Що насправді змінить смерть аятолли Хаменеї для Ірану?
Смерть верховного лідера Ірану, аятолли Алі Хаменеї, відзначає переломний момент за 47-річну історію Ісламської Республіки. Протилежні реакції – від масових святкувань до похмурого смутку – яскраво показують глибоку невизначеність щодо майбутнього країни.
Наразі стоять три ключові питання:
- Як демонстранти відреагують на заклик президента Трампа взяти владу у свої руки?
- Чи зможе авторитарна система Ірану вистояти в нових реаліях?
- Чи призведе ситуація до масштабної боротьби за владу, що занурить країну в хаос?
Чи спроможні іранці повалити уряд?
Іранці де-факто не втратили волю до спротиву, навіть після кривавого розгону протестів у січні, коли силовики вбили тисячі демонстрантів. Попри загрозу репресій та війни, студенти продовжують акції протесту та сидячі страйки, а родини загиблих використовують меморіали, аби публічно висловити незгоду із режимом.
Чимало громадян наважуються на публічні прояви емоцій. Один із жителів передмістя Тегерана, Аріан, розповів про те, як у повітрі лунали гудки автівок і вигуки з вікон, поки не з’явилися озброєні загони пасті (Basij), добровольчої міліції, що тісно пов’язана з Революційною гвардією Ірану. Їхня поява ледве не припинила святкування і змусила людей розбігтися.
Зараз пасті, чисельність яких оцінюють приблизно в мільйон, по країні ведуть мобілізацію, демонструючи, що влада не збирається поступатися «залізною рукою» навіть у часи війни.
Здатні чи ні авіаудари послабити режим?
Хоча ударні рейди вражають бази пасті та розвідки, експерти розходяться в думках: чи зможе авіація нанести достатньо шкоди, аби послабити настільки вкорінену і складну систему безпеки. Їхні аргументи такі:
- Ці об’єкти мають багатошаровий характер – знищити один – означає, що є ще безліч інших;
- Витрати боєприпасів можуть бути значними і не надовго вистачити;
- Залучена мережа сил безпеки розкинута по всій території іншою складністю вже має власну стійкість.
Чи вціліє існуючий іранський режим?
Опісля смерті Хаменеї уряд України заявив, що дотримуватиметься конституційних процедур обрання нового лідера, створивши тимчасову керівну раду. Голова Верховної Ради національної безпеки – Алі Ларіджані – виступив із закликом до єдності, нагадуючи про історію витривалості іранського народу перед обличчям навіть ще більших випробувань.
Тим не менш, можлива і внутрішня трансформація системи. Ларіджані вважаться прагматиком і потенційним посередником для можливих переговорів із Заходом у нових умовах. Простий народ, втомлений від економічної кризи та нестабільності, міг би підтримати пом’якшення санкцій і новий курс, якщо це гарантує нормальне життя для їхніх сімей.
Одночасно, існує загроза радикалізації режиму. Нове керівництво може стати ще жорсткішим і агресивнішим, особливо враховуючи, що зміни наставали через атаки США та Ізраїлю – це породжує небажане посилення консерватизму.
Ключові фігури, які вплинуть на курс Ірану
- В двох із трьох членів тимчасової влади – жорсткі лінійники: аятолла Аріфі та голова судової системи Мосені Еджейі;
- Президент Пезешкіан – поміркований політик, але до війни він був на маргінесі;
- Заплановане призначення генерала Ахмада Вахіді очільником Революційної гвардії, відомого своєю жорстокістю.
Чи може Іран зануритися в хаос?
Існує ймовірність, що війна викличе внутрішню боротьбу у країні з населенням у 90 мільйонів, яка має спільні кордони з сімома державами. Озброєні групи етнічних меншин, таких як курди та балухи, уже ведуть опозиційну боротьбу, і можуть активізуватися, надихнутися ситуацією та почати кидатися на центральне керівництво.
Лідер Демократичної партії Курдистану в Ірані Мустафа Хіджрі підтвердив, що їхня коаліція готова до збройного опору у потрібний момент. Курдські екзильні представники готують операції із метою підтримати бунт на північному заході країни.
Попри це, країна досі сповнена розколів і напруженості, а уряд має підтримку сегментів населення, готових битися за існуючий ідеологічний та релігійний лад. В очах багатьох – це священна війна, де вони готові зруйнувати власну землю та регіон, перш ніж здатися ворогу.
Аятолла Насер Макарем Ширазі вже закликав до джихаду проти Ізраїлю та США, що тільки поглиблює загрозу збройних заворушень із потенційним розгортанням масштабної повстанської війни, подібної до тієї, що спалахнула в Іраку після вторгнення США у 2003 році.
