Війна… Що може бути страшніше за неї? Недаремно кажуть, що це одне з найжахливіших явищ, породжених людством. Війна руйнує не лише державні кордони, а й людські долі, забирає життя, калічить душі й лишає болючі рани, які не зникають роками.
Сьогодні Україна переживає один із найтяжчих періодів своєї історії. Поки хтось будує плани на майбутнє, ворог цинічно їх руйнує. Російські обстріли спрямовані не тільки на критичні об’єкти інфраструктури, а й на житлові будинки, культурні заклади, лікарні та релігійні споруди. Це вже не просто війна за території — це спроба знищити українську ідентичність, пам’ять і дух народу.
Саме цю реальність намагаються відобразити ті, хто працює з безпосередніми свідченнями війни. Одним із таких документів стала фотокнига полтавського журналіста та фотографа Костянтина Бобрищева, володаря Гран-Прі 21-го Міжнародного конкурсу LIFE PRESS PHOTO, лауреата Міжнародної премії імені Григорія Сковороди, а також лауреата крайових премій імені Івана Котляревського, Панаса Мирного, Самійла Величка та Володимира Малика — «Портрети війни. На межі підсвідомості».
На її сторінках можна побачити:
– портрети військових;
– сцени руйнувань;
– біль втрат;
– щирі людські емоції.
Всі ці кадри стали частиною української дійсності з початку повномасштабного вторгнення. Автор зафіксував їх у гарячих точках країни, документуючи події та людей, які стали свідками і учасниками історії, що твориться нині.
Під час презентації книги у залі Полтавської обласної філармонії зібралися численні представники культурної та наукової інтелігенції, а також журналісти. Захід вів кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент Полтавської політехніки Гліб Кудряшов. Презентація нового видання фотомайстра нагадувала живе полотно, яке у режимі реального часу створювалося спільно з автором.
Подія представила глядачам не тільки книгу, а й фотоматеріали, що документують наслідки війни. За словами присутніх, ці матеріали можуть стати важливими доказами для міжнародного правосуддя, зокрема щодо розслідування воєнних злочинів Російської Федерації.
Фотокнига «Портрети війни…» є вже 18-м фотоальбомом Костянтина Бобрищева. На обкладинці нового видання — портрет військового на ім’я Олександр Кондаков, молодшого лейтенанта, командира розвідувальної роти, який також був присутній на презентації.
Олександр Кондаков поділився своїми думками:
> «Мені пощастило бути військовим на службі державі майже десять років. Я безмежно вдячний автору за те, що він зафіксував мене у такому образі й у такому моменті. Хочу розповісти про одну з найбільших втрат, які несе воїн, — це втрата здатності по-справжньому прив’язуватися, дружити, бути близькими з людьми. За роки війни ти просто втомлюєшся втрачати побратимів. І ця книга починається зі сцени, де я стою зі схиленою головою в скорботі за свого побратима. Для мене це дуже сильний образ. Я вдячний, що він залишиться назавжди і що я зможу про це розповісти»
Презентація супроводжувалася розповідями та особистими свідченнями людей, які безпосередньо торкнулися війни. Одним із найемоційніших моментів став виступ Катерини Григорівни Швець, яка втратила на фронті двох синів. Вона поділилася горем втрати:
> «У Курській області Російської Федерації 5 листопада 2024 року вони пішли в бій, а 15 листопада їх уже не стало. Їх називали “брати”, не за прізвищем, а просто “брати”. Я поховала їх обох. У старшого залишилося троє синів… Мої сини віддали життя за Україну. Я дуже хочу, щоб усі воїни поверталися додому живими», — зі сльозами на очах сказала жінка.
Баладу про синів Олексія Чухрая та Григорія Левченка на вірші Леоніда Вернигори, присвячену всім матерям, які втратили своїх дітей на війні, виконала солістка Полтавської обласної філармонії Наталія Шинкаренко.
До привітань долучилися:
– священнослужителі, зокрема Архієпископ Харківський та Ізюмський Афанасій;
– військові, зокрема учасник бойових дій підполковник Едуард Бородай;
– діячі культури, серед яких заслужений діяч мистецтв України Юрій Самойленко та заслужений працівник культури України Валентина Вождаєнко;
– представники молоді, зокрема студентка другого курсу Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Дар’я Дубовік.
У своїй промові Дар’я наголосила, що кожна фотографія в книзі — це окрема історія про війну, втрати, дитинство, пам’ять і любов. Вона також згадала про свою родину, яка нині перебуває у Краматорську, і підкреслила важливу роль фотографії як носія пам’яті.
Програму доповнили театралізовані номери та музичні виступи:
– заслуженої артистки України Тетяни Садохіної;
– актриси театру і кіно Ольги Чернявської;
– тріо бандуристок «Вишиванка» Полтавської обласної філармонії;
– вокально-хорової студії «Домінус».
Після офіційної частини гості мали змогу поспілкуватись із автором, придбати книгу, зробити спільні світлини та отримати автографи. Журналісти «НП Медіа» також поспілкувалися з Костянтином Бобрищевим і поцікавилися ідеєю створення книги.
Автор розповів:
> «Я не можу назвати якийсь один момент. Я просто знав, що не маю права цього не зробити. Я був на понад сотні поховань. Це дуже важко. Це залишається в тобі. Особливо коли приходиш додому, навколо тиша — і ти знову це проживаєш. Це біль, що не минає. Це наша реальність»
Пояснюючи назву «На межі підсвідомості», фотограф відзначив, що багато знімків створюються інтуїтивно, миттєво:
> «Є такий вислів: “фотографують”. Але насправді ти не завжди думаєш про техніку чи ракурс. Іноді просто реагуєш на те, що бачиш. Це відбувається на рівні підсвідомості. Ти не встигаєш проаналізувати — просто фіксуєш момент»
Костянтин Бобрищев підкреслив, що щиро радіє виходу у світ видання «Портрети війни» та назвав презентацію в Полтаві «фантастичним святом, яке йому подарували люди».
Автор тексту:
Михайло Михайлюк
