Вшанували пам’ять зниклих та полонених: у Кропивницькому відкрили “Калину надії”

Written By: author avatar Олекса Тихій

25 Березня, 2026

У Кропивницькому відкрили “Калину надії” — символ віри у повернення полонених та зниклих безвісти

25 березня на одній із центральних вулиць Кропивницького з’явилась особлива інсталяція — “Калина надії”. Вона розташована прямо навпроти Центру надання адміністративних послуг і відразу привертає увагу перехожих. Ця металеве арт-об’єкт висотою два метри несе глибоке символічне навантаження — це знак підтримки та віри у повернення додому наших захисників та захисниць, які зникли безвісти або перебувають у полоні.

Історія створення проєкту та його автори

Ініціаторкою встановлення “Калини надії” стала Валентина Непоменко, мама військового, який понад три роки перебував у полоні і повернувся додому торік у травні. Разом із Тетяною Каденко, співробітницею громадської організації “Стратегія майбутнього”, вона долучилася до створення інсталяції та підтримки сімей, що переживають важкі часи очікування.

Особливістю проєкту є наявність QR-коду, який дозволяє кожному охочому дізнатись детальніше про символіку, мету та ініціаторів інсталяції. За словами Валентини, робота над проєктом тривала пів року за участю родин військовослужбовців 57-ї бригади, хоча “Калина надії” стосується значно ширшого кола людей, адже тільки у Кіровоградській області станом на жовтень 2025 року налічувалося понад 3,5 тисячі кримінальних проваджень щодо зниклих безвісти.

“Це простір надії, віри у повернення своїх рідних додому”, — розповідає Валентина Непоменко.

Фінансування та підтримка

Проєкт обійшовся у 170 тисяч гривень, які надало Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Важливо підкреслити, що міська влада не брала участі у фінансуванні — її роль полягала лише у благоустрої території довкола інсталяції, де був засипаний камінь.

“Мені дуже прикро, коли в коментарях люди критикують владу або говорять, що пам’ятники — це не на часі. Але це не так. Влада тут не вкладала грошей. Усе фінансування — від Червоного Хреста”, — пояснює ініціаторка.

Емоції та підтримка від близьких полонених

Відкриття “Калини надії” зібрало понад двісті людей — родини, друзів, знайомих зниклих та полонених. Серед них була й військовослужбовиця Катерина Скопіна, яка провела дев’ять місяців у російському полоні. Вона розповіла про важливість нагадування про таких людей і підтримку сімей, які їх чекають.

“Ми були разом у полоні з різними військовими, об’єдналися там. Для мене ця “Калина надії” — дуже символічний знак. Це нагадування всім, що полонені та зниклі — вони поруч і ми їх дуже чекаємо”, — каже Катерина.

Під час заходу охочі прикріпили до інсталяції стрічки з іменами своїх рідних і близьких.

  • Пам’ять
  • Віра
  • Підтримка

Ці прості слова стали основою для створення цього символу.

Особисті історії родин зниклих

Світлана Кумпан вже три роки шукає свого чоловіка Сергія, який зник у Бахмуті разом із 35 військовослужбовцями 9-го окремого батальйону. Вона ділиться болем очікування та відсутністю новин про долю близьких:

“Жодного підтвердження від Міжнародного Червоного Хреста про полон немає, тільки іноді чуємо про них зі слів звільнених. Вже три роки ми не чуємо їхніх голосів і не маємо жодної інформації”.

Світлана висловила підтримку ідеї інсталяції, адже вважає, що вона допоможе утримувати пам’ять про зниклих і нагадає перехожим про важливість кожної людини.

Вибір локації та подальші плани

Питання місця розташування “Калини надії” було непростим. Після розгляду чотирьох можливих варіантів — площі Героїв Майдану, площі перед міською радою, парку “Ковалівський” і ділянки навпроти ЦНАП — саме останнє обрали як найзручніше. Рішення ухвалили на засіданні виконавчого комітету 13 січня, узгодивши його з родинами військових.

Поруч із інсталяцією вже планують проводити різноманітні акції-пам’ятки, щоб не забувати про тих, хто чекає на повернення додому.

Підтримка, яка виникла з особистих історій

Особистий досвід Валентини Непоменко став рушієм проєкту. Поки її син перебував у полоні, вона заснувала організацію “Сімʼї на захист воїнів 57 бригади” і влаштовувала акції на підтримку військових. Повернення Андрія у травні 2025 року стало можливим завдяки обміну “тисяча на тисячу”.

Після завершення реабілітації його зустрічали рідні, друзі і побратими в Кропивницькому 3 липня, що стало символом надії для багатьох інших родин.

різне