Війна прискорила старіння українців на 10-15 років: як з цим впоратися? Інтерв’ю з науковицею Інституту геронтології.

Валентина Чижова: «Деякі зміни в серцево-судинній системі можна звернути назад»

Війна принесла стрімке старіння українців – це не просто метафора. В Інституті геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова Національної академії медичних наук України встановили факт: біологічний вік багатьох обстежених значно перевищує паспортний, інколи на 10–15 років. Вплив воєнних стресів позначився найпомітніше на стані серцево-судинної системи.

Перші наукові дослідження проведено одразу після деокупації Київщини навесні 2022 року. Далі вчені вивчали стан здоров’я поранених військових на реабілітації в інституті. Найтриваліше і комплексне спостереження проходило у Бишівській громаді під Києвом: група фахівців двічі на місяць протягом року здійснювала обстеження чоловіків і жінок від 30 років і старших. Це дослідження продовжується дотепер.

«Результати вразили: люди, які не перебували безпосередньо в боях, а лише пережили психоемоційні труднощі в період окупації, старіють настільки ж прискорено, як і поранені військові із черепно-мозковими травмами, – у них в середньому на 10-13 років збільшено біологічний вік у порівнянні з паспортним», – повідомляє завідувачка відділу фармакотерапії хвороб вікової категорії, доктор медичних наук Валентина Чижова, одна з авторок дослідження.

Чи незворотні такі зміни? З чого починається старіння, чи існує ефективний засіб для його уповільнення та який унікальний тренажер пропонує Інститут геронтології?

Військовий стрес – потужний удар по судинах

За якими критеріями вчені визначають передчасне старіння? Які акценти були у вашому дослідженні?

Основну увагу звертали на ментальне здоров’я і психосоматику. Як клініцисти, ми розпочали зі застосування шкал оцінки рівня тривоги та депресії (HADS), а також досліджували прояви посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

Паралельно проведено клінічні обстеження серцево-судинної системи з визначенням функціонального віку судин. Ми скринінгували ключові фактори ризику розвитку серцево-судинних захворювань:

• артеріальна гіпертензія;
• надлишкова вага та ожиріння;
• хронічні патології нирок;
• цукровий діабет 2 типу та предіабетичні стани.

Ми продовжуємо медичне супроводження мешканців Бишева та ведемо подальші наукові спостереження. Громада і Інститут уклали п’ятирічний меморандум про співпрацю, що дозволить відстежувати зміну стану здоров’я у динаміці та порівнювати нові дані з отриманими раніше.

Які системи організму найбільше страждають від «військового стресу»?

Передусім, страждає ендотелій – внутрішній шар кровоносних судин, що найпершим реагує на стресові впливи.

Старіння судин починається зазвичай у віці 40-50 років, коли ендотелій втрачає здатність виробляти критично важливу сполуку – оксид азоту (NO), що відповідає за регуляцію судинного тонусу. Через це порушується кровотік і збільшується схильність до агрегації тромбоцитів, що провокує утворення тромбів у дрібних і великих судинах.

За ультразвуковими дослідженнями судин у мешканців Бишівської громади майже у 80% виявлено порушення функції ендотелію. Причому певна частина цього навантаження могла бути й до війни, але воєнний стрес доклав своє.

Більше 40% пацієнтів мали знижений функціональний стан нирок, що теж можна пов’язати з хронічним стресом.

Під час досліджень оцінювали рівень цукру в крові та проводили глюкозо-толерантний тест, завдяки чому виявили значну кількість предіабетичних станів і випадки нововиявленого цукрового діабету у 8% обстежених.

Чи можна стверджувати, що діабет виник саме через війну?

Прямої відповіді немає, адже відсутнє попереднє спостереження за цими пацієнтами, науковці не мають порівняльних даних минулих років. Проте тривалий стрес, безсумнівно, міг слугувати пусковим механізмом для розвитку таких порушень.

Дослідники оперують не лише даними з Бишівської громади, а й результатами клінічного лікування поранених військових з першого дня війни в Інституті геронтології. У постраждалих від мінно-вибухових травм частота тривожно-депресивних розладів сягала 66%, а вік таких пацієнтів був на 10-13 років більшим за паспортний, ймовірно через наслідки струсів мозку.

У Бишівській громаді підтверджується подібна тенденція. Незважаючи на відсутність бойової участі чи струсу мозку, люди, котрі перенесли сильне психоемоційне навантаження, мають передчасне старіння, порівнянне з молодими військовими травмованими.

Хто більше схильний до старіння під впливом стресу – чоловіки чи жінки?

Світова практика свідчить, що чоловіки частіше помирають від серцево-судинних хвороб і раніше, ніж жінки. Це пов’язано з фізіологічними та гормональними факторами: жіночий організм має природні захисні механізми, пов’язані з репродуктивною функцією. Чоловіки ж у більшості випадків мають шкідливі звички – палять, зловживають алкоголем, виконують важку фізичну роботу, що посилює ризики серцево-судинних патологій.

