Як війна вплинула на економічну незалежність жінок
Вікторія Єрмолаєва: Як війна вдарила по економічній незалежності жінок? Очевидно, що загалом війна вдарила по українцях — ми це відчуваємо на власних фінансах. Але якщо сконцентруватися саме на жінках, чи спостерігаються тут якісь особливі відмінності?
Наталія Шаповал: Війна нанесла потужний удар. Вона торкнулася обох статей, але у першу чергу — чоловіків, враховуючи їх чисельність і положення на ринку праці. Водночас, вплив на жінок та сім’ї є надзвичайно вагомим. Адже половина біженців і внутрішньо переміщених осіб — це жінки. Так само серед тих, хто покинув Україну, переважають жінки. Це означає, що вони часто перебувають у ізоляції від своїх родин і соціального оточення.
Жінки змушені піклуватися про сім’ю й будувати нові способи життя. Ба більше, на тлі цих змін у жінок виникає новий феномен. Війна впливає і на стигматизацію чоловіків на ринку праці, адже роботодавці вагаються наймати чоловіків через ймовірність їх мобілізації. Крім того, загальна кількість чоловіків зменшилася, і це створює додаткові можливості для жінок.
Проте існує й те, що залишилося майже непоміченим, але загострилося зараз. Вже до війни жінки виконували велику частку неоплачених домашніх обов’язків, зокрема догляд за дітьми, що нині стало ще більш актуальним.
Наприклад, у Києві дитячі садки працюють неповний день — з 8 до 11 години. У решту часу матері змушені залишатися з дітьми вдома. Якщо потрібно надати якийсь догляд, це знову лягає на плечі жінок. В умовах прифронтових територій така ситуація набагато складніша. Отже, тиск на жінок зростає, і вони опиняються у ще більшій ізоляції від родин.
Водночас, з’являються нові цікаві тенденції, що дають змогу жінкам займатися підприємництвом, активніше брати участь у ринку праці та виконувати нові соціальні ролі.
«Невидимий догляд — це тягар, переважно покладений на жінок»
Вікторія Єрмолаєва: Я на власному досвіді відчуваю подібне у Києві: то снігопад заважає, то відсутність електроенергії робить неможливим приготування їжі у садочку, то не працює метро, то оголошують тривогу. Через це діти часто фізично не можуть відвідувати дитячі садки, і це знову ставить батьків перед вибором — залишатися з дитиною вдома чи йти працювати, щоб заробити на родину.
Наталія Шаповал: Саме так, це і є ключова причина економічної неактивності жінок, яка існувала ще й раніше, але тепер стала гострішою. Ця проблема не лише українська — скрізь, де є потреба у догляді за дітьми або відвідуванні ними садка чи школи, робочий графік інфраструктури часто не відповідає стандартам робочого дня.
Навіть за наявності електроенергії, заклади не завжди працюють повний день через різні обставини. Хвороба дитини додає додаткове навантаження. В результаті значна доля економічної неактивності українців пов’язана саме з цією невидимою роботою, яку в основному виконують жінки.
«Потреба годувати родину не зникає»
Анастасія Багаліка: У багатьох родинах до війни жінки або не працювали, або отримували невеликі кишенькові гроші, тоді як основний дохід забезпечував чоловік. З моменту мобілізації чоловіків вони фактично випадають із сімейної економічної моделі, адже у багатьох військових дохід суттєво знизився порівняно з довоєнним періодом.
Жінкам доводиться самим шукати способи забезпечити родину. І чим більше дітей, тим виразніші ці виклики. З одного боку, такі можливості існують, з іншого — вони обмежені, а по-третє, тісно пов’язані із соціальною інфраструктурою. Однак нагальна потреба прогодувати сім’ю залишається важливим стимулом.
Наталія Шаповал: Щодо сімей військових, а також осіб, які самі перебувають у лавах ЗСУ (адже багато жінок воюють), жіночі зусилля часто спрямовані на повне економічне забезпечення домогосподарства, дітей і навіть близьких родичів.
Це помітно у статистиці ринку праці: якщо раніше близько 50% підприємців були жінками, то зараз цей показник зріс до понад 61%. Водночас серед найманих працівників, які легально працюють, жінки складають приблизно 36%, що незначно змінилося після початку повномасштабного вторгнення. Але зростає кількість жінок, які започатковують власні бізнеси, аби себе підтримати, що є прямим підтвердженням змін.
Серед додаткових тенденцій — збільшення найму жінок на спеціальності, які традиційно вважаються «чоловічими». За новими опитуваннями, близько половини підприємств вже прийняли або планують прийняти жінок на такі посади у 2026 році.
- Великою популярністю користується професійна та технічна освіта;
- Зростає кількість курсів, які готують жінок до робіт, пов’язаних із важкою технікою чи спеціалізованим обладнанням;
- Вже є приклади жінок-операторок крана, електрозварювальниць та інших фахівчинь, які знаходять себе в нових професіях.
Повну розмову слухайте в доданому аудіофайлі, щоб дізнатися більше!
Подкаст на Громадському радіо повернувся, аби розповідати про те, чому перемога неможлива без рівності і активної участі жінок. Як вони змінюють правила гри на фронті, в громадах та за столом переговорів. «1325» — спільний проєкт Громадського радіо і ГО «Жінки в медіа». Кожен випуск показує, як втілюються принципи Резолюції «1325: Жінки, мир, безпека» в Україні.
Проєкт став можливим завдяки комунікаційній кампанії «1325: Жінки.Мир.Безпека», що реалізується Українським Жіночим Фондом за підтримки урядів Великої Британії, Нідерландів та Канади.
При передруці матеріалів із сайту hromadske.radio обов’язково розміщуйте гіперпосилання на джерело та повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання і назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту.
