Історія відважного адвоката-добровольця Геннадія Чорногора з Кропивницького
Перші кроки до захисту рідної землі
День українського добровольця, що відзначається 14 березня, має особливе значення. За даними Українського інституту національної пам’яті, саме цього дня у 2014 році зі столичного Майдану вирушили перші 500 бійців Самооборони Майдану, щоб сформувати перший добровольчий батальйон. Вони стали на захист сходу України, керуючись міцним патріотизмом та відповідальністю.
Ранок 24 лютого 2022 року для Геннадія та його дружини Олесі почався з тривожного гула літаків, що не вщухав.
“Близько п’ятої ранку почалося повномасштабне вторгнення. Дружина мене розбудила, промовивши: ‘Гєна, здається, щось не так’,” — пригадує чоловік.
Цього ж дня він без вагань вирушив до військкомату.
“Моя мотивація була проста: діти, сім’я, їхній спокій і можливість жити в мирі в рідному місті”, — ділиться Геннадій.
Як Кропивницький об’єднав добровольців у перші дні війни
Тієї весни місто наповнилося чоловіками, які прагнули захистити Україну. Багато хто збирався просто на центральній площі, не чекаючи офіційних повісток, й записувався до територіальної оборони.
- Наявним власникам зброї дозволили патрулювати вулиці поруч із поліцією.
- Кожен доброволець прагнув долучитися до захисту, а військкомат був переповнений бажаючими.
“Коли ми прийшли до військкомату о восьмій ранку, була величезна черга. Люди тягнулися записатися першими. Нас підказали звернутися до 121 окремої бригади територіальної оборони — ОБрТрО. Вже за декілька хвилин ми подали документи та почали службу,” — розповідає Геннадій.
Тяжка служба на Херсонському напрямку
З 2022 року Геннадій служить у складі 121 окремої бригади територіальної оборони. Вона виконувала оборонні завдання на Херсонському напрямку, де тривала запекла боротьба.
“Три мої куми і тесть разом зі мною увійшли до комендантської роти. Бригада тримала лінію від Нікополя до Чорнобаївки, а я особисто весь час був на Херсонському напрямку,” — ділиться він.
Підготовка сім’ї до найгіршого
Геннадій та Олеся вели тривалі розмови про можливі сценарії
“Якщо ворог почне наступ на наше місто, ми мали чіткий план: куди евакуювати дітей і родину, як перевозити їх у безпечні місця,” — каже доброволець.
Подружжя разом вже понад 21 рік, із яких 19 в офіційному шлюбі. Олеся зізнається, що у перші дні війни вона відчувала суміш гордості та непевності.
“Багато знайомих, яких чоловіки вивозили за кордон із дітьми, викликали у мене суперечливі емоції. Втім, ми з чоловіком зрозуміли, що прагнемо жити у вільній Україні і виховувати дітей із цінністю патріотизму. Тоді всі сумніви зникли. Мені дуже пишається тим, що він та наші куми мали сміливість піти в невідомість,” — розповідає Олеся.
Життя між фронтом і адвокатською діяльністю
Поки Геннадій проливає піт і кров на передовій, Олеся підтримує його справи у юридичній сфері.
“Майже 13 років працюємо разом у сфері юриспруденції. Я взяла на себе частину роботи, аби жодна справа не залишилась без уваги. Війна змінила багато, але кидати професію не довелося,” — каже вона.
Подружжя ростить двох доньок, старшій із яких 17, а молодшій — 12.
“Старша навчається в коледжі та захоплюється іноземними мовами. Молодша навчається онлайн через стан здоров’я — у неї онкологія. Ми всі дуже чекаємо на перемогу, щоб повернутися до звичного життя й улюбленої справи,” — ділиться Геннадій.
Моменти миру у вирі війни
Незважаючи на важкі часи, улюбленим місцем родини для спільного відпочинку став парк Перемоги. Коли Геннадій повертається додому у відпустку, вони намагаються провести час разом, прогулятися разом і набратися сил.
