У Києві в галереї «Білий світ» триває експозиція графічних творів журналіста та військового Василя Шандра. Більшість робіт довгий час зберігалися у коробках і ящиках. Автор зазначає, що виникнення цього проєкту стало можливим завдяки збігу обставин, знайомствам та ініціативам людей, які сприяли його втіленню.
Про це журналіст і військовий Василь Шандро розповів у ефірі Громадського радіо:
«Дякую за можливість розповісти про мій новий проєкт на улюбленому Громадському радіо. Власне, він не зовсім новий, адже це роботи, створені у такий самий спосіб, як і в попередньому проєкті. Вони деякий час перебували у коробках та ящиках, в очікуванні свого часу. Через певні об’єктивні події їх не експонували раніше. До того ж, ці роботи спочатку не передбачалися як окремий, матеріальний проєкт. Їх появу визначила низка випадковостей і несподіваних історій», — поділився Шандро.
За словами автора, важливу роль у реалізації виставки відіграли такі чинники:
– Активність у соціальних мережах, які сьогодні об’єднують дуже багато людей;
– Старі знайомства, пов’язані з періодом життя до початку повномасштабної війни;
– Пропозиції та підтримка добросердечних людей, які з’явилися у потрібний момент та запропонували реалізувати цей задум.
Шандро уточнив, що особливих складнощів у проєкті немає, а назва виставки відображає її жанрову спрямованість.
Основною складовою експозиції є графічні роботи. Серед них представлені монохромні та кольорові твори, а також монотипії — особлива техніка друку, що користується популярністю серед багатьох художників. Журналіст пояснив:
– «Виставка складається на 95–99% з графіки.
– Присутні роботи в чорно-білій гамі, кольорові графічні твори.
– Особливою цінністю є монотипії — унікальні, оригінальні, невеликі за розмірами твори, створення яких може бути доступним майже кожному, навіть не професійному митцю».
Концептуально виставка зосереджується на понятті простору, розглядаючи його не лише як фізичні або документально зафіксовані об’єкти, але і як місця, пов’язані з індивідуальними емоціями та спогадами. Про це автор розповів так:
– «Експозиція пов’язана з усім знайомим і зрозумілим поняттям простору — нашими з вами місцями, що не обов’язково мають фотодокументальне підтвердження чи є реалістичними.
– Переглядаючи роботи разом із власниками галереї та кураторами, ми дійшли висновку, що історія ідеться про пошук настрою певного простору, емотивне сприйняття і пам’ять про нього».
Автор впевнений, що ця тема стала ще актуальнішою для українців у контексті повномасштабної війни, яка змусила мільйони людей змінити місце проживання через окупацію, бойові дії чи вимушену міграцію:
– «Для багатьох українців тема переміщення наразі є вкрай вагомою.
– Протягом останніх 4,5 роки чимало людей вимушені були залишати свої постійні місця проживання.
– Зміна осередку проживання стосується не тільки виїзду за кордон, а й переселень в межах України в пошуках безпечніших локацій.
– Навіть у відносно спокійних містах, які де-факто мирними важко назвати, люди змушені приймати складні рішення про зміну або втрату рідних місць».
Шандро додав, що коли роботи створювалися, власної ідеї війни або такої концептуальної суперпозиції в них не було, хоча частина творів виникла вже під час бойових дій. Водночас, автор вважає, що на деякі з робіт могли впливати особисті переживання.
Виставка триватиме до 13 вересня в галереї «Білий світ», яка розташована на вулиці Євгена Чикаленка, 21А в Києві, неподалік станції метро «Театральна». Галерея відкривається з середи до неділі до 19:00.
Окрім цього, Василь Шандро поділився своїми роздумами щодо сучасної журналістики та трансформації українського медіапростору. Він відзначив, що навіть визначення, хто є журналістом, сьогодні стало предметом активних дискусій:
– «Працюючи в медіа, зокрема й на Громадському радіо, я дуже обережно вживав термін “журналіст” і щодо власної ідентичності теж.
– Існує багато дискусій серед колег, особливо до війни, оскільки є чимало неясностей і тонкощів.
– З теоретичної точки зору ситуація ще складніша: багато медійників не розрізняють жанрові особливості журналістики.
– Медіапростір сьогодні надзвичайно розширився, став багатоаспектним і поліморфним.
– Кожен міг би створити власне визначення чи підручник із журналістики, маючи право на обґрунтовану позицію щодо термінології».
Журналіст висловив думку, що з початком повномасштабного вторгнення українська журналістика мала унікальний шанс для переосмислення підходів, проте цього не сталося:
– «Ми мали можливість у 2022 році змінитися, шукати якісно нові форми та інструменти донесення інформації.
– Це стосується і формальних засобів — тих інструментів, які використовує медійник із камерою, мікрофоном чи монітором.
– На жаль, цього не відбулося: значна частина медіа повернулася до звичних, традиційних форматів.
– Навіть розважальні радіостанції та телеканали знову активно інформують про кількість жертв, руйнувань тощо.
– Чи можна змінити цю ситуацію, наразі складно відповісти. Втім, очевидно, що не всі повинні перебувати в постійному траурі з 2022 року».
Він також наголосив на тому, як соціальні мережі впливають на сприйняття війни та суспільних подій. За його словами, дедалі більша кількість людей перебуває у власних інформаційних «бульбашках»:
– «Сьогодні немає чіткої межі між цивільними та нецивільними у сприйнятті життя та подій.
– Це зумовлено теорією інформаційних бульбашок: реальність людини формується в залежності від інформаційного середовища, яке її оточує.
– Соцмережі таргетують і формують індивідуальні інформаційні поля, де кожен перебуває в ретельно побудованій “бульбашці”.»
Ця ситуація дає змогу вибирати ту частину реальності, яку людина хоче бачити:
– Людям зручно уникати інформації, що дратує, дестабілізує чи викликає дискомфорт.
– Вони залишаються у просторі новин і подій, що відповідають їхнім цінностям і поглядам.
– Така вибірковість викликає низку дискусій щодо її доречності та користі.
Далі журналіст підкреслив, що сучасні медіа та платформи соціальних мереж дозволяють не лише відбирати комфортну інформацію, але й свідомо відгороджуватися від усього, що провокує негативні емоції:
– «Фундаментальним є усвідомлення цінностей, якими ми керуємося.
– Сучасний медійний світ дає можливість створювати навколо себе інформаційні «стіни», складені з уподобань та невподобань.
– Часто люди орієнтуються не лише на те, що їм подобається, а й на те, що їм не до вподоби.
– Можливість виключати з інформаційного поля те, що викликає негатив, — є однією з особливостей нашого часу.
– Але слід розуміти, що існує баланс між позитивом і негативом, теплом і холодом, що впливає на наше сприйняття».
Ці погляди Василя Шандра свідчать про глибокі роздуми щодо ролі журналістики, інформаційних потоків та впливу медіа на сучасне суспільство.
—
При передруку матеріалів із сайту hromadske.radio обов’язково розміщуйте гіперпосилання на оригінал і вказуйте повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту.