У Бишеві комплексна індивідуальна терапія дала результати: приблизно 80% жінок відновлюються вже через два тижні лікування, тоді як у чоловіків відновлення проходить повільніше і вимагає більше часу.

Чи справді старші люди менш вразливі до стресу, ніж середньозрілі?

Так, психологічно старші люди (60-70 років та старші) більш стресостійкі, ніж молодші. Якщо у представників середнього віку біологічний вік за дослідженнями виростає на 10 років порівняно з паспортним, то у старшому поколінні різниця складає близько 5 років. Імовірно, це зумовлено великим життєвим досвідом та сформованими механізмами подолання стресу. Пацієнти старшого віку виявляють тривогу радше через переживання за ближніх, тоді як активне працездатне населення 40-50 років частіше схильне до депресивних станів через природні гормональні перебудови, що підсилюються стресовими факторами.

Отже, чоловіки швидше старіють?

Так, у різних регіонах країни рівень стресового впливу різний і це позначається на темпах старіння.

У період квітня-травня 2022 року під керівництвом професора Валерія Шатила і доктора медичних наук Анатолія Писарука проведено опитування людей 18-82 років, переважно киян і мешканців передмість, щодо впливу подій початку війни на їх психоемоційний стан. Результати засвідчили, що розповсюдженість посттравматичних стресових розладів зростала відповідно до ступеня наближеності до бойових дій:

1. 18,6% — особи поза зоною бойових дій;
2. 27,5% — у зоні евакуації;
3. 43,1% — безпосередньо у зоні активних бойових дій.

Зокрема у жінок з ПТСР різниця між біологічним і паспортним віком становила близько 8,9 років, тоді як у жінок без ознак ПТСР цей показник був удвічі меншим — 4,46 року.

Варто враховувати, що сприйняття стресу у кожної людини індивідуальне: одні сміливо йдуть під обстріл, інші – у паніці ховаються. Класичні реакції нервової системи – «бий, біжи, замри» – це природний захисний механізм.

Стрес має й накопичувальний ефект. У Бишеві спостерігали випадок жінки, яка раніше була стресостійкою і не проявляла тривоги на початку бойових дій, проте згодом стала дуже тривожною під час повітряних тривог.

Дослідження по всій Україні – потреба в коштах

Чому саме Бишів обрали для комплексного дослідження, а не, наприклад, прифронтові громади?

На момент проведення було оголошено грант для розробки концепції відбудови та розвитку Бишівської громади. Запропонували дослідити, як бойові дії позначилися на загальному стані здоров’я та когнітивних функціях населення, а також створити медикаментозні методи корекції порушень. Тому Бишів був обраний частково випадково.

Однак Бишів не був «тихим куточком»: тут точилися активні бойові зіткнення, деякі села перебували під окупацією, орки тримали свій контроль кілька днів. 22 березня 2022 року ракета влучила у місцевий дитсадок, утворивши воронку. Мешканці згадують ці дні як найбільший життєвий стрес.

Чи не варто було би паралельно проводити подібні дослідження у західних областях та прифронтовому Ізюмі чи сільських територіях Херсонщини, щоб простежити динаміку та порівняти? Адже після Чорнобиля тривалі дослідження здоров’я людей та природи ведуться десятиліттями…

Ця ідея абсолютно слушна й з важливих наукових позицій, й для розуміння перспектив здоров’я нації у найближчі десятиліття, а найголовніше – для розробки ефективних програм відновлення. Інститут має високий науковий потенціал для таких комплексних досліджень, і їх підтримує директор Борис Маньковський – відомий у світі ендокринолог. Основна перешкода – фінансування. Хоча не потрібні шалені кошти, проте інститут, як і більшість наукових установ у країні, збіднів через недофінансування.

Позитивні емоції та тварини – справжні ліки

Чи спостерігаються ураження, спричинені воєнним стресом, як незворотній процес? Чи можливі лікарські втручання?

Якщо організм не зазнав органічних уражень, більшість змін можуть бути відкориговані: психічний стан нормалізується, відновлюються функції судин і нирок, стабілізується артеріальний тиск.

Приклад із Бишівської громади – каністерапія, метод лікування за допомогою взаємодії із спеціально навченою собакою. Катерина Бєляєва, співробітниця Київського обласного управління МВС, разом зі своїми песиками допомагала реабілітації важко поранених хлопців.

Пацієнти, які приймали ліки для покращення функції ендотелію і не мали на них належного ефекту при моніторингу, після курсів каністерапії почали демонструвати відновлення судинної функції. Хоч ефект тримався щонайменше два тижні, це свідчить про потенціал такого підходу.

Чи реально повернути судини до повного «заводського» стану, особливо у тих, хто до стресу мав нормальний судинний статус?

Мабуть, ні. Адже «біологічний годинник» рухається невпинно. Проте підтримати фізіологічний фундамент здоров’я судин цілком можливо.

