Блокада Ормузької протоки: Чому відновити рух буде надзвичайно складно
Сотні нафтових танкерів зараз застигли на обох кінцях Ормузької протоки. Іран, реагуючи на удари зі США та Ізраїлю, по суті заблокував цей стратегічний морський шлях. Світова економіка стрімко трясе від злету цін на нафту, а президент Трамп обіцяє відновити судноплавство «одним чи іншим способом». Але експерти попереджають: без домовленостей з Іраном або тривалої й небезпечної окупації повноцінне відновлення руху в протоці — надскладне завдання.
Географія як головна стратегія
Ормузька протока — вузька та неглибока, що змушує кораблі рухатися буквально на відстані кількох миль від скелястих берегів Ірану. Це цілком на руку для асиметричних воєнних тактик, за яких Іран використовує дрібні, розкидані та важкодоступні для знищення засоби озброєння.
Професорка Массачусетського технологічного інституту Кейтлін Талмадж зазначає, що іранці ретельно продумали, як використати географію собі на користь. Їхні ракети й дрони можуть ховатися в ущелинах, печерах і тунелях, щоб потім моментально нападати на цілі біля берега.
Як каже колишній військовий фахівець Дженніфер Паркер — через близькість берегів до протоки й обмежений простір для маневру у моряків дуже мало часу на реакцію у разі нападу.
Особливості складної оборони протоки:
- Біля берегів десятки прихованих ракетних баз;
- Мобільність ракетних установок ускладнює їхнє виявлення;
- Відповідь на атаку повинна бути блискавичною, адже часу — лічені хвилини.
Прихована вогнева міць Ірану
Президент Трамп виявляє плутанину у своїх намірах щодо відновлення руху в протоці, навіть пропонував спільний контроль над нею з верховним лідером Ірану. Однак більшість варіантів, які розглядають у США, передбачають військову операцію.
Перший крок — послаблення можливостей Ірану атакувати судна. З початку конфлікту в лютому зафіксовано щонайменше 17 ударів по кораблях, про що свідчать дані Kpler, провідної морської аналітичної компанії.
Хоча сотні ударів по іранських військових об’єктах вже відбулися, повністю ліквідувати загрозу не вдається. Колишній морський офіцер Марк Ф. Кенціан підкреслює: “Ракетні установки мобільні та розкидані, знайти й знищити всі практично неможливо”.
Воєнні можливості для розблокування протоки:
- Ескорт комерційних суден військовими кораблями;
- Міноочисні операції для усунення морських мін;
- Повітряний захист від безпілотників та ракетних ударів з берега.
Однак такі операції пов’язані із серйозними ризиками. Експерт Євген Голз зазначає, що системи захисту військових кораблів не пристосовані для ближнього бою, а мінна загроза робить місію вкрай небезпечною.
Земні ризики для військових операцій
Морські піхотинці вже прямують у регіон, і є припущення, що вони можуть проводити рейди або встановлювати системи ППО для охорони конвоїв. Проте через чисельність іранських сухопутних сил дії американців навряд чи вийдуть за межі островів у протоці — вони не наважаться на вторгнення на материкову частину Ірану.
Дженніфер Паркер застерігає: “Втрати серед наземних військ — полон чи смерть — кардинально змінять динаміку конфлікту та політичні розрахунки діячів”.
Обмеження у досягненні успіху
Навіть потужна військова кампанія може зіштовхнутися з новою атакою, яка моментально зруйнує відновлену довіру судновласників.
Зараз більшість операторів танкерів уникають проходу через протоку. За даними S&P Global Market Intelligence, близько 500 нафтових суден вирують у північній частині Перської затоки, але майже всі стоять на місці.
Щоб переконати власників і страхові компанії ризикнути проходом, потрібні гарантії надійності захисту, а це сила й масштаб військової операції, що не може супроводжувати відразу всі судна — раніше через протоку щоденно проходило близько 80 танкерів.
- Кевін Роулендс з Королівського інституту оборонних досліджень зауважує, що саме відновлення довіри судноплавців стане ключовим завданням;
- Військове залучення може послабити зусилля в інших напрямах конфлікту;
- Загроза на наступних етапах маршруту залишається високою.
Кейтлін Талмадж підсумовує: навіть якщо протока й відновить рух, доки існує загроза з боку Ірану, повне “нормальне” судноплавство вимагатиме радше політичних, а не лише військових рішень.
