Поки одні вбачають безпілотні технології майже як універсальний засіб для розв’язання усіх завдань, а інші пророкують кінець традиційної війни через прозорість поля бою, на сторінках Modern War Institute академії West Point у США з’явилася альтернативна думка. Генерал-лейтенант у відставці Ерік Уеслі, колишній керівник Центру перспективних розробок та концепцій, у лаконічній публікації підкреслює, що дрони — це не майбутнє війни, а лише проблема, яка потребує розв’язку.
Автор наголошує, що людину на полі бою поки що неможливо замінити. Хтось повинен захоплювати й утримувати територію: «Комусь усе одно доводиться займати лісосмугу, прочищати підвали та стояти на руїнах».
БПЛА, як і пілотована авіація, виступають інструментами виснаження, а не ключовими рішеннями. Вони значно підвищили вартість маневру, але не зробили його менш необхідним. Важливо зазначити, що людство вже стикалося з подібною ситуацією під час Першої світової війни, коли кулемет перетворив піхотні та кавалерійські атаки в справжнє самогубство на відкритому полі.
Деякі аналітики стверджували, що наступальна наземна війна відходить у минуле, а майбутнє за окопною війною. Однак вони помилялися. Кулемет не став новим майбутнім — це була лише проблема. Британські інженери створили важкий, малопотужний і ненадійний механізм на гусеницях, який зумів перетинати нейтральну смугу і придушувати кулеметні вогневі точки з близької відстані. Танк не усунув кулеметну загрозу, але зміг ефективно її подолати, повернувши війні рухливість, здатність використовувати слабкі місця ворога, прориватися і знищувати тилові підрозділи супротивника. Маневреність повернулася, а вирішальні результати стали знову можливими.
Схожим чином ефект від впровадження дронів можна порівняти з тим, що зробив кулемет понад століття тому. Вони значно підвищили ціну просування відкритою місцевістю, але не ліквідували основні принципи війни і не створили нову теорію бойових дій. Безпілотні літальні апарати породили нову проблему, яку мають розв’язувати маневрові сили.
Отже, ключовою задачею залишається відновлення здатності маневрування. При цьому Ерік Уеслі не дає точних відповідей на те, яким чином це досягти, обмежуючись переліком технологій, які зараз вже існують або розробляються:
1. Радіоелектронна боротьба (РЕБ);
2. Системи засліплення;
3. Автономні наземні системи, які приймають на себе основний удар і дозволяють військам скористатися проломом у обороні.
Ця комбінація наразі не застосовувалася у повному масштабі, який би міг дійсно змінити ситуацію.
Дрон — це потужна і смертоносна зброя, але, як і раніше, чудові знаряддя бою завжди були підготовкою до вирішення наступної проблеми, а не її завершенням. Військові стратеги, які це розуміють, одержать перевагу в майбутніх війнах. Тим часом ті, хто не усвідомлює суть викликів, продовжуватимуть виробляти безпілотники, поки їхній супротивник шукатиме способи захопити землю під ногами.
До речі, нещодавно військовий журнал Міноборони Франції Fantassins висловився у схожому дусі, закликаючи повернутися до застосування бронетехніки за зразком «гусарів», «драгунів» і «кірасирів», а також впровадити тактику, натхненну американським футболом.
До того ж зазначимо, що Канада планує спостерігати російські ракети та літаки за 3000 км над Арктикою завдяки унікальній РЛС JORN, виробленій в Австралії.