Чи існують в організмі органи, на які війна не впливає?

Нема таких. Організм – це складна мережа взаємопов’язаних систем. Але все ж це саморегулювальна система, здатна відновлюватися, якщо не пошкоджені основні механізми, йдеться про відсутність механічних травм.

Приклад: міцність кісток залежить не лише від їх цілісності, а й від рівня кальцію, вітаміну D, а також гормонального фону паращитоподібних та щитоподібної залоз. В Україні приблизно кожна третя людина має дефіцит вітаміну D.

Чому виникає дефіцит вітаміну D?

Причина – недостатня інсоляція, і не лише взимку, а протягом усього року. Прийом вітаміну без урахування індивідуальних потреб та вікових особливостей може бути малоефективним. У деяких хворих необхідно поєднувати вітамін D з кальцієм та вітаміном K2, який сприяє правильному транспорту кальцію в кістки, а не в судини. В Інституті геронтології діє спеціалізоване відділення, яке вивчає вікові зміни кісткової тканини та опорно-рухового апарату.

«Кавказьке довголіття» та складові омолодження

Світова популяція старіє, і, мабуть, розвивалася ця тенденція й в Україні до війни?

Так, загальний світовий тренд полягає у зростанні частки людей літнього віку, про що свідчить вислів «сива планета» – зростання кількості осіб старше 80 років. Однак швидкість старіння різниться: у розвинених країнах вона повільніша, в Україні ж через військові та соціальні стрес-фактори вона прискорена і розгортається вельми інтенсивно.

Під керівництвом професора Валерія Шатила, керівника відділу фізіології і патології внутрішніх органів, дослідники вже до війни вивчали механізми прискореного старіння.

Які фактори, окрім стресу, сприяють стрімкому старінню?

Основними є:

• глікація білків – непотрібна зміна структури білкових молекул через надлишок цукрів і жирів із харчування, що впливає на колаген і м’язові тканини;
• м’язова дистрофія – з віком м’язи втрачають об’єм і силу, тому людям похилого віку необхідний достатній рівень якісного білка у харчуванні;
• накопичення вільних радикалів у клітинах, які пошкоджують їх;
• порушення функції ендотелію, про що говорилося раніше.

Сумарний вплив цих процесів посилюється за наявності хронічного стресу.

У радянські часи існувала легенда про «кавказьке довголіття»: жителі гірських районів нібито жили по 100 і більше років, зберігаючи фізичне і розумове здоров’я. Чи це підтверджено?

Це не міф, а феномен, що його вивчали радянські науковці, зокрема академік НАМН України Олег Коркушко та член-кореспондент Світлана Кузнєцова. Важливо, що цей народ живе в умовах високогір’я, де атмосферний тиск знижується, через що в організм надходить менша кількість кисню. Процентний вміст кисню у повітрі приблизно такий самий, як на рівнині — 20,9–21% за об’ємом, але фізіологічні умови зовсім інші, що має омолоджуючий вплив.

Відомий «французький парадокс» полягає у відносно низькому рівні серцево-судинних захворювань у Франції в умовах помірного споживання червоного вина. Високогірний виноград містить більше поліфенолів – природних антиоксидантів, які, зокрема ресвератрол, знижують окислення ліпідів, захищаючи клітини організму. Однак роль антиоксидантів у запобіганні старіння потребує подальших досліджень.

Інститут геронтології ще з 1980-х років вивчає вплив гіпоксії (нестачі кисню) на людський організм. З початку XXI століття застосовують інноваційний метод гіпоксичних тренувань, що імітують перебування на висоті 1500–3000 метрів над рівнем моря.

Програма тренування включає:

1. П’ять циклів по 5 хвилин дихання гіпоксичною сумішшю (12% кисню, 88% азоту).
2. Через 5 хвилин – дихання атмосферним повітрям.
3. Потім перерва 2-3 дні.
4. Всього десять таких сеансів.

За результатами, покращуються показники глікемії, функції нирок і судин, загалом спостерігається оздоровлення і омолодження організму. Нині планується поновлення цієї програми тренувань.

«Чарівних пігулок» проти старіння не існує, але чи можете дати рекомендації для уповільнення «військового» старіння організму?

Підхід має бути комплексним і спрямованим не лише на довжину життя, а й на його якість. Людина повинна вести активне, насичене позитивом життя, а не пасивно очікувати негативу. Якщо наявний фінансовий ресурс – це допоможе, але найголовніше – це оптимізм та позитивне мислення.

Світова наука доводить, що позитивні емоції і передчуття хорошого події сприяють викиду ендорфінів – гормонів радості та щастя.

Якщо відсутні генетичні патології або хронічні захворювання, що впливають на тривалість життя (наприклад, прогерія чи онкологія), то саме фізична активність, помірне харчування та позитивний настрій формують так звану «чарівну пігулку» для уповільнення старіння.

Олена Зварич, для «Главкома»