Війна на Близькому Сході не лише перекрила одну з ключових нафтових артерій світу, а й спричинила масштабні збої в постачанні добрив у критично важливий період посівної кампанії. Наскільки загрозливим є ризик голоду і які втрати несе Україна внаслідок цієї кризи?
Конфлікт в Ірані викликав значні проблеми на глобальному ринку. Через блокування Ормузької протоки та загострення воєнної напруги різко ускладнилося судноплавство й постачання ключових ресурсів — нафти, природного газу, добрив і засобів захисту рослин на світовий ринок.
З-поміж основних обсягів добрив у світі — приблизно одна третина імпорту карбаміду та фосфатних добрив походить з регіону Перської затоки. Наслідки блокування значної частки цього товару відчують не лише країни-імпортери з Близького Сходу, а й решта світового ринку.
Світові ціни на добрива вже відреагували стрімким зростанням, породжуючи серйозні загрози для аграрного сектору та найбільш вразливих споживачів по всьому світу. Експерти попереджають, що цей подорожчання продовольства, спричинене кризою в регіоні, може призвести до того, що десятки мільйонів людей опиняться на межі гострого голоду.
Нижче розглянемо, як бойові дії в Ірані позначаються на світовому продовольчому ринку та економіці України, і чому блокада Ормузької протоки потенційно може бути вигідною для Російської Федерації.
### Що сталося
На початку березня судноплавство через Ормузьку протоку фактично опинилося на межі зупинки. Якщо в лютому там в середньому проходило 129 суден на день, то в перші дні березня цей показник впав до 4 кораблів у деякі періоди.
Ормузька протока блокується з частковим, жорстко контролюваним Іраном пропуском окремих суден. Крім того, зафіксовано щонайменше 22 випадки прямих атак на цивільні судна, які намагалися прорвати блокаду, лише впродовж двох тижнів березня.
Військовий конфлікт торкнувся виробництва енергоносіїв: Катар примусово припинив випуск скрапленого газу, що викликало миттєвий ціновий шок у Європі. З 27 лютого по 19 березня вартість газу збільшилася на 103%. Для ринку добрив це вкрай критично, бо природний газ є базовою сировиною для виробництва аміаку — основи азотних добрив.
За даними The Fertilizer Institute, країни Перської затоки забезпечують:
– 49% світового експорту карбаміду,
– 30% аміаку,
– майже 50% світового обсягу торгівлі сіркою — ключовим компонентом для фосфатних добрив.
Війна в Ірані вплинула на весь хіміко-технологічний ланцюг виготовлення добрив, що позначилося не лише на конкретних маршрутах постачання, а й на глобальному ринку.
Ціни на добрива моментально зросли: аміак подорожчав до 750 доларів за тонну (+8,7%), карбамід — до 683 доларів за тонну (+32,4%). Протягом двох тижнів блокади Ормузької протоки собівартість карбаміду у США та Канаді збільшилася більше ніж на третину.
На цьому фоні Китай почав видавати добрива зі своїх комерційних резервів на 15 днів раніше за звичайний термін, щоб запобігти можливому дефіциту перед посівною.
ООН попереджає про загрозу виникнення проблем із доступом до добрив у найбідніших країнах, а Всесвітня продовольча програма (WFP) оцінює, що через різке подорожчання продовольства і пального близько 45 мільйонів людей, переважно в Африці та Азії, можуть опинитись під загрозою гострого голоду.
### Найбільші постраждалі
Чинник збою поставок найбільше вдарить по країнах із глибокою залежністю від добрив з Перської затоки. Серед них:
– Бразилія,
– Індія,
– Бангладеш,
– а також ряд країн Африки.
Серед великих економік найбільше уразливою є Бразилія, яка у 2025 році імпортувала 100% карбаміду, з якого приблизно 41% надходив через Ормузьку протоку.
Індія за останній рік закупила добрив на 18 мільярдів доларів, із яких понад 40% карбаміду та фосфатних добрив припадає на регіон Близького Сходу. Крім того, власне виробництво країни постраждало через зниження обсягів імпорту газу з Катару.
Наразі Індія шукає винятки для безперешкодного проходу своїх суден через Ормузьку протоку. Частині суден Іран дозволив безпечно покинути Перську затоку. Дмитро Гордійчук, керівник проєкту «Інфоіндустрія», каже, що в країні можуть виникнути суттєві проблеми через критичну залежність від карбаміду, що створює серйозний виклик продовольчій безпеці і економіці.
У Бангладеші через дефіцит газу зупинилися 4 з 5 заводів з виробництва добрив.
Особливо вразливими є деякі африканські країни:
– Судан у 2024 році імпортував 54% усіх добрив морськими шляхами саме з регіону Перської затоки,
– від 25% до 33% потреб Танзанії, Сомалі, Кенії та Мозамбіку покривалися добривами з Близького Сходу.
Для цих держав криза означає істотне зниження врожайності зернових культур.
### Вплив блокади на Україну
Україна не залежить від поставок добрив із країн Перської затоки, проте це не захищає її від негативних наслідків глобальної кризи. Добрива, будучи товаром світового значення, за дефіциту скорочують пропозицію і викликають зростання цін по всьому світу.
За словами Євгена БаркОва, координатора комітету операторів ринку добрив УКАБ, основними постачальниками карбаміду для України є Азербайджан та Туркменістан, аміачна селітра надходить через Польщу, і стабільні поставки здійснюються з Болгарії.
Блокада Ормузької протоки сприяє тому, що покупці переносять попит на альтернативні ринки, зокрема ті, на яких працює Україна. Через це українські аграрії відчувають зростання цін, навіть не імпортуючи добрива безпосередньо зі Саудівської Аравії чи Катару.
Якщо Україна виробляла б достатньо власних добрив, криза вдарила б слабше, але у 2025 році працювали лише 2 з 6 великих українських аміачних підприємств, а залежність від імпорту азотних добрив сягала понад 60%.
Уразливість підсилюють воєнні ризики, високі витрати на енергоносії та нестабільна робота портів через удари Росії. За оцінкою Дмитра Гордійчука, добрива формують близько 30% собівартості зерна в Україні, і навіть за менш ніж 10% дефіциту карбаміду у 2026 році криза в Перській затоці здатна збільшити собівартість вирощування зернових на 3–5%.
Євген Барков вважає, що результати будуть відчутнішими — собівартість вирощування пшениці та кукурудзи зросте приблизно на 7%, соняшника — на 5%.
Ціновий тиск буде нерівномірним: ті аграрії, які закупили паливо та добрива заздалегідь, пройдуть сезон без серйозних проблем, а інші змушені будуть сплачувати вже нові, підвищені ціни. У Національному банку України прогнозують, що через кризу на Близькому Сході українські імпортери у 2026 році можуть переплатити за добрива близько 140 мільйонів доларів.
Для багатьох господарств, які працюють із мінімальними запасами міцності, це може виявитися значною фінансовою проблемою.
Миттєвих наслідків для урожайності наразі очікувати не варто, але якщо висока собівартість та логістичні труднощі збережуться, фермери почнуть економити на добривах.
### Фактор Росії
Російська Федерація є одним із найбільших світових експортерів добрив і може опинитися серед основних бенефіціарів цієї кризи, констатує Дмитро Гордійчук. Кремль намагається розширити експорт через далекосхідні порти, хоча ця логістика є дорогою і менш ефективною.
Однак Росія не в змозі повністю замінити обсяги, які може втратити світовий ринок через воєнні дії на Близькому Сході. Причинами є обмежені виробничі потужності, внутрішні зобов’язання з постачання, а також збитки, завдані ударами по виробничій і транспортній інфраструктурі.
Євген Барков підкреслює, що зростання цін на азотні й фосфорні добрива підвищить доходи Росії і укріпить її позиції в Західній півкулі та на ринках Азії. Зокрема, Індія веде переговори про розширення поставок добрив із Росії, Білорусі та Марокко.
В УКАБ відзначають, що в країнах, які застосували високі мита на російські добрива, ціни зростатимуть більше, ніж на ринках, де російська продукція доступна без обмежень. За словами Баркова, ЄС може переглянути свої імпортні мита на російські добрива. За іншим сценарієм, навіть із митом російський товар зрівняється в ціні з іншими альтернативами, якщо загальний європейський ринок зросте у вартості.
### Що очікувати далі
Основним ризиком блокади Ормузької протоки є перерозподіл доступу до добрив на користь тих країн і гравців, які мають фінансові ресурси, стратегічні резерви та політичний вплив. Великі імпортери зможуть отримувати винятки, переплачувати і переорієнтовувати товар у свою користь.
Для України головною загрозою залишатиметься подорожчання добрив і можливі проблеми під час підживлення посівів, хоча прямого дефіциту у найближчій перспективі не прогнозується. Ціновий тиск вже почався, і найбільше відчують його ті, хто не встиг зробити необхідні запаси.
Побічним, але важливим ефектом цієї кризи може стати зміцнення позицій Росії на світовому ринку добрив, де дефіцит відкриває можливості обходу моральних та санкційних обмежень. США вже зняли частину нафтових санкцій з Росії, і інші країни можуть почати робити те саме щодо добрив. Чим довше триватиме конфлікт, тим активніше споживачі прагнутимуть отримати доступний товар, навіть якщо він не відповідає політичним або етичним критеріям.
