Ракетні удари по розподільчих центрах (РЦ) торговельних мереж суттєво порушили звичну систему постачання продовольчих товарів. Хто повинен нести відповідальність за втрати продукції та чи можуть виробники замінити функції розподільчих центрів — у розмові з виконавчим директором Спілки молочних підприємств України (СМПУ) Арсеном Дідуром.
Зміни в логістичній схемі після ракетних ударів
Раніше постачання продукції було організоване просто: виробник відвантажував великі партії товару до розподільчих центрів, а вже звідти продукція потрапляла до магазинів торговельних мереж. Невідомі події призвели до руйнування частини цієї інфраструктури, що фактично означає знищення звичної логістичної системи. У результаті ринок опинився перед необхідністю термінового пошуку ефективних альтернативних рішень доставки.
Реакція торговельних мереж на нові умови
В умовах руйнувань деякі торговельні мережі намагаються переложити наслідки на виробників. Фіксуються вимоги щодо компенсації від 50 до 100% вартості продукції, пошкодженої внаслідок ракетних обстрілів на розподільчих центрах. Окрім цього, від виробників очікують забезпечення прямих поставок безпосередньо в магазини, при цьому залишаються чинними:
- штрафні санкції за недопоставки;
- ретробонуси;
- інші фінансові зобов’язання;
- тривалі терміни розрахунків.
Причини неприйнятності вимог до виробників
У Спілці молочних підприємств України вважають такі вимоги несправедливими. Виробники добре усвідомлюють складнощі, з якими зараз стикнулися торговельні мережі, і не применшують масштаби їхніх втрат. Втім, неможливо погодитись із спробами вину перекласти на постачальника. Знищення продукції унаслідок ракетного удару — це військовий ризик, а не наслідок дій чи бездіяльності виробника. Відповідно, вимога компенсувати збитки за рахунок виробників є неправомірною.
Можливості виробників виконувати функції розподільчих центрів
Технічно виробники не здатні в короткі строки взяти на себе обов’язки розподільчих центрів і забезпечити доставку продукції безпосередньо до сотень магазинів. Для цього потрібні:
- Додатковий автотранспорт.
- Заброньовані водії.
- Додатковий персонал.
- Організація нових складів.
- Впровадження маршрутовиконання.
Всі ці завдання ускладнюються дефіцитом кадрів, браком транспорту та високими витратами на логістику. Саме тому у СМПУ вважають, що прямі поставки можливі лише частково — у базових регіонах, до пріоритетних магазинів і на обмежений період.
Наслідки збереження тиску на виробників
Якщо спробувати розв’язати проблему через посилення тиску на виробника — ключову ланку ланцюга постачання, це матиме негативний вплив на весь ринок. Можливі наслідки:
- зростання витрат і підвищення цін;
- скорочення асортименту продукції;
- перебої у постачанні товарів;
- зменшення виробництва;
- падіння закупівель сирого молока у фермерів.
Такі зміни створять безпосередню загрозу продовольчій безпеці країни.
Стан виробництва та проблеми доставки
На сьогодні виробництво молочної продукції не зазнає значних проблем, проте існують складнощі з доставкою готової продукції до магазинів національних торговельних мереж. Варто підкреслити, що у цьому ланцюгу кожен виконує свою роль:
- заводи займаються виробництвом харчових продуктів;
- торговельні мережі — реалізацією товару.
Недостатній рівень партнерства з боку рітейлу може змусити виробників шукати альтернативні канали збуту та створювати нові логістичні моделі.
Джерело: Спілка молочних підприємств України
