Якщо користування ChatGPT — це обман, то як щодо написання текстів за когось? Старе питання у новому хвилюванні

У лютому 2023 року, лише через рік після появи ChatGPT, університет Вандербільта надіслав студентам листа на тлі трагічної стрілянини на кампусі Мічиганського університету.

«Недавні випадки насильства в Мічигані – сумний нагадувач про важливість піклуватися одне про одного», – йшлося у повідомленні. Проте в самому низу дрібним шрифтом стояло: «перефразовано з допомогою ChatGPT від OpenAI».

Це викликало негайний спротив серед студентів.

«Це цинічна іронія – доручити машині писати про спільноту і підтримку, бо самому лінь замислитися», – відреагував один із студентів.

Університет швидко вибачився і почав розслідування з питань професіоналізму й етики. Представник навчального закладу пояснив цю помилку як частину навчального процесу у роботі з новими технологіями.

Привласнення авторства: кого вважати справжнім автором?

Гострайтинг, тобто написання текстів за іншим іменем, є явищем, яке налічує більше століття. Вперше цей термін фігурує в одному з американських видань 1908 року. Тоді анонімний письменник отримав 5000 доларів за допомогу світській дамі в написанні книги.

Сьогодні ж гострайтинг – це зазвичай співпраця професійних письменників із відомими особистостями або фахівцями, які не мають часу, необхідних навичок чи зв’язків, аби написати твір самостійно.

При публікації праці ім’я гострайтера переважно або взагалі не згадується, або ховається серед подяк як «консультант» чи «друг». Але кінцевий користувач тексту стає офіційним власником матеріалу.

Гра в сірій зоні: етичні колізії гострайтингу

Пошукові запити про написання тексту за іншої особи швидше видають слова «псевдонім», «плагіат» чи навіть «дифамація». У середині минулого століття поняття «фальсифікація» та «гострайтинг» іноді розглядалися як взаємозамінні у наукових роботах.

Отже, навіть коли гострайтинг є законним і оплачуваним, він має етичних «родичів», котрі викликають сумніви. Саме тому замовники часто приховують факт співпраці з гострайтером і суспільство реагує на такі твори насторожено.

У соцмережах можна натрапити на гострі висловлювання, наприклад, щодо дебютного роману міллі Боббі Браун 2023 року, написаного спільно з гострайтером: «Його ім’я має бути на обкладинці, адже саме він написав книгу».

Такі емоції викликають почуття провини у самих тих, хто звертається до послуг гострайтерів. На Reddit анонімно один користувач написав: «Відчуваю сором і провину, бо здається, що обманюю людей».

Що говорять гострайтери та зірки?

Асоціації гострайтерів заспокоюють клієнтів: «Це традиція, яка існує вже віками». Вони наголошують: гострайтинг – це не лінь чи обман, а взаємодія і співпраця.

• Відомі особистості часто зізнаються, що хотіли б писати самостійно, але життя й обставини не завжди це дозволяють.
• Наприклад, Вупі Голдберг у передмові каже, що намагалася писати сама, проте їй довелося звернутися по допомогу.
• Втім, такі послуги не з дешевих: преміальні гострайтери отримують гонорари у сотні тисяч доларів. Приміром, автор-привид принца Гаррі, Дж.Р. Мерінгер, нібито отримав аванс у мільйон доларів.

У світі нейромереж з’являється новий рівень – генеративний ШІ може стати «гострайтером для сотень тисяч», що ставить гострайтинг перед викликами виживання й інноваційного розвитку.

Як називати авторство та використання штучного інтелекту?

Важливо розуміти, що працювати над текстом разом із помічниками (живими чи цифровими) не означає негайного порушення етики.

Наприклад, редактори допомагають покращувати тексти століттями, художники мають помічників у своїх майстернях, а популярні телешоу створюють сценарії командою авторів.

Однак важливо враховувати:

1. Як відкрито визнається допомога і наскільки прозоро відображаються імена всіх співучасників.
2. Який обсяг допомоги прийнятний і чи можна іменувати такий продукт «спільним» чи «авторським».
3. Чи дотримані політики навчальних закладів або умовні договори, що забороняють видавати чужі ідеї чи тексти за свої.

Як приклад, у кінці ХІХ століття суд розглядав справу відомого скульптора, звинуваченого у привласненні праці свого помічника. Там було вирішено, що певний рівень механічної допомоги допустимий, але «чесність» має межі.

Більшість викладачів бачать більш етичним використання ChatGPT для редагування, ніж для повного створення роботи замість студента. Сучасні університети дозволяють використання ШІ, але з обов’язковим підтвердженням достовірності та розкриттям факту його залучення.

Незважаючи на це, навіть оформлений і перевірений матеріал, створений ШІ, якщо видається за індивідуальну працю, може порушувати політики навчального закладу.

Договір з гострайтером часто передбачає гарантію оригінальності, де виконавець підтверджує перевірку на плагіат і достовірність інформації.

Якщо ж з’являються помилки, гострайтер зазвичай несе за них відповідальність. Наприклад, екс-міністр внутрішньої безпеки США Крісті Ноем поклала провину на свого гострайтера за хибні твердження в автобіографії, а популярний лікар Девід Агус визнав провину свого помічника у численних випадках плагіату.

Так само науковці мають дозволи на використання генеративного ШІ, за умови належного цитування джерел.

Попри офіційні угоди та політики, коли адміністрація Вандербільта відкрито зазначила про допомогу ChatGPT у створенні листа, невдоволення викликало саме це зізнання.

Схоже, читачі і досі прагнуть бачити за текстом саме ту людину, чиє ім’я стоїть на першій сторінці.