Опитування демонструють, що, незважаючи на виснаження України від постійних атак, українці залишаються рішучими продовжувати боротьбу. Для досягнення перемир’я вони навіть погоджуються на проведення виборів, але за умови, що вибори відбудуться після встановлення перемир’я, яке, своєю чергою, має включати гарантії безпеки.
Історик Ярослав Грицак в інтерв’ю для «24 Каналу» наголосив, що нині відбувається фінальна стадія війни з Росією, але це не виключає можливості початку нової війни згодом. Він поділився думками щодо завершення конфлікту, перспектив виборів і майбутнього України.
«Ми перебуваємо на фінальній стадії війни»: перемир’я та вибори
Ярослав Грицак наголосив:
- Фінальна стадія російсько-української війни триває, і наразі не видно ознак глобалізації цього конфлікту.
- Особлива увага звертається на 2027 рік та ситуацію навколо Тайваню.
- Війна, хоч і близька до завершення поточного етапу, може відновитися в майбутньому, оскільки є цивілізаційним і ціннісним зіткненням, а не суто територіальним конфліктом.
- Подібні війни можуть тягнутися десятиліттями, такий досвід ми маємо з історії.
Відповідаючи на питання про можливість тимчасового перемир’я і подальшого продовження бойових дій, історик підкреслив:
- Перемир’я не тотожне миру.
- Воно є вигідним для України, адже дає можливість перевести подих і зміцнитися.
- Проте для встановлення справжнього миру необхідні фундаментальні зміни багатьох факторів.
Щодо висвітленої в ЗМІ інформації про тиск Дональда Трампа з вимогою провести вибори до травня, Грицак розділив відповідь на кілька важливих аспектів:
- Україна виснажена, але не бажає капітулювати, що є ключовим фактором.
- Тиск Трампа не обмежується лише виборами, а передбачає наявність гарантій безпеки, які мають особливе значення.
- Опитування не виявляють суттєвих змін у настроях суспільства; українці готові до спротиву, але прагнуть мирного завершення конфлікту.
- Готовність провести вибори існує, але лише після встановлення перемир’я із суворими гарантіями безпеки — не раніше.
- Зазначено, що це питання стане предметом переговорів між США та Україною, на що з російського боку наразі немає ознак поступок.
- Президент Володимир Зеленський, ймовірно, буде змушений погодитися на такі умови, що пов’язано з мовчазною згодою України за умови суворих гарантій безпеки.
- Реакція Кремля залишається невідомою, але наразі історик висловлює скепсис щодо готовності Росії до компромісів.
Можливі радикальні дії Путіна
Психіатр Роман Кечур висловив думку, що тривале проживання в холодних умовах без ясного розуміння кінця страждань призводить до почуття безсилля і дезорієнтації. У разі, якщо українці залишаться тривалий час у такому психологічному стані, росіяни можуть досягти своєї мети.
Ярослав Грицак не цілком поділяє цю думку і наводить історичний контекст:
- Стратегія руйнування великих міст, запропонована італійським генералом Джуліо Дуе в 1921 році, зазвичай викликала зворотний ефект — спротив і ненависть.
- Виключенням був лише ядерний удар США по Японії.
- Реальна деморалізація можлива, якщо вона поєднується з ослабленням фронту, чого наразі немає.
- Зима добігає кінця, а весна символізує надію.
Таким чином, історик прогнозує, що українське суспільство готове триматися стільки, скільки потрібно, не погоджуючись із думкою Кечура.
Щодо питання про загартованість українців у порівнянні з 2022 роком і можливість витримати подальші виклики, Грицак висловився:
- Неможливо передбачити точну тривалість такого режиму життя, проте експерти радять робити прогнози не більше як на пів року.
- Наявність постійних атак, зокрема запуск ракет «Кинджал» по Львову, і не виключена ймовірність застосування Росією ядерної зброї, хоч і з мінімальним шансом.
- Військовий та психологічний опір українців залишається стійким, проте поки що це не ознака переходу у контрнаступ.
- Українці купують час для держави та уряду, однак для ослаблення Росії необхідні додаткові фактори.
Прогнози щодо тривалості війни для Росії
Український історик прокоментував економічну ситуацію в Росії:
- Зниження рівня доходів і зростання цін існують, однак Путін зумів втримати ситуацію у 2022 році, незважаючи на песимістичні прогнози.
- Ситуація в Росії загострилася з 2025 року, і наразі економіка є в кризовому стані.
- Однак, навіть за таких умов Путін здатен вести війну ще кілька років, оскільки авторитарні режими можуть витримувати складні економічні навантаження.
Варто зазначити:
- Економіка РФ демонструє спад у 21 з 28 галузей.
- Міністерство економічного розвитку Росії вважає відновлення зростання у 2026 році малоймовірним.
Успіхи на фронті чи в інших сферах мають бути вирішальними для досягнення поразки Росії, бо економічне зубожіння саме по собі не призведе до припинення війни.
Чому Путін підтримує війну та наскільки масштабні його амбіції?
Ярослав Грицак підкреслив, що для Путіна Донбас має символічне, а не ключове значення. Основні плани президента Росії охоплюють не лише Донбас, а й:
- Одесу, Дніпро, Харків,
- Фактичне управління українським лівобережжям,
- Ці масштабні амбіції він ніколи не приховував.
Путін, можливо, погодиться на перемир’я, якщо ситуація для Росії стане критичною або він повірить у необхідність зупинки війни на Донбасі, але це не означає закінчення загального конфлікту.
Логіка, якою керується Путін, характеризується:
- Поєднанням раціонального мислення з емоційними ірраціональними мотивами,
- Підходом, схожим на «логіку хулігана з підворіття» або злодія, що прагне домінувати.
