У Луцьку на території Окольного замку відбувся вже шостий міжнародний літературний фестиваль «Фронтера», що зібрав 21 творчу подію, близько п’ятдесяти авторів та гостей із п’яти країн світу. Цей унікальний захід поєднав літературу, музику, стендап, медіа і дипломатію.
Історія фестивалю починається у 2013 році. Тоді захід, який нині приваблює близько двох тисяч книголюбів, заснували як студентську ініціативу. Група активних студентів усвідомила, що у Луцьку бракує живого літературного середовища, і замість пошуків його десь інакше запропонували запросити авторів до рідного міста. Ідея виявилась успішною, і фестиваль отримав своє життя.
Фестиваль відкрився промовою військовослужбовця, письменника і художника Валерія Пузіка. Текст промови він написав прямо на позиції «Балка» поблизу села Степове в Запорізькій області на початку грудня 2025 року. Валерій зізнався, що пропозиція виголосити промову надійшла за кілька днів до заходу. Не зважаючи на невизначеність майбутнього, він одразу взявся до роботи, чітко зазначив місце і бригаду, в якій служить, а також поділився роздумами про культуру в умовах війни, мілітарну літературу і власні відчуття перебування на передовій.
Фрагмент промови Валерія Пузіка:
- Текст для мене — це пам’ять,
- спосіб відобразити нову реальність,
- засіб зберегти імена і позивні.
- Література — це мислення,
- повітря,
- код нації,
- елемент ДНК.
- Кожен твір про російсько-українську війну важливий.
- Кожен голос має значення,
- і нам варто навчитися їх слухати.
- Хто, як не ми, несе відповідальність за теперішнє й майбутнє?
- Хто, як не ми, збереже кожне слово і ім’я?
- Хто, як не ми, збереже пам’ять про наші визвольні змагання?
Валерій зізнався, що писав промову доволі швидко, допомагала наявність інтернет-зв’язку на позиції. Кожен фрагмент він надсилав дружині. Він завжди має з собою блокнот і ручки, як резервну опцію. Навіть у випадках відсутності доступу до інтернету, його роботи продовжують жити власним життям.
«Не обов’язкова присутність автора на всіх подіях, адже ти на службі, і все може відбуватися без тебе. Коли ми покинули позицію, у мене виникло відчуття — наче почалося життя після смерті: дві броньовані машини згоріли, вихід був надзвичайно тяжкий, було багато загиблих. А ти вийшов цілий — руки і ноги на місці, тільки пальці обпік гарячим стволом автомата. Це відчуття життя після смерті. І мені дивно, що в цей час твоя книга вийшла, поки я був на позиції, там відбулася читка п’єси, переклади, інші події», — ділиться Валерій Пузік.
Саме ця ротація стала базою для нової книги Валерія «Людська нора». У роботі описано 40 днів, проведених на позиції, зокрема в норі, що слугувала укриттям і водночас пасткою. Ілюстрації до видання художник створив у блокноті, оскільки постійно заряджати телефони було проблематично. Книга міститиме також повну версію промови, виголошеної на відкритті фестивалю.
Окрім того, Валерій Пузік поділився з Громадським радіо своїми планами. Наразі він працює над романом про Миколу Куліша, який має робочу назву «97 в Одесі. Осінь, а в мене сум». Цей твір відтворює 1924 рік — період роботи драматурга над першою п’єсою про голод на Херсонщині. Для цього Валерій ретельно вивчає історичні матеріали: мемоари, тодішню пресу, а також обірване листування Куліша із другом дитинства Іваном Шевченком, яке під час письменницької творчості доводиться доповнювати вигаданими фрагментами. У романі буде показана робота шостої майстерні Березоля, де фігурує й Лесь Курбас.
Побратим Валерія, теж письменник і військовий, Павло Дерев’янко, відомий своїми творами в жанрах фентезі та горор, брав участь у дискусіях про розвиток фентезі в Україні та його популярність серед українських читачів. Він зазначив, що:
«Фантастична оптика дає потрібну дистанцію. Через метафори вона дозволяє розкрити болючі теми, які не кожен готовий сприймати безпосередньо, оскільки Україна — глибоко травмоване суспільство, де живі свідчення очевидців і свідків дуже чутливі. Фантастика дає змогу переосмислити реальність, зберігаючи її сенс.»
Павло відомий своєю трилогією «Літопис Сірого Ордену» — темним історичним козацьким фентезі, дія якого розгортається в альтернативній XVII столітті Україні, де козацька держава збереглася, а магія і потойбіччя — невід’ємна реальність. Ця трилогія була створена ще до початку повномасштабної війни, будучи цивільним. Проте зараз, перечитуючи твори, Павло визнає, що додавати щось не став би, бо досвід змінив його погляди.
«Я вже не та людина, що написала літопис. Військова служба змінює, збагачує і розвиває. Все, що я пишу тепер, відрізняється від творів до війни. Незмінним лишається моє ставлення до того, що колись було створене», — говорить Павло Дерев’янко.
Незабаром у автора з’явиться збірка короткої прози, до якої увійдуть оповідання, написані як після масштабного вторгнення, так і раніше — у мирний час. Автор зібрав ці тексти разом, додав передмову та авторські коментарі.
Ще один учасник фестивалю, письменник Артем Чех, анонсував нову книгу, яку читачі зможуть побачити у книгарнях за півтора місяця. Роман «Ми тебе не чекали» розповідає про українського художника й скульптора, який воював, повернувся з боїв на сході, втративши весь свій підрозділ, і несподівано дізнався, що визнаний загиблим. Він дізнається про це вже у госпіталі і вирішує мовчати, граючи роль «мертвого», щоб спостерігати реакцію суспільства на свою смерть — ефект, який зазвичай трапляється інакше, коли людина заявляє про своє виживання.
Літературна платформа «Фронтера» — це не просто назва фестивалю, а організація, що реалізує численні проєкти та ініціативи у місті. Сам фестиваль — лише один із напрямків їхньої діяльності. Хоча захід є відносно новим, він уже полюбився як письменникам, так і відвідувачам. Особливою рисою фестивалю є його міжнародний формат: запрошення іноземних авторів і медійних діячів робить його унікальним і відкриває нові можливості для розвитку.
Засновниця платформи «Фронтера» Елла Яцута прокоментувала:
- Фестиваль дає змогу зустрітися зі своїми — хоч і з різних країн.
- Це майданчик для спілкування про Україну, її культуру і сьогодення.
- Через літературу привертається увага до подій в країні.
- Подія демонструє, що навіть під час війни місто розвиває креативні індустрії.
- Вона підкреслила, що «Фронтера» забезпечує якісний культурний продукт зі змістом.
За словами Елли, платформа «Фронтера» активно працює над тим, щоб українська література була представленою на міжнародному книжковому ринку.
Цьогорічна тематична лінія фестивалю — «Межі причетності». Питання причетності та відповідальності стали ключовими у більшості дискусій.
Куратор програми фестивалю Микита Москалюк наголосив:
- Література дає змогу проживати досвіди, що залишаються недоступними у повсякденному житті.
- Літературний фестиваль – це простір для діалогу.
- Культура неможлива без внутрішнього і зовнішнього спілкування.
- Зовнішній діалог формують іноземні учасники, медійники і партнери.
- Внутрішній — письменники, читачі, інтелектуали з різних галузей.
- Так народжуються спільні спогади і культурні зв’язки.
Фестиваль мав також благодійну мету. За два дні спільно з відвідувачами та партнерами організатори зібрали 1 115 818 гривень на підтримку Сил безпеки й оборони України.
Організатором події виступила Літературна платформа «Фронтера». Фестиваль проходив за підтримки Українського культурного фонду у рамках програми «Флагманські події», Посольства Іспанії в Україні, Фундації ЗМІN, а також за сприяння Луцької міської ради. Стратегічним партнером стала платформа «Алгоритм дій», діджитал-партнером – ideil, а благодійним партнером – фонд «Повернись живим». В межах партнерства триває збирання коштів для потреб бригади «Любарт».
Фото до матеріалу авторства Тетяни Шавловської та Макса Тарківського ілюструють атмосферу фестивалю, його яскраві моменти та важливі зустрічі.
При передруці матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково зазначати гіперпосилання на початковий матеріал та повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання і назва мають розміщуватися не нижче другого абзацу тексту.
