операції зірвали плани ворога щодо захоплення Донецької області і створення буферної зони.
1 червня 2025 року СБУ провела унікальну спецоперацію «Павутина», одночасно уразивши чотири військові аеродроми у трьох часових поясах РФ:
- «Бєлая» в Іркутській області;
- «Дягілєво» у Рязанській області;
- «Олєнья» в Мурманській області;
- «Іваново» в Івановській області.
Завдяки цій операції була знищена найбільша кількість ворожої авіації за один раз. За даними голови СБУ Василя Малюка, українські безпілотники поразили 41 стратегічний бомбардувальник-ракетоносець, зокрема, літаки типів А-50, Ту-95, Ту-22 М3 і надзвукові Ту-160.
Тематичні матеріали Українського інституту національної пам’яті
Виставки:
(Інформація про актуальні виставкові проєкти)
Видання:
(Перелік наукових та інформаційних публікацій)
Відеоматеріали:
(Колекція документальних та освітніх відео)
Над змістом інформматеріалів працювали співробітниці та співробітник Українського інституту національної пам’яті: Олена Охрімчук, Ганна Байкєніч, Сергій Бутко.
