Надзвичайний і повноважний посол України у Великій Британії, колишній головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний, зазначив, що традиційний підхід до військової мобілізації вичерпує себе через демографічні проблеми.
Виступаючи в Chatham House у Лондоні напередодні річниці повномасштабного російського вторгнення, він підкреслив основні тези щодо майбутнього ведення бойових дій:
-
Зміна характеру мобілізації. Майбутня війна вже не передбачає масові багатомільйонні мобілізації всього населення.
- В основі протистояння лежить технологічна та економічна мобілізація, що гарантує безперервне забезпечення і підтримання технологічної переваги над противником.
- Автоматизація воєнних дій стає нормою: роботизовані системи виконують не лише допоміжні завдання, а й беруть участь у штурмових операціях, а іноді навіть беруть в полон живих ворогів.
- Використання будь-якої техніки або людського ресурсу в зонах активних бойових дій стає практично самогубством.
-
Демографічні виклики та зміна стратегії війни. Російсько-український конфлікт вкотре засвідчив важливість адаптації війни до демографічних реалій.
- Модель виживання, що базується на розмінюванні людських життів задля тактичних досягнень, втратила логічність і застосовність. Виняток, можливо, складає лише Росія, де навіть людські ресурси є виснаженими.
- На сучасному високотехнологічному полі бою, насиченому високоточними засобами ураження, такий підхід є неприйнятним не лише з моральної, а й з тактичної точки зору.
- Парадокс полягає в тому, що з ростом технологічності саме людина стає найдефіцитнішим і принципово невідновлюваним ресурсом.
- Це питання особливо гостро стоїть для розвинених країн з негативними демографічними трендами: жодна європейська країна не має позитивного коефіцієнта народжуваності. Втрата живої сили на полі бою стала перш за все соціально-економічною проблемою, аніж лише військовою.
-
Висновки з досвіду війни. За словами Залужного, аналіз ситуації як в Україні, так і в Росії, свідчить про повний занепад традиційної мобілізації в умовах сучасної війни.
- Ця тривала й високоінтенсивна війна показала, що людський ресурс є найдорожчим активом.
- Відновлення людського потенціалу вимагає значно більше часу у порівнянні з виробництвом зброї, що унеможливлює його швидку заміну на полі бою.
-
Соціальна стабільність та мобілізаційна політика. Український досвід вказує, що питання мобілізації є надзвичайно чутливим, адже воно значною мірою визначає стійкість суспільства в тривалій війні на виснаження та його готовність підтримувати такі військові дії.
- Політичні наслідки мобілізації для Росії:
- Росія наразі уникає офіційного оголошення мобілізації, попри час від часу поширювані такі чутки, спрямовані на залякування.
- Війна, яку Росія веде з використанням найманців і добровольців, суттєво відрізняється від війни із застосуванням примусово мобілізованих, що матиме різний політичний вплив.
Таким чином, Валерій Залужний чітко акцентував увагу на тому, що майбутні воєнні конфлікти вимагатимуть високотехнологічного підходу із мінімізацією людських втрат, особливо у світлі демографічних змін та соціально-економічних викликів.