Три приклади тривалого почуття особистих образ і принижень Путіна, що він пов’язує з Україною:
- 2004 рік — поразка в Помаранчевій революції;
- 2014 рік — втрата контролю крім Криму;
- Безуспішність стратегічного плану «Київ за три дні».
Ці події викликали в президента Росії одержиму ненависть до України. Порівняння із ставленням Гітлера до євреїв показує глибину цієї ворожнечі, хоча за масштабами це не тотожне.
Путін намагається зробити Україну або фактчно знищеною, або настільки знесиленою, щоб українці самі не хотіли захищати свою державу і відчували приниження, рівне тому, що він вважає своїм власним.
За результатами інтерв’ю, Україна не може очікувати на швидке завершення війни: перемир’я — це реальна можливість, натомість повний мир далекоглядний, а війна може затягнутися на наступні покоління.
Порівняння Дональда Трампа з Путіним
Історик зауважує, що логіка Трампа істотно відрізняється від логіки Путіна:
- США не керуються «логікою підворіття», далеко відсутня блатна культура, яку вживає Путін.
- Трамп діє як самовпевнений бізнесмен, що порушує правила та демонструє лідерство.
- Для Трампа важливо довести, що саме він — головний лідер світу, а не Путін чи Сі Цзіньпін.
- Попри боротьбу з Путіним, Трамп поводиться як фрик і прагне домінування, але не в дусі особистої помсти.
Праці Трампа спрямовані на демонстрацію лідерства стосовно не лише Росії, а й Китаю та Європи. Його поведінка не узгоджується з інтересами Росії, тож твердження про його як «агента Кремля» є перебільшенням.
Що чекає на Україну після війни?
Грицак розглядає перспективи безпеки України:
- Він вірить лише в Бога як гаранта безпеки.
- Відсутність гарантованих гарантій безпеки передбачає необхідність багаторівневого захисту.
- Європа розуміє, що без України забезпечення безпеки континенту неможливе.
- Україна сьогодні — ключовий чинник глобальної безпеки, що виходить за межі лише національних інтересів.
Переформатування світового порядку
Зміни у світовій архітектурі, що ініційовані Трампом, можуть призвести до трансформації або утворення нових альянсів та союзів, зокрема змін щодо НАТО й ЄС.
Існують два можливі сценарії розвитку світового устрою:
- Деспотичний союз — сильні держави ділять сфери впливу, де слабкі повинні підкорятися. Приклад — Священний союз XIX століття.
- Вестфальська система — загальне невтручання у внутрішні справи суверенних держав, недопущення агресії й порушення кордонів.
Вибір шляху залежить від подальших дій у війні і результатів переговорів. Перемога України у війні може сприяти поверненню до Вестфальської концепції.
Перспективи України у новому світовому ладі
Україна, за словами Грицака:
- Не має альтернативи окрім входження в політичні союзи.
- Є молодою державою (понад 30 років) і потребує підтримки для власної безпеки.
- У попередніх світових війнах поразки були пов’язані з політичною ізоляцією.
- Зараз Україна здобула геополітичну підтримку, хоч і не ідеальну.
- Відкриття дверей на Захід — це шанс увійти в НАТО та ЄС, що зміцнить державу.
Це означає, що Україна залишатиметься ключовим елементом європейської безпеки і політики.
Чи розвалить Трамп Європу на користь Росії і Китаю?
Грицак уточнює:
- Трамп діє свідомо, але мотиви відмінні від путінських.
- Російський диктатор прагне розвалити Захід, знищити його вплив і послабити навіть США.
- Трамп веде боротьбу всередині країни проти демократів і хоче послабити союзницькі структури, особливо право на вплив ЄС.
- Трамп підтримує праві та «дивакуваті» рухи у Європі, які збігаються з ідеологією трампізму.
- Внаслідок цього послаблення Заходу збігається з інтересами Кремля.
Проте Захід і США мають інституції, які протидіють таким викликам, а український фактор суттєво посилює шанси на стійкість і адаптацію Європи.
Ризик громадянської війни в США
Коментуючи останні протести і політичну кризу в США, Грицак зазначив:
- Він бачить траєкторію Трампа схожою на сценарій Віктора Януковича в Україні.
- Обидва ставлять власний успіх поряд із успіхом держави.
- Ситуація небезпечна, але США мають достатньо інституцій для протидії екстремізму.
- Поки що рейтинг Трампа поступово падає, що знижує його вплив.
Політика США в Латинській Америці
У питаннях Венесуели та дотримання доктрини Монро:
- США позиціонують себе як пан-господарі на американських континентах, де втручання вважається їхнім правом.
- Це фактично розширює інтереси та вплив Америки, іноді навіть перевищуючи можливості інших держав, крім Росії.
- Така політика підбадьорює РФ, відтворюючи сценарій агресії РФ щодо України.
Відповідно, спроби зсунути світове лідерство лише на Америку несуть ризики, а розгортання подій залежить від низки факторів, включаючи тайванський фактор.
Майбутнє України
Аналізуючи перспективи, Ярослав Грицак робить акцент на тому, що:
- Україна вийде з війни іншою — не обов’язково сильнішою, але, принаймні, безпечнішою.
- Країна відродиться з новими можливостями для розвитку.
- Опитування свідчать, що українці більш часто оптимісти щодо довготермінових перспектив.
- Вони бачать потенціал лідерства свого регіону і мирного відновлення, а також ефективність державних інституцій.
Важливо, що український фактор має враховуватися в усіх глобальних політичних розрахунках, а чесний баланс у міжнародних відносинах є ключовим для стабільності регіону.
Повне інтерв’ю з Ярославом Грицаком пропонується для перегляду у відеоформаті на «24 Каналі».
