Надія всередині руїн: як рятувальники шукають живих у затоплених тунелях Непалу
Плутанина та пошуки після катастрофічної повені
Коли австралійський геолог і інженер Арнольд Дікс отримав прохання допомогти у пошуках зниклих людей у гідроенергетичних тунелях Непалу після потужної повені, він одразу зрозумів, що ситуація складна. Найперше рятувальникам потрібно було визначити місця розташування проєктів та їхніх входів — адже повінь наче змила всі сліди.
За його словами, командам довелося витратити день-два, аби зрозуміти, де колись були електростанції та як можна врятувати тих, хто вижив.
Потужність гідроенергетики в гірських умовах
Непал розвинув сильну гідроенергетичну індустрію, використовуючи стрімкі гірські річки Гімалаїв для виробництва електрики. Для цього будувалися тунелі глибоко під землею, де поєднувалися як ручна праця, так і складні інженерні рішення.
Особливу увагу приділяли гідроенергетичним об’єктам на річках Ботекоші й Тришулі, які найбільше постраждали від повені.
Команда Дікса зосередилася передусім на проєкті «Тришулі 3А».
Обстеження підземель і пошук безпечних зон
Для виявлення потенційних місць, де могли вижити люди, експерти:
- вивчили інженерні креслення підземних споруд;
- аналізували супутникові знімки;
- користувалися старими картами території.
Окрім цього, використовували термін «золота зона» — це маленька підземна ділянка, де людина могла залишитися живою, захищеною від стихії.
Рятувальники, зокрема, зосередились на кабельному тунелі, що простягається від підземної електростанції до мережі передачі енергії.
Важкі умови рятувальної операції
Робота йшла повільно й була надзвичайно складною. Рятувальникам довелося долати:
- глибокий шар багна;
- великі камені, розміром із автомобіль, які доводилося розбивати за допомогою вибухівки;
- маси води, яку необхідно було відвести, створивши канал пов’язаний із новим руслом річки.
Ця інженерна операція була критичною, аби не допустити загибелі як рятувальників, так і потенційних виживших від асфіксії у воді.
Створивши вузький прохід у верхній частині кабельного тунелю, команда почала кликати людей і з надією чекала відповіді.
Успіх і нова надія
У п’ятницю обставини несподівано змінилися на краще — подолавши всі перешкоди, рятувальники почули тихий голос людини, що відгукнулася непальською мовою.
Згодом було врятовано щонайменше двох робітників, яких швидко доставили до катмандуської лікарні. Один із них перебуває в критичному стані.
Імена врятованих — Санжай Сах, керівник механіків, та Кабір Махарджан, механічний супервізор; обидва працювали на Непальську електричну компанію.
Невідомі долі і подальші виклики
Очікується, що понад 40 осіб залишалися у тунелі під час повені, і рятувальники почули ще кілька голосів, що вселяє надію на порятунок більшої кількості людей. Скільки саме вижило — досі невідомо.
Арнольд Дікс зізнався, що сльози виступили в нього на очах, коли почув новину про порятунок.
Однак перед врятованими стоять складні випробування: вони залишались наодинці з темрявою й жахом понад тиждень, відрізані від усього світу, і їм належить дізнатися про масштаби трагедії, у якій загинули тисячі, включно з їхніми друзями та колегами.
Надалі — допомога іншим об’єктам
Дікс, що зараз прямує до Катманду, не планує зупинятись. Він вже готує стратегії, які допоможуть рятувати людей в інших гідроенергетичних станціях, використовуючи отриманий досвід та знання.
Робота рятувальної команди заслуговує захоплення, адже вони справді творять диво посеред стихії.
